- •1. Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування
- •1.1. Нормування повітрообміну за надлишковим теплом
- •1.2. Нормування повітрообміну за шкідливими речовинами
- •1.3. Нормування повітрообміну за вологовиділенням.
- •1.4. Нормування повітрообміну за кількістю людей
- •1.5. Нормування повітрообміну за його кратністю
- •2. Досліджувана установка, прилади, методика вимірювань
- •2.1. Вентиляційна установка
- •2.2. Опис використаних приладів
- •3. Послідовність виконання роботи
- •4. Вимоги техніки безпеки
- •5. Контрольні питання
- •Густина повітря за різних температур і тисків
- •Гранично допустимі концентрації деяких речовин у повітрі робочої зони за гост 12.1.005-88
- •Виділення вологи та тепла людиною при виконанні роботи
- •Максимальний вміст вологи в повітрі dмакс за нормального атмосферного тиску
- •Вимоги дбн в.2.2.3-97 до повітрообміну. Розрахункові температури і повітрообмін в приміщеннях, житлових і громадських будівлях
- •Вихідні дані і розрахунки
- •Література
міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни
національний університет “львівська політехніка”
КАФЕДРА “ОХОРОНА ПРАЦІ”
ЗВІТ
про виконання лабораторної роботи №9
“ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЕНТИЛЯЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ
”
Виконав:
Перевірив:
Львів
Мета роботи – провести лабораторне випробування, визначити продуктивність і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.
Загальні відомості
1. Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування
Для підтримання у виробничих приміщеннях нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам, влаштовують вентиляцію.
Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря у виробничому приміщенні, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил) чи нагрітого, а також призначений для підтримання в приміщенні нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам (ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”) (Додаток 1).
За способом переміщення повітря вентиляція буває природною і штучна (механічною). Можлива також комбінація природної і штучної вентиляції (змішана) в різних варіантах.
Залежно від того, для чого слугує вентиляція, – для подавання (притоку) чи видалення (витяжки) повітря із приміщення чи для того та іншого одночасно – вона називається припливною, витяжною чи припливно-витяжною.
За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною та місцевою.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для:
– видалення токсичних виділень (газів, парів, пилу) з робочої зони;
– видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень;
– видалення надлишкової вологи за відсутності токсичних виділень;
– нормалізації складу повітря в приміщеннях;
– видалення неочевидних забруднень середовища у сховищах.
Повітрообмін в приміщенні можна значно скоротити, якщо вловлювати шкідливі речовини в місцях їх виділення, не допускаючи поширення по всьому приміщенню. З цією метою технологічне обладнання, яке є джерелом виділення шкідливих речовин, обладнують спеціальними пристроями, які відсмоктують забруднене повітря. Така вентиляція називається місцевою витяжною чи локалізуючою.
У виробничих приміщеннях, де можливе раптове потрапляння в повітря робочої зони великої кількості шкідливих парів та газів, влаштовують аварійну вентиляцію.
Таким чином, штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом повітря у робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо у місцях їх утворення. Отже, на виробництві часто комбінують системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою, загальнообмінну з аварійною).
Для оцінки ефективності діючих систем повітрообміну та при проектуванні нових систем основним критерієм служить нормативне значення продуктивності вентиляційної системи.
Нормативи з облаштування вентиляційних систем задаються в СНіП 2.04.05-91 “Опалення, вентиляція і кондиціонування”, ДБН В.2.2-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів” та інших галузевих нормативних документах.
Згідно СНіП 2.04.05-91, нормативні значення продуктивності вентиляційної системи визначаються в залежності від типу шкідливості, що наявна в приміщенні (надлишок теплоти, вологи, випарів, газів, пилу), а за її відсутності – за кількістю людей, які знаходяться в приміщенні, або нормативними показниками кратності: