Тема 5 :правовий статус емітентів та інвесторів на
ФОНДОВОМУ РИНКУ
1. Правовий статус емітентів цінних паперів
Відповідно до ст. 164 ГК України суб'єкт господарювання — юридична особа у випадках і порядку, передбачених законом, має право випускати від свого імені акції та облігації підприємства і реалізовувати їх громадянам та юридичним особам. Право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» емітент — юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.
Таким чином, емітентом називають особу, яка випускає цінні папери (здійснює емісію). Дуже часто в літературі та на практиці ототожнюють поняття «емітент» та «продавець» цінного папера. Але таке ототожнення є помилковим тому, що продавець цінного папера не завжди є їх емітентом. За звичай емітент цінного папера є його першим продавцем. Однак цінні папери може розміщувати також посередник (андеррайтер). Андеррайтер — це торговець цінними паперами, який за дорученням, від імені та за рахунок емітента розміщує (підписка, продаж) цінні папери.
Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати зобов'язання, що випливають з умов їх випуску. Права й обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.
Емітентами цінних паперів на вітчизняному ринку виступають:
держава в особі уповноважених нею органів державної влади;
Автономна Республіка Крим або міські ради;
юридичні особи.
Фізичні особи мають право випускати (видавати) такі цінні папери, як вексель, заставна, однак ці цінні папери не є емісійними, тому фізична особа не визнається емітентом відповідно до ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Серед цінних паперів у першу чергу виділяють ті, емітентом яких є держава. По-перше, тому, що історично — це один з перших видів фондових цінностей. По-друге, держава вважається найбільш крупним та надійним емітентом.
Держава як емітент виступає на фондовому ринку в особі центральних органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України).
Держава, як правило, випускає цінні папери з метою залучення коштів для:
фінансування поточного бюджетного дефіциту (облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, казначейські зобов'язання);
погашення раніше розміщених позик;
забезпечення касового виконання державного бюджету;
вирівнювання нерівномірності надходження податкових платежів;
забезпечення комерційних банків ліквідними резервними
Активами;
фінансування цільових програм, що здійснюються місцевими органами влади;
підтримки соціально важливих установ та організацій.
Емісію цінних паперів, крім центральних органів, можуть здійснювати також і місцеві органи влади. Необхідність у цьому виникає тоді, коли витрати місцевих органів перевищують їх доходи або коли починається здійснення великого інвестиційного проекту.
Вартість цінних паперів, випущених місцевими органами влади (муніципальних цінних паперів), визначається платоспроможністю їх емітента та ринком.
Поряд із державою та місцевими органами державної влади як емітенти на ринку цінних паперів важливе місце посідають різноманітні суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які залежно від форми власності можуть бути держав ними, колективними, приватними або заснованими на змішаній формі власності.
Ці емітенти здійснюють емісію цінних паперів для розширення виробництва або проведення іншої комерційної діяльності шляхом випуску боргових зобов'язань (облігації) або акцій. Серед інших цілей виділяють: приватизацію підприємств; залучення інвестицій; виконання певних нормативів, встановлених державною; перерозподіл влади в акціонерному товаристві1. Якщо в другій половині 90-х років найбільші обсяги емісії припадали на акції, то протягом 2001—2003 років спостерігався активний розвиток ринку облігацій. З цією метою можуть випускатись також ощадні сертифікати та векселі.
Відповідно до стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (ІОЗСО), положеннями розділу V Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлюються загальні вимоги до розкриття регулярної та особливої інформації емітента. Виконання положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розкриття інформації на фондовому ринку вимагає від емітентів:
розкриття емітентами цінних паперів інформації на фондовому ринку перед інвесторами;
подання інформації регулятору — ДКЦПФР.
З липня 2006 року рішенням ДКЦПФР № 570 була схвалена Концепція розкриття інформації на фондовому ринку України.
Емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про:
а)фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством; б) будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери;
в) власників великих пакетів (10 відсотків і більше) акцій. У статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» дається визначення поняття та визначається порядок надання регулярної інформації емітента. Регулярна інформація про емітента — річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається ДКЦПФР (в тому числі в електронному вигляді).
Звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік. Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється для акціонерних товариств — з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно; для емітентів облігацій — з дня реєстрації випуску облігацій до 31 грудня звітного року включно.
Річна інформація про емітента повинна містити відомості, визначені ч. З ст. 40 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок».
Річна інформація про емітента є відкритою і підлягає оприлюдненню емітентом у строк не пізніше ЗО квітня року, наступного за звітним, шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або ДКЦПФР і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів.
Звітним періодом для складання квартальної інформації про емітента є квартали поточного року. Квартальна інформація про емітента повинна містити такі відомості:
найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;
орган управління емітента, його посадові особи та засновники;
господарська та фінансова діяльність емітента;
цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість);
квартальна фінансова звітність;
участь емітента у створенні інших підприємств, установ та організацій.
Особлива інформація про емітента — інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан
емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів (ст. 41 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). До особливої інформації належать відомості про:
прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує 25% статутного капіталу;
прийняття рішення про викуп власних акцій;
факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі;
отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25% активів емітента;
зміну складу посадових осіб емітента;
зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій;
рішення емітента про утворення, припинення його філій, представництв;
рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу;
порушення справи про банкрутство емітента, винесення ухвали про його санацію;
рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента.
Порядок розкриття інформації емітентами цінних паперів — склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку регулярної, особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери емітентами цінних паперів та подання її до ДКЦПФР визначається рішенням ДКЦПФР «Про затвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» від 19 грудня 2006 р. № 159.
Емітенти розкривають інформацію на фондовому ринку у такій послідовності:
розміщення на безоплатній основі в загальнодоступній інформаційній базі даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів або в її інформаційному ресурсі, поновлюваному у режимі реального часу;
опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або ДКЦПФР;
подання до ДКЦПФР.
Розкриття особливої інформації має здійснюватись шляхом оприлюднення у стрічці новин, опублікування в офіційному друкованому виданні та подання до ДКЦПФР.
Розкриття особливої інформації здійснюється у такі строки:
а) у стрічці новин — протягом двох робочих днів з дати вчинення дії, але не пізніше 10.00 години третього робочого дня, після дня вчинення дії;
б) в офіційному друкованому виданні протягом п'яти робочих днів з дати вчинення дії;
в) подання до ДКЦПФР — протягом десяти робочих днів з дати вчинення дії.
Емітент несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації згідно із Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Відповідно до ст. 11 Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» за неподання, несвоєчасне подання або поданя завідомо недостовірної інформації ДКЦПФР може накласти на емітента цінних паперів штраф у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В Україні тривалий час залишались неврегульованими проблеми використання інсайдерської інформації під час укладання угод з цінними паперами, що спотворювало ціни на фондовому ринку, знижувало довіру до ринку цінних паперів та його учасників. Бракує спеціального закону «Про інсайдерську інформацію», що діє в багатьох розвинених країнах Європи (Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччині, Португалії, Фінляндії, Франції, Швеції та інших країнах).
Інсайдерська інформація — будь-яка неоприлюднена інформація про емітента, його цінні папери або правочини щодо них, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів (ст. 43 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана виключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з інших публічних джерел, не заборонених законодавством, не є інсайдерською інформацією.
Інсайдерами є особи, які володіють інсайдерською інформацією у зв'язку з тим, що вони є:
власниками голосуючих акцій емітента або часток (паїв) у статутному капіталі емітента;
посадовими особами емітента;
особами, які мають доступ до інсайдерської інформації у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків або договірних зобов'язань незалежно від відносин з емітентом, зокрема:
юридичними особами, які перебувають з емітентом у договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;
фізичними особами, які перебувають з емітентом або юридичними чи фізичними особами, пов'язаними з емітентом договірними відносинами або відносинами контролю, у трудових чи договірних відносинах або прямо чи опосередковано у відносинах контролю;
державними службовцями.
Відповідно до ст. 45 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» інсайдеру забороняється:
вчиняти з використанням інсайдерської інформації на власну користь або на користь інших осіб правочини, спрямовані на придбання або відчуження цінних паперів, яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення такої інформації;
передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї іншим особам, крім розкриття інформації в межах виконання професійних, трудових або службових обов'язків та в інших випадках, передбачених законодавством;
— давати будь-якій особі рекомендації стосовно придбання або відчуження цінних паперів, щодо яких він володіє інсайдерською інформацією, до моменту оприлюднення такої інформації. Рішенням ДКЦПФР від 26 січня 2005 року № 27 затверджені Методичні рекомендації щодо доступу акціонерів та інших заінтересованих осіб до інформації про акціонерне товариство, які регулюють порядок та правила розкриття інформації акціонерними товариствами та використання інсайдерської інформації.
Відповідно до рішення ДКЦПФР «Про визначення інформації, яка належить до інсайдерської» від 21 листопада 2006 р. № 1344 до інсайдерської інформації до моменту її офіційного оприлюднення шляхом, передбаченим законодавством, належить інформація:
1) відомості, що містяться в річній інформації про емітента:
господарська та фінансова діяльність емітента;
річна фінансова звітність.
2) відомості, що містяться в квартальній інформації про емітента:
господарська та фінансова діяльність емітента; -квартальна фінансова звітність.