§ 7. Наукова організація управлінської праці в органах державної влади і місцевого самоврядування, її основні вимоги

Зростання масштабів і ускладнення завдань управління нині потребують всебічного посилення чіткості, злагодженості, культури в роботі всього державного апарату, подальшої раціоналізації управлінської праці. Вирішення цих завдань у роботі органів державної влади і місцевого самоврядування здійснюється насамперед шляхом застосування наукової організації управлінської праці (НОУП). НОУП — це система узагальнених знань про оптимальну організацію управлінської праці, засіб забезпечення її високої продуктивності за допомогою досягнень сучасної науки і техніки.

Об’єктом НОУП є сама організація управлінської праці, засобами — передовий досвід, наука і техніка, а цілями — підвищення ефективності управлінської праці, збереження здоров’я людини та виховання свідомого ставлення до праці.

Вимоги НОУП охоплюють усю сферу державного будівництва та місцевого самоврядування, реалізуються як в організації органів публічної влади, так і в процесі їх спрямовуючої діяльності. При цьому термін «управлінська праця» використовується в широкому розумінні слова, тому НОУП стосується роботи не тільки працівників виконавчих органів, але й інших органів публічної влади в цілому, всіх їхніх структурних підрозділів, як індивідуальних, так і колективних форм діяльності. Вимоги НОУП є важливим виразником зв’язків роботи органів публічної влади з науково-технічним прогресом. Вони поєднують висновки щодо ефективності управління, вироблені різними суспільними науками — інформатикою, наукою управління, соціальною психологією, наукою адміністративного права та ін.

Шляхом застосування в діяльності органів публічної влади вимог НОУП має досягатися ефективність управлінських процесів, під якою розуміють досягнення потрібних результатів при мінімальних витратах. До елементів ефективності належать: ступінь, критерії, особистості, організаційно-правові, психологічні та організаційно-технічні умови і чинники.

До основних напрямків НОУП у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування належать:

1. Побудова оптимальної системи і структури органів публічної влади, що включає:

а) забезпечення відповідності між структурою органів публічної влади і їхніми цілями, завданнями, функціями;

б) досягнення доцільного співвідношення між посадовими особами і технічним персоналом, між галузевими й функціональними підрозділами апарату;

в) встановлення точної компетенції для кожного працівника апарату;

г) забезпечення оптимального розподілу праці між співробітниками відповідно до їх здібностей і кваліфікації.

2. Удосконалення підготовки, прийняття та виконання рішень, зокрема:

а) залучення науково-дослідних установ, провідних фахівців до розробки владних рішень і надання експертних висновків;

б) запровадження громадських слухань з принципових питань організації та діяль

58 59

ності органів публічної влади;

в) забезпечення гласності на всіх етапах управлінського процесу;

г) поліпшення інформаційно-аналітичної роботи при підготовці управлінських рішень;

ґ) забезпечення дієвого контролю за ходом виконання прийнятих рішень.

3. Удосконалення організаційного планування, у тому числі:

а) попередній аналіз витрат робочого часу;

б) взаємозв’язок і координація планів;

в) раціональне поєднання поточного й стратегічного планування.

4. Раціоналізація діловодства, зокрема:

а) уніфікація форми та трафаретизація змісту документів;

б) запровадження електронного документообігу;

в) системи комплексної обробки документів;

г) запровадження єдиної системи реєстрації та обліку документів;

ґ) складання схем документообігу.

5. Удосконалення роботи з інформацією, що включає:

а) широке використання комп’ютерної, копіювально-множильної техніки;

б) централізоване використання технічних засобів;

в) належне обладнання службових приміщень з урахуванням вимог ергономіки.

6. Удосконалення роботи з кадрами, покращення соціально-психологічного клімату і культурно-етичних основ управління, в тому числі:

а) врахування психічної сумісності працівників;

б) забезпечення неухильного дотримання трудової дисципліни, морально-етичних норм, боротьба з аморальними явищами;

в) стимулювання й розвиток особистої ініціативи працівників, творчого підходу до виконання покладених обов’язків;

г) правильне поєднання матеріальних і моральних стимулів.

НОУП має здійснюватися поступово, поетапно. До основних етапів її впровадження належать:

1) вивчення діючої організації управління;

2) узагальнення передового досвіду;

3) підготовка рекомендацій; визначення шляхів і методів поширення рекомендацій;

4) практичне здійснення рекомендацій;

5) перевірка ефективності впровадження рекомендацій.

Підвищенню рівня НОУП сприяє нормативне закріплення управлінських процедур. Принципи, напрямки, етапи впровадження НОУП праці в органах публічної влади визначаються законами України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеве самоврядування в Україні»; Регламентом Верховної Ради України, Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України тощо. Важливе значення мають укази Президента України «Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади керівниками підприємств, установ і організацій» і «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців».