Тема 3. Структура та зміст зовнішньоторговельного контракту (зтк).
3.1. Методичні поради до вивчення теми
Контракт – це письмовий документ, що оформлює угоду купівлі-продажу між резидентами різних країн і регламентує права та обов’язки контрагентів.
Контракт купівлі-продажу відповідно до Віденської Конвенції про міжнародні договори купівлі-продажу м. б. укладений у письмовій, усній, частково письмовій та частково усній формах.
Укладення ЗТК між українськими та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності регулюється “Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” від 6.09.2001 № 201.
В залежності від принципів, що кладуться в основу класифікації ЗТК, можна виділити наступні їх види: Разові; Періодичні; З оплатою в грошовій формі; З оплатою в товарній формі ; Попередні; термінові.
При укладанні ЗТК сторони повинні визначити, право якої країни буде використовуватися для регулювання форми угоди, прав та обов’язків сторін.
Зміст контракту складають його умови, про які сторони домовляються в процесі укладання угоди.
Умови – це узгоджені сторонами та зафіксовані в документі статті, в яких визначені права та обов’язки сторін.
З точки зору обов’язковості умови контракту поділяються на обов’язкові та додаткові.
Обов’язкові умови називаються так тому, що якщо одна із сторін їх не виконує, інша сторона має право розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків.
Додаткові умови передбачають, що при порушенні їх однією із сторін, інша не має права розривати контракт, але може вимагати виконання контрактних зобов’язань і вжити штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом.
З погляду універсальності умови контракту поділяються на універсальні та індивідуальні.
У міжнародній торговій практиці широке застосування мають типові контракти.
Типовий контракт – це зразковий договір, або ряд уніфікованих статей, викладених у письмовій формі, які сформовані заздалегідь, з урахуванням торгової практики та звичаїв сторін і прийнятими сторонами після узгодження.
Типовий контракт м. б. використаний як зразок, умови якого м. б. зміненими, або ж для безумовного прийняття.
Типовий контракт, як правило, складається на типографських бланках, де на першому аркуші друкуються індивідуальні умови, а на інших аркушах – типові.
Структура зовнішньоторговельного контракту.
1.Преамбула (вступна частина). Включає: містить повну юридичну назву сторін, № контракту, місце і дату його підписання, визначення сторін, що підписують угоду (їх повні та скорочені назви, місцезнаходження, їх правовий статус, включаючи зазначення № та виду ліцензії на даний вид діяльності).
2. Предмет контракту. Включає: докладний опис товару (роботи, послуги), який є предметом угоди, якщо предметом угоди є не один товар, а широкий перелік, або товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики, то він оформляється специфікацією, яка має бути невід’ємною частиною контракту.
3. Кількість товару. Включає: одиницю виміру кількості ; систему мір та ваги; чи враховується тара і упаковка в кількість товару; які організації визначають кількість; якими документами засвідчується кількість товару.
4. Базисні умови поставки (БУП) – Включає: розподіл обов’язків між сторонами щодо транспортування, страхування, та оформлення митних формальностей.
5. Ціна товару.
Саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати діяльності підприємства, а обрана ним цінова політика справляє вплив на ефективність його роботи на світовому ринку.
Цінова політика — це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством в короткотерміновому плані та в перспективі.
Визначення рівня ціни в ЗЕД відбувається на основі двох видів цін:що публікуються, та розрахункових.
Ціни, що публікуються, — це ціни, що оприлюднюються в спеціальних джерелах інформації (ціни аукціонів, біржові котування, ціни статистичних довідників, ціни укладених контрактів, ціни пропозиції великих фірм). Ціни, що публікуються, відображають рівень світових цін.
Світові ціни — це ціни великих експортно-імпортних операцій, що здійснюються в основних центрах світової торгівлі. При цьому операції мають здійснюватись на умовах готівкового платежу в ВКВ, а обрані ринки — регулюватись загальним (а не спеціальним) торговельно-політичним режимом.
Світові ціни можна класифікувати за багатьма критеріями:
за станом ринку (продавця, покупця);
напрямом товарного потоку (експортні, імпортні);
умовами розрахунків (комерційні, бартерні, клірингових розрахунків, трансфертні);
повнотою врахування витрат (нетто, валові, кінцевого споживання); характером реалізації (оптові, роздрібні);
ступенем фіксації (тверді, рухомі, змінні, з наступною фіксацією);
рівнем інформаційної відкритості (відкриті, розрахункові).
Відображаючи рівень ціни, що склався, світові ціни разом з тим характеризуються множинністю і залежать від місця продажу, часу, взаємовідносин між продавцем і покупцем, умов контракту, характеру ринку, джерел цінової інформації тощо.
Рівень ціни на аналогічні товари розрізняється також залежно від каналу, по якому здійснюється зовнішня торгівля. Необхідно розрізняти:
ціни "вільної" торгівлі, які складаються на основі контрактів, що укладають між собою незалежні підприємства;
ціни, які формуються при торгівлі між підприємствами, що входять до складу однієї транснаціональної корпорації (трансфертні). У зв'язку з цим ціни встановлюються на мінімальному (а іноді, навпаки, на максимальному) рівні;
ціни, що складаються при закупівлі товарів у межах кредитних ліній. Як правило, рівень цін при цьому істотно перевершує ціни "вільної" торгівлі.
розрахункові ціни, які застосовуються в контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється, як правило, за індивідуальними замовленнями. Такі ціни розраховуються та обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення.
Ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот, можна також поділити на експортні та імпортні.
Експортними називаються ціни, за якими виробники або зовнішньоторговельні організації продають національні товари на світовому ринку.
Основою визначення експортних цін насамперед є власні витрати плюс нормативний прибуток виробника. До них додаються витрати, що пов’язані з доставкою товару до пункту, обумовленого контрактом, а також збори за митне оформлення товару. При цьому відповідно до чинного законодавства України вітчизняні експортери звільняються від сплати непрямих податків (ПДВ, акцизний збір).
До 16.05.08 (до дня вступу України до СОТ) при митному оформленні вантажів було передбачено стягнення також митних зборів (- За митне оформлення вантажу (0,1 % вартості, але не більше 000 $; - За митний догляд вантажу ( 20$ за 1 год. роботи одного інспектора).
Із вступом України до СОТ, згідно міжнародних договорів України, митні збори було скасовано.
Щодо експортного мита, то з метою підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, уряди країн, як правило, експортні товари митом не обкладають.
Експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту.
В окремих випадках при визначенні експортних цін суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України повинні спиратися на індикативні ціни.
Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на аналогічну продукцію на момент здійснення експортної (а інколи імпортної) операції.
Індикативні ціни розробляє Міністерство економіки України на підставі інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських та інших установ і організацій.
Імпортні — це ціни, за якими вітчизняні підприємці купують товари за кордоном.
Основою встановлення ціни на продукцію, що імпортується в Україну, є митна (закупівельна) вартість товару. У митну вартість входить указана в рахунку-фактурі контрактна (договірна) ціна товару, а також фактичні витрати, які не ввійшли в таку ціну. До них належать витрати на транспортування, навантаження, розвантаження та страхування товару від пункту постачальника (продавця) до пункту перетину митного кордону України. Для визначення митної вартості іноземна валюта перераховується в гривні за курсом Національного банку, який діє на день подання митної декларації. Сума митної вартості та мита є базою визначення в ціні акцизного збору (з підакцизних товарів) та ПДВ.
При встановлені в ціні акцизного збору застосовуються такі ж самі ставки, що діють і на вітчизняну продукцію.
Податок на додану вартість в ціні імпортної продукції визначається за ставкою 20 % до бази оподаткування. Такою базою є митна вартість товарів з урахуванням мита, а якщо товар підакцизний, то й акцизного збору:
Якщо митна вартість менша ніж контрактна (договірна) ціна, то для визначення ПДВ застосовується остання.
Величина митних зборів визначається на підставі «Класифікатора видів та ставок митних зборів» залежно від митної вартості товарів (без урахування мита). Сума мита і митних зборів сплачується одночасно зі сплатою акцизного збору і ПДВ.
Отже, ціна придбання товару, що ввозиться в країну, складається з таких елементів:
де МЗ — митні збори, грн.
МВ – митна вартість, грн..
А – акциз, грн..
ПДВ – податок на додану вартість, грн.
М – сума мита, грн.
По суті така ціна для підприємства-імпортера являє собою суму економічних витрат і показує нижню межу імпортної ціни. Верхньою межею ціни імпортної продукції є ціна її фактичної реалізації на внутрішньому ринку. Різницею між фактичною ціною продажу та ціною придбання є надбавка, яка містить у собі витрати обігу імпортера з реалізації товару на внутрішньому ринку, прибуток та ПДВ. Тому повний склад кінцевої ціни реалізації імпортної продукції (ЦіР) можна записати таким чином:
(3.2)
де МЗ — митні збори, грн.
МВ – митна вартість, грн..
А – акциз, грн..
ПДВ – податок на додану вартість, грн.
М – сума мита, грн..
ВО – витрати обігу, грн..
На продукцію, що ввозиться в Україну, можуть бути запроваджені індикативні ціни, але тільки у випадках, коли до товару застосовуються спеціальні імпортні процедури.
Загальний розрахунок контрактної ціни вимагає обов'язкового урахування технічних і комерційних поправок до ціни, що є обгрунтуванням останньої в ході комерційних переговорів.
Технічні поправки. До найуживаніших технічних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:
1. Поправка на техніко-економічні відмінності.
2. Поправка на комплектацію.
3. Поправка на тропічне виконання.
Комерційні поправки. До найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:
1. Приведення до єдиних умов поставки.
2. Поправка на вторговування.
3. Приведення імпортної ціни до строку поставки товару. 4. Поправки на умови платежу.
При встановленні ціни в контракті купівлі-продажу визначається:
- одиниця вимірювання ціни, за якою встановлюється ціна ваги, довжини, площі, об’єму і т.д.
базис ціни, який встановлює, чи входять в ціну товарів транспорті, страхові та інші витрати по доставці товару . зазвичай він визначається БУП.
рівень ціни. Визначається середньосвітовою ціною на даний вид продукції, а також індивідуальними особливостями товару.
спосіб фіксації ціни. Ціна в контракті м. б. зафіксована в момент його підписання на протязі терміну його дії, чи до моменту його виконання. В залежності від способів фіксації розрізняють такі види цін:
тверда ціна. Застосовується в короткотермінових угодах з обмовкою: “ціна тверда, змінам не підлягає”.
ковзаюча ціна. Застосовується у середньо- і довготермінових угодах. При цьому в складі ціни змінюються лише окремі її складові. Таким чином ціна ділиться на умовно постій ну частину і змінну частину. Для визначення кінцевої ціни кожна змінна частина індексується за відповідним індексом на відповідну дату. На практиці вираховується за формулою, запропонованою Європейською комісією ООН:
Цк = Цо (а іа + в ів + … + с),
де Цк - кінцева ціна;
Цо - базисна ціна;
а,в - питома вага окремих змінних частин ціни;
іа, ів - індекси зміни ціни на а,в і т.д. на певну дату;
с - питома вага незмінної частини ціни.
ціна з наступною фіксацією. Використовується під час укладання довгострокових угод у випадку, коли предмет контракту на момент його підписання ще не існує, або коли в структурі ціни всі складові є змінними. В контракті при цьому визначається базова ціна (min, max, або середня) і розмір знижок та надбавок для її кінцевої фіксації.
В світовій практиці широко застосовується система знижок. Найбільш розповсюджені види знижок: бонусна; сезонна; знижка сконто”; дилерська; проста (загальна); привілейована.
6. Умови платежу. Включає: валюту платежу; терміни платежу; способи платежу: в практиці міжнародної торгівлі існує декілька способів: готівкою; з авансом; в кредит; комбінований; форми розрахунків. Основні, які використовують іноземні партнери, являються: інкасова; акредитивна і розрахунки по відкритому рахунку.
7. Якість товару. Включає: технічний рівень та якість товару; документи та організації, що підтверджують якість товару; яким саме методом будуть визначати якість товару.
8. Термін і дата поставки. Включає: період, на протязі якого продавець зобов’язаний передати товар у власність покупця.
9. Санкції та рекламації . Включає: претензії покупця до продавця в зв’язку з невідповідністю кількості та якості доставленого товару до умов контракту.
10. Упакування і маркування. Включає: вид упаковки, її характеристика, якість , розміри, спосіб оплати, нанесення на упаковку місця маркування.
Маркування повинно включати : реквізити імпортера та експортера, № контракту, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та ін.
11. Умови про гарантії Включає: об’єм наданої гарантії, гарантійний термін, обов’язки продавця у випадку невідповідності товару до умов контракту.
12. Арбітраж. Включає: порядок та умови вирішення суперечок у судовому порядку (якщо вони не можуть вирішити протиріччя іншим шляхом),
13. Страхування. Включає: обов’язки продавця та покупця по страхуванню вантажу; тривалість страхової гарантії; обсяг страхової гарантії; умови страхування; відвантажувальні документи.
14. Форс-мажорні обставини. Включає: відомості про те, за яких випадків умови контракту м. б. не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, втручання влади та ін.). Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується ТПП, або іншим компетентним органом відповідної країни.
15. Інші умови. Включає: перелік застережень, що уточнюють взаємні права та обов’язки сторін.
16. Юридичні адреси і підписи сторін. Включає: повні юридичні адреси сторін, що відповідають статутним; імена представників сторін; банківські рахунки та адреси обслуговуючих банків, що будуть обслуговувати даного суб’єкта.