Тема 5. Макроекономічна рівновага на товарних ринках: кейнсіанська модель доходів і видатків

Класична теорія

Кейнсіанська теорія

1. Навряд чи можлива ситуація коли

АD ≠ AS;

2. навіть якщо така ситуація виникає, то зразу ж змінюються зарплата, ціни та процентна ставка;

3. сукупні видатки – величина стабільна: зменшення видатків домогосподарств компенсується зростанням інвестицій;

4. покладається на саморегулювання економіки, вважаючи зайвим зовнішнє втручання.

1. Заперечує існування механізму саморегулювання ринкової економіки;

2. повна зайнятість в нерегульованій економіці скоріше випадкова, ніж закономірна;

3. не вважає сукупні видатки стабільними, а отже акцентує увагу на елементах сукупних видатків та факторах їх зміни;

4. заперечує універсальну здатність цін регулювати економіку;

5. виступає за необхідність державного регулювання економіки.

Доход після сплати податку (Y – T) = С + S

Споживання ( C ) – частина доходу розпорядження, що використовується на придбання товарів і послуг, відображає платоспроможний попит

Заощадження ( S ) – не спожита частина доходу розпорядження:

S = (Y-T) - C

Функція споживання – пряма залежність споживання від доходу розпорядження

Функція заощадження – пряма залежність заощаджень від доходу розпорядження

C = C_А + MPC(Y-T)

C = a + b Yd

S = - C_A + MPS(Y-T)

S = - a + (1-b) Yd

Гранична схильність до споживання

МРС = c’=Δ С / Δ (Y-T)

0 < MPC < 1

Гранична схильність до заощаджень

MPS = s’= Δ S / Δ (Y-T)

0 < MPS < 1

MPC + MPS = 1 або c’ + s’ = 1 або b + (1-b) =1

Графічна інтерпретація

Функція споживання

Функція заощадження

E

C

MPC

C_A

Y

0

S

S

0

Y₀ Y

Середня схильність до споживання

Середня схильність до заощадження

APC = C/Yd

APS = S/Yd

Інвестиції - витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу

Види

В основні виробничі фонди

Придбання нового устаткування, будівництво споруд та виробничих будівель.

У житлове будівництво

Витрати на придбання житла для проживання чи надання в оренду.

У товарно-матеріальні запаси

Витрати на придбання товарів з метою їх подальшого виробничого використання.

Дже-рела

Не спожита частина доходу

Заощадження домогосподарств

(позичкові кошти)

Заощадження фірм (власні кошти)

Роль в економіці

1) в короткому періоді визначають обсяг виробництва через вплив на сукупний попит

2) у довгому періоді створюють основу економічному зростанню через капіталовкладення на потенційний ВНП та сукупну пропозицію

3) сприяють досягненню рівноваги за умови, коли I (r) = S (Yd).

Фактори динаміки інвестицій

Крива попиту на інвестиції

Фактори нестабільності інвестицій

1. очікувана норма чистого прибутку;

2. реальна ставка процента (r = i – π);

3. рівень оподаткування;

4. зміни у технологіях;

5. економічні сподівання;

6. динаміка сукупного доходу.

r

r₂

r₁ I (r)

I

I₂ I₁

1. тривалі терміни служби устаткування;

2. нерегулярність інновацій;

3. мінливість економічних очікувань;

4. циклічні коливання ВВП.

r – реальна процентна ставка

І - інвестиції

Автономні інвестиції

Стимульовані інвестиції

Інвестиції при незмінному сукупному попиті

Спричинені стійким зростанням попиту на товари та послуги. Їх величина зростає разом із зростанням ВВП і, таким чином, вони є функцією від зміни сукупного доходу

І = е – dr

І – автономні інвестиційні витрати,

е – автономні інвестиції,

d – емпіричний коефіцієнт чуттєвості інвестицій до динаміки ставки процента.

Графік інвестицій

Графік I_n свідчить, що інвестиційні плани підприємців не залежать від величини поточного рівня доходу. Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції доповнюються стимульованими (Іn¹), величина яких зростає разом із зростанням ВВП

I

In¹

In

0 Y

Функція інвестицій будується за умови незмінності граничної схильності до інвестування. Якщо цей параметр змінюється, то крива інвестицій переміщається на графіку. Нестабільність граничної схильності до інвестування обумовлюється не тільки економічними, а й політичними факторами.

Додатна залежність інвестицій від доходу може бути подана у вигляді функції: І = е – dr + hY;

де h – гранична схильність до інвестування МРІ = ΔІ/ΔY.

Методи

“Доходи – видатки” (С + I_n) = Y

(кейнсіанський хрест)

“Вилучення – ін’єкції” (S = I)

Y=E

E

A C+In

Незаплановане

зростання запасів

Y₂ Y₀ Y₁ Y

S,I

S

В In

Y

Y₀

Рівновага досягається в т. А, де Е = С + І, тобто перетинаються графіки планових витрат і моделі рівноваги.

Якщо Y₁ > Y₀, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виготовляють, тобто AD < AS. Нереалізована продукція приймає форму зростаючих ТМЗ.

Зростання запасів змушує фірми знижувати виробництво і зайнятість, що в кінцевому рахунку знижує ВВП. Поступово Y₁ знижується до Y₀.

Рівновага досягається в т. В, де S = In.

Тільки в точці рівноваги домогосподарства мають намір зберігати стільки ж, скільки підприємці планують витратити на інвестиції.

Саме відповідність цих планів і приводить до рівноваги Y = С + Іn.

Його обґрунтування

1. Для економіки характерні повторювальні, безперервні потоки видатків і доходів, де, наприклад, витрачені Петренком гроші отримує у якості доходу Іванюк;

2. будь-яка зміна доходу спричиняє зміни у споживанні і заощадженнях у тому ж напрямку, що і зміна доходу. При цьому пропорційність споживання і заощаджень зберігається за будь-якої зміни доходу.

Якщо ΔС_А, то це збільшує сукупні витрати і доход Y на ту ж величину, що, в свою чергу, викликає вторинне зростання споживання (з причини збільшення доходу), але вже на величину МРС*ΔС_А.

Тобто ΔС_А↑ => AD↑ => Y↑ => C↑ => AD↑ => Y↑=> C↑ і т.д.

m_A = 1: MPS , а враховуючи, що МРС + МРS = 1, то m_A = 1 : (1-MPC)

E B

E = C+I+G

А рецесійний

С розрив

Y*₂ Y₀ Y*₁ Y

Інфляційний розрив

Рецесійний розрив - величина, на яку повинен зрости сукупний попит, щоб збільшити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Величина

ΔY= рецесійного × m_A

розриву

Величина ΔY= - інфляційного × m_A

розриву

Інфляційний розрив - величина на яку повинен скоротитись сукупний попит (сукупні видатки), щоб зменшився рівноважний ВВП до неінфляційного рівня.

Інвестиційний мультиплікатор

Зростання інвестицій збільшує зайнятість, а разом з нею - Y і C. Початкове зростання викликає вторинне зростання зайнятості і доходу. В результаті приріст рівноважного доходу завжди більший приросту інвестицій і його величина визначається величиною мультиплікатора.

Мультиплікатор інвестицій – коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни інвестицій: m = ΔY / ΔI

Простий мультиплікатор дорівнює оберненій величині МРС:

m = 1 / (1 - MPC) = 1 / MPS

E₂ = C+I₂

E

E₁ = C + I₁

ΔI

ΔY Y

Y₁ Y₂

Якщо:

МРС = 0,75,

MPS = 0,25,

передбачуване зростання інвестицій складе 5 млн. грн.: ΔI = 5 млн. грн.,

то

ΔY = ΔI × m = 5 × 4 =20

m = 1 / 0,25 = 4

Висновки теорії Кейнса

1. Штучне нарощування витрат у періоди спаду та депресії мультиплікативно збільшує чисельність зайнятих і рівноважні обсяги виробництва;

2. оскільки ефекту мультиплікації підпадають як прирости, так і зменшення у витратах, то незначні падіння здатні викликати депресію;

3. мультиплікатор, таким чином, є фактором економічної нестабільності, який посилює коливання ділової активності, викликані змінами автономних витрат;

4. недостатність сукупного попиту депресивно впливає на економіку.

Парадокс ощадливості

Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка спроба домогосподарств заощаджувати більше виявиться марною з причини зниження рівноважного ВВП, обумовленого ефектом мультиплікатора

S,I S₁

S₀

I₁

B A I₀

Y

Y₁ Y₀

При рівноважному ВВП = Y₀ домогосподарства, очікуючи спаду виробництва, прагнуть більше заощаджувати, в результаті чого крива заощаджень переміщається з S₀ до S₁

Якщо одночасно із зростанням заощаджень з S₀ до S₁ зростуть і заплановані інвестиції від І₀ до І₁, то рівноважний рівень випуску залишиться рівним Y₀ і спаду виробництва не відбудеться. Навпаки, у структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що створить сприятливі умови для економічного зростання, але може відносно обмежити рівень поточного споживання населення. Виникає проблема альтернативного вибору: економічне зростання у майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, чи відмова від обмежень у споживанні ціною погіршення умов тривалого економічного зростання.