міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

національний університет “львівська політехніка”

КАФЕДРА “ОХОРОНА ПРАЦІ”

ЗВІТ

про виконання лабораторної роботи №9

“ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЕНТИЛЯЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ

”

Виконав:

Перевірив:

Львів

Мета роботи – провести лабораторне випробування, визначити продуктивність і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.

Загальні відомості

1. Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування

Для підтримання у виробничих приміщеннях нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам, влаштовують вентиляцію.

Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря у виробничому приміщенні, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами (гази, пари, пил) чи нагрітого, а також призначений для підтримання в приміщенні нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам (ДСН 3.3.6.042-99 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”) (Додаток 1).

За способом переміщення повітря вентиляція буває природною і штучна (механічною). Можлива також комбінація природної і штучної вентиляції (змішана) в різних варіантах.

Залежно від того, для чого слугує вентиляція, – для подавання (притоку) чи видалення (витяжки) повітря із приміщення чи для того та іншого одночасно – вона називається припливною, витяжною чи припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною та місцевою.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для:

– видалення токсичних виділень (газів, парів, пилу) з робочої зони;

– видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень;

– видалення надлишкової вологи за відсутності токсичних виділень;

– нормалізації складу повітря в приміщеннях;

– видалення неочевидних забруднень середовища у сховищах.

Повітрообмін в приміщенні можна значно скоротити, якщо вловлювати шкідливі речовини в місцях їх виділення, не допускаючи поширення по всьому приміщенню. З цією метою технологічне обладнання, яке є джерелом виділення шкідливих речовин, обладнують спеціальними пристроями, які відсмоктують забруднене повітря. Така вентиляція називається місцевою витяжною чи локалізуючою.

У виробничих приміщеннях, де можливе раптове потрапляння в повітря робочої зони великої кількості шкідливих парів та газів, влаштовують аварійну вентиляцію.

Таким чином, штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно-витяжна система вентиляції із загальним припливом повітря у робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо у місцях їх утворення. Отже, на виробництві часто комбінують системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою, загальнообмінну з аварійною).

Для оцінки ефективності діючих систем повітрообміну та при проектуванні нових систем основним критерієм служить нормативне значення продуктивності вентиляційної системи.

Нормативи з облаштування вентиляційних систем задаються в СНіП 2.04.05-91 “Опалення, вентиляція і кондиціонування”, ДБН В.2.2-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів” та інших галузевих нормативних документах.

Згідно СНіП 2.04.05-91, нормативні значення продуктивності вентиляційної системи визначаються в залежності від типу шкідливості, що наявна в приміщенні (надлишок теплоти, вологи, випарів, газів, пилу), а за її відсутності – за кількістю людей, які знаходяться в приміщенні, або нормативними показниками кратності: