Реферат на тему:
Загальна будова трансмісій та зчеплень автомобілів загальна будова трансмісій
Трансмісія автомобіля-тягача — це низка взаємодіючих між собою агрегатів і механізмів, які передають крутний момент від двигуна до ведучих коліс. При передачі крутний момент змінюється за величиною і за напрямком, розподіляючись одночасно між ведучими колесами автомобіля.
За характером зв'язку між двигуном і ведучими колесами, а також за способом перетворення крутного моменту трансмісії поділяються на механічні, комбіновані (гідромеханічні), електричні та гідрооб'ємні. Найбільшого поширення на автомобілях-тягачах набули механічні трансмісії, виконані за різними схемами (рис. 10.1) залежно від загальної компоновки агрегатів автомобіля, включаючи розташування двигуна і ведучих коліс.
Рис. 10.1. Схеми механічних трансмісій автомобілів-тягачів:
1 — зчеплення; 2 — коробка передач; 3 — карданна передача; 4 — головна передача; 5 — диференціал; 6 — напіввісь; 7 — роздавальна коробка
Механічна трансмісія (рис. 10.1, а), яка використовується па більшості вантажних автомобілі» і автомобілів-тягачів складається із зчеплення 1, коробки передач 2, карданної 3 і головної 4 передач, диференціала 5 і двох папіввісей (і. Трансмісії автомобілів-тягачів підвищеної прохідності з двома і більше ведучими мостами (рис.10.1, 6, в) обладнані роздавальною коробкою 7 і додатковими карданними валами (передачами 3), а кожна пара ведучих коліс мас свою головну передачу, папіввісі і диференціал.
Вищеописані схеми трансмісій часто називають мостовими, оскільки крупині момент, підводиться до кожного ведучого моста, а потім розподіляється між правилі і лівим ведучими колесами моста.
Загальні відомості про зчеплення
Зчеплення служить для короткочасного від'єднання двигуна від трансмісії і плавного їх з'єднання у момент початку руху з місця стоянки автомобіля, а також після перемикання передач у процесі руху Крім того, зчеплення оберігає деталі двигуна і агрегатів трансмісії від перевантаження, які виникають під час різкого гальмування автомобіля з певимкпепим двигуном.
Принцип роботи зчеплення (рис. 10.2). З маховиком і жорстко сполучений кожух, зв'язаний шарнірами 5 з натискним диском 2.
Ш арніри дозволяють натискному диску переміщатися в осьовому напрямку і сприймати крутішії момент від кожуха. Між натискним диском і махо-. пиком встановлений ведений диск 4. Натискний і ведений диски притискаються до маховика натискними пружинами в і в результаті сил тертя крутний момент від маховика передається веденому диску, встановленому на шліцах веденого вала 7, який є одночасно ведучим валом коробки передач.' У цьому випадку зчеплення ввімкнено і крутний момент від ведучого вала передасться до агрегатів трансмісії.
Рис. 10.2. Схема роботи фрикційного зчеплення:
1 — кожух; 2 — натискний диск; 3 — маховик; 4 — ведений диск; 5 — шарнір; 6 — пружина; 7— ведений вал; 8 — відтискний важіль; 9 — муфта вимкнення з відтискним підшипником; 10, 13— пружина; 11 — вилка; 12 — педаль; 14 — тяга
Якщо натиснути на педаль 12, то вона тягою 14 поверне вилку 11 вимкнення зчеплення, яка перемістить відтискний підшипники, встановлений па муфті. Перемішуючись, відтискний підшипник натискає на внутрішні кінці підтискних важелів 8. При цьому їхні зовнішні кіпці відводять натискний диск вправо, стискаючи пружини 6, розташовані між натискним диском і кожухом. Ведений диск вивільняється; між ним і ведучим 11 частинами зчеплення з'являється зазор. При цьому сила тертя зникає і крупині момент па ведений вал 7 (ведучий вал коробки передач) не передасться. В цьому випадку зчеплення вимкнене. Якщо педаль 12 відпустити, то вона, а разом з нею і відтискний підшипник 9 під дією відтяжних пружин (відповідно 13 і 10) повертаються в початкове положення, а натискні пружини притискують натискний і ведений диски до маховика. Зчеплення знову ввімкнено.
Деталі, які отримують крутими момент від маховика, відносяться до ведучих частіш зчеплення, а деталі, які передають данин момент на ведучий вал коробки передач, - до ведених. Зчеплення складається з механізму зчеплення і приводу його вимкнення.