Тема « організація оплати праці на підприємстві»

1. Мотивація праці

2. Сутність організації оплати праці

3. Нарахування оплати праці

4. Тарифна система зарплати

5. Основні форми і системи оплати праці

Мета: вивчення особливостей організації оплати праці на сучасних підприємствах

1. У результаті досліджень науковцями було встановлено, що задоволеність робітника матеріальними умовами( зарплата, допомоги та ін.) далеко не завжди приводять до підвищення продуктивності праці. Найбільш ефективним стимулюючим чинником є відповідність роботи, що виконується, потребам людини у визнанні її як особистості та можливість самовиразу. Тому керівник повинен надавати більш уваги МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ - одній з функцій менеджменту, яка уявляє з себе стимулювання робітників до діяльності по досягненню цілей підприємства через задоволення їх власних бажань. Головні важелі мотивації- стимули та мотиви . СТИМУЛ- нагорода певної форми, наприклад ,зарплата. МОТИВ- сприяюча сила: бажання, потяг, оріентація внутрішні принципи та ін.(на відміну від стимула)

Мотивація праці направлена на потреби ( за теорією ієрархії потреб А.Маслоу) :

• потреба у самовиразі – це розвиток свого творчого потенціалу відносно роботи, виховання та освіти дітей;

• потреба у повазі- це потреба у самоповажанні та повазі інших людей, престиж, слава;

• соціальні потреби- потреби входити до якої-небудь групи, підтримувати дружні стосунки;

• потреба безпеки- потреба у захисті та порядку;

• фізиологічні потреби – це потреби у харчуванні, теплі , житлі.

2. Заробітна плата — форма матеріальної винагороди за працю, що цілком чи частково компенсує її витрати.

Основні принципи організації оплати праці, прийняті у світовій практиці:

• здійснення оплати праці в залежності від кількості і якості праці;

• диференціація заробітної плати в залежності від кваліфікації працівника, умов праці і галузевої приналежності підприємства;

• систематичне підвищення реальної заробітної плати, тобто перевищення темпів росту номінальної заробітної плати над інфляцією;

• перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати;

• надання підприємствам максимальної самостійності в питаннях організації й оплати праці.

Оплата праці забезпечує нормальне відтворення робочої сили (відтворна функція) і мотивує працівників для ефективних дій на своєму робочому місці (стимулююча функція).

Оплата праці — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану їм роботу.

Розмір оплати праці залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Витрати на оплату праці (Фонд оплати праці підприємства – ФОП)

складаються з:

1. Основної заробітної плати — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, і посадових окладів для службовців;

2. Додаткової заробітної плати — винагороди за працю понад установлену норму, за трудові успіхи і винахідливість і за особливі умови праці. До неї входять доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, зв'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

3. Інших заохочувальних і компенсаційних виплат у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні й інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами діючого законодавства, або які проводяться понад установлені зазначеними актами норми.

Державна політика оплати праці реалізується шляхом установлення мінімальної заробітної плати; державних норм і гарантій в оплаті праці (за роботу в понаднормовий час, святкові і вихідні дні і за час виконання державних обов'язків); умов визначення частини доходу підприємства, що направляється на оплату праці; міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах; максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств; рівня оподатковування підприємств і доходів працівників.

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівня економічного розвитку, рівня продуктивності праці, рівня середньої заробітної плати і вартісної величини мінімального споживчого бюджету (риси малозабезпеченості).