Тема 2. Сутнісна характеристика товарного ринку

2.1. Поняття та економічний зміст ринку

Основними питаннями суспільного виробництва є: що виробляти (які товари та послуги й скільки), як виробляти (за допомогою яких засобів виробництва), для кого виробляти (хто їх споживатиме).

Світовий досвід вирізняє дві основні форми організації економіки: командну та ринкову.

У ринковій економіці, за висловом А. Сміта, «невидима рука» ринку об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам. Розвиток суспільного поділу праці, економічна відокремленість суб'єктів господарювання за різних форм власності, необхідність обміну продуктами праці є об'єктивними причинами виникнення ринку.

Ринок— системна категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювались ціни на товар, який в обмін на гроші переходив до покупця.

Ринок виступає як форма господарських зв'язків між товаровиробниками та споживачами шляхом купівлі-продажу товарів. Здійснення цих актів пов'язане із певними організаційно-правовими й економічними відносинами.

Унаслідок розвитку засобів зв'язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців стає несуттєвою. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати і вирішувати умови обміну іншим чином. «За наявності сучасних засобів зв'язку та транспорту, — пише Ф. Котлер, — купець може ввечері дати рекламу товару по телебаченню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем». Сьогодні економісти під терміном «ринок» розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців.

У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) суб'єктів господарювання; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються під впливом попиту та пропозиції.

Як економічна категорія ринок — це сукупність відносин, що виникають у сфері обігу внаслідок купівлі-продажу товарів.

Ринок є організаційною формою існування товарного виробництва. Історія останнього налічує близько 6 тисяч років, стільки ж років існує ринок. Товарно-грошові відносини, здійснювані за допомогою ринку, передбачають господарські зв'язки з доведення товару до споживача (виробництво—ринок—споживач) та зворотні (споживач—ринок—виробництво). Зворотний зв'язок характеризується рухом грошових коштів і відповідної інформації про потреби і платоспроможний попит споживачів.

Матеріальним підґрунтям ринкових відносин є рух товару і грошей, що відбувається на засадах вільної взаємовигідної угоди за умов конкуренції.

Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту споживачів (покупців), відшкодування витрат і отримання прибутку продавцями (товаровиробниками і посередниками).

Основними показниками ринку виступають: попит, пропозиція, ціна, кон'юнктура, рівновага.

Кон'юнктура (лат. conjunctura, від conjungo — з'єдную) — це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, рухом цін і товарних запасів у кожен момент часу.

Оптимальним станом кон'юнктури є рівновага, тобто такий рівень кон'юнктури, за якого досягнуто рівність між попитом і пропозицією за обсягом і структурою товарів.

Основними атрибутами ринку є конкуренція, монополія, олігополія.

Конкуренція — боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів. Взаємодія попиту, пропозиції й ціни за умов конкуренції визначає виникнення механізму ринкового саморегулювання.

Рівень конкуренції залежить від кількості суб'єктів ринку: товаровиробників, продавців, покупців (споживачів).

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють такі види конкурентних структур:

1. Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відособлених споживачів даного товару. Структура зв'язків така, що кожний споживач у принципі може купити товар у будь-якого виробника, керуючись власною оцінкою корисності товару, його ціною і власними можливостями придбання даного товару. Кожний виробник може продати товар будь-якому споживачеві, керуючись тільки власною вигодою. Жодний із споживачів не набуває якоїсь істотної частки загального попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує так звану досконалу конкуренцію.

2. Велика кількість відособлених споживачів і мала кількість виробників, кожний із яких може задовольнити значну частку загального попиту. Така структура називається олігополією і породжує так звану недосконалу конкуренцію.

Якщо в ринковій структурі виникає ситуація, коли множині споживачів протистоїть єдиний виробник, спроможний задовольнити загальний попит усіх споживачів, це називається монополією.

У разі коли ринок являє собою велику кількість виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

3. Єдиний споживач товару і множина самостійних виробників. При цьому єдиний споживач купує увесь обсяг пропозиції товару, що постачається всією множиною виробників. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, що називається монопсонією (монополія попиту).

4. Структура взаємозв'язків, де єдиному споживачу протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але водночас не є і ринковою.

За А. Смітом, сутність конкурентної поведінки виробників становило «чесне», без змови суперництво виробників, зазвичай, за допомогою цінового тиску на конкурентів. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є ключовим моментом у сучасному трактуванні поняття конкуренції.

Ринок виконує такі економічні функції:

• узгоджувальну — узгоджує асортиментну структуру виробництва та споживання економічних ресурсів; балансує попит та пропозицію за обсягом і товарною структурою;

• регулювальну — регулює пропорції між виробництвом і споживанням шляхом встановлення цінових еквівалентів для обміну товарів;

• оцінювальну — виявляє цінність товару за допомогою визначення не лише кількості витраченої праці, а й її віддачі, урівнює витрати і результати;

• стимулюючу — мотивація виробників до підвищення ефективності виробництва, створення товарів із найменшими витратами та отримання прибутку, реалізації у виробництві науково-технічних досягнень;

• ощадну — забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу як у сфері виробництва, так і в сфері споживання;

• економічного відбору — полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств;

• інтегруючу полягає в здатності ринку «зшивати» економіку в єдине ціле, розвиваючи систему вертикальних і горизонтальних зв'язків, у тому числі зовнішньоекономічних.

Завдяки виконанню цих функцій ринок формує структуру й обсяг пропозиції та попиту, врівноважує їх, забезпечує збалансованість економіки, «викидає» неконкурентоспроможні підприємства, морально застарілі вироби та виробництва.