Контрольні питання

1. Охарактеризуйте стан розвитку фермерських господарств з виробництва яловичини в Україні та за кордоном.

2. Які типо-розміри фермерських господарств найбільш доцільні у м’ясному скотарстві

3. Охарактеризуйте технологію виробництва яловичини у фермерських господарствах.

4. Як розраховуються орієнтовні кормові угіддя фермерського господарства з виробництва яловичини?

Рекомендована література

1. Доротюк Е.М. Резерви збільшення виробництва яловичини. // Тваринництво України. – 1997.- № 4. – с.27-28.

2.Мельник Ю., Лукаш В., Шевченко В. Форми організації і розвитку м’ясного скотарства. // тваринництво України. – 2002. - № 2. – С.7-8.

3. Основні технологічні напрями наукової концепції збереження ресурсів у молочному м’ясному скотарстві: Наук.-виробн. посібник. – Х.: ІТУААН, 2001. – 99 с.

4. Перепрофілювання господарств і ферм на м’ясне скотарство: Рекомендації:- К., 1995. – 31 с.

5. Спека С., Микитин І., Бойко А. М’ясне скотарство – перспективна галузь Львівського малого Полісся. // Тваринництво України. -2005. - № 8. –С.3-5.

6. Технологічні рішення селянських (фермерських) господарств по виробництву яловичини: Метод. і практ. посібник. –Х.: інститут УААН, 1998. – 60 с.

7. Шевченко В. Збільшимо обсяги виробництва яловичини. // Пропозиція. – 2000. - № 7. – С. 13-14.

Тема 26. – Біологічний і ціновий цикли у м’ясному скотарстві

Мета заняття. Опанувати біологічні особливості м’ясної худоби, принципи формування цінових циклів та вивчити форми спеціалізації у м’ясному скотарстві.

Зміст заняття. Технологія м’ясного скотарства ґрунтується на використанні з господарськими цілями біологічних ресурсів м’ясної худоби. Тому вона значною мірою є біотехнологічною. При цьому людина, застосовуючи прості, але добре продумані пристосування і обладнання, використовує природні інстинкти худоби, що дає можливість перекласти здійснення багатьох господарсько необхідних технологічних операцій на самих тварин.

М’ясній худобі властива схильність до сезонності у розмноженні, що слугує основою широкого застосування сезонних отелень корів і нетелів.

Вміле використання іншої важливої біологічної властивості самок – материнського інстинкту – забезпечує не лише відтворення телят, але й їх вирощування при мінімальних затратах і практично без участі людини.

Створення умов для прояву пасовищного інстинкту дає можливість скоротити витрати на заготівлю, збереження і роздавання кормів.

Використання сезонних змін обміну речовин, здатності накопичування жировідкладення під шкірою, на внутрішніх органах, добрих акліматизаційних здатностей зумовлює утримання м’ясної худоби влітку, або й цілорічно на пасовищах та під навісами чи приміщеннях полегшеного типу у стійловий період.

Вищезгадані біологічні особливості м’ясної худоби визначають її низьку ресурсо-, енерго – і працеємність, а також високу екобезпечність. М’ясне скотарство може успішно розвиватись як у віддалених з обмеженими енергоресурсами малозаселених районах з великою кількістю природних кормових угіль, так і в зонах інтенсивного землеробства.

Досвід багатьох країн з розвиненим м’ясним скотарством (США, Канада, Франція, Італія, Великобританія) свідчить, що зональна спеціалізація господарств на основі розподілу технологічного процесу на окремі технологічні цикли ( відтворення, дорощування і відгодівля) економічно вигідна як у товарному м’ясному скотарстві, так і в племінному. Племінні стада доцільно розміщати в середній смузі з помірним кліматом, високопродуктивними пасовищами та інтенсивним землеробством.

Технологія м’ясного скотарства базується на біологічних циклах і зумовлює цінові цикли галузі.

В Україні більшість м’ясних господарств і ферм працює за повним циклом, за якого технологічний процес виробництва яловичини включає всі елементи – від репродукції худоби до її відгодівлі.

Економіка репродукторного циклу і циклу дорощування та відгодівлі молодняку сугубо відмінна. Перший технологічний цикл за системою «корова-теля» займає значну частину витрат всієї галузі м’ясного скотарства, зокрема затрати на утримання маточного стада, бугаїв-плідників, ремонтних телиць і нетелів, одержання приплоди і його вирощування до 6-8-міс. віку. А його дохідна частина порівняно невелику і складається з реалізаційної вартості відлученого молодняка, який передається на дорощування і відгодівлю, а також м’яса вибракуваних корів.

У другому технологічному циклі доходи від реалізації відгодованого молодняка значно вищі, ніж витрати на придбання молодняка, кормів, обслуговування тварин тощо.

Прибутковість м’ясного скотарства як галузі в цілому тим вища, чим нижчі затрати на утримання маточного стада і вирощування підсисних телят і чим вищий прибуток від реалізації відгодованої худоби. Внутрішньогалузева спеціалізація сприяє підвищенню ефективності галузі, особливо у поєднанні з зональною спеціалізацією.

Господарства-репродуктори, які займаються відтворенням поголів’я м’ясних порід, можуть успішно функціонувати у зонах з великою кількістю природних кормових угідь, недостатньою забезпеченістю робочою силою. З метою здешевлення виробництва продукції тут використовують дешеві корми власного виробництва: сіно, солому, полову, силос – взимку, а влітку – максимально пасовищні корми.

Господарства з дорощування і відгодівлі молодняку організовують в районах інтенсивного землеробства, де висока розораність земель і значні обсяги виробництва зерна або функціонують крупні переробні підприємства (цукрові спиртові заводи тощо). Завдяки висококонцентратному типу годівлі молодняк інтенсивно вирощується і у відносно молодому віці досягає високих вагових кондицій.

Завдання 1. Вивчити теоретичні основи біологічного і цінового циклів м’ясного скотарства і набути практичних умінь вибирати оптимальні варіанти елементів технології при створенні господарств (ферм) з виробництва яловичини.

Завдання 2. Вивчити і описати форми спеціалізації виробництва у м’ясному скотарстві.