3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
План
1. Основні підходи до визначення поняття тексту.
2.Ознаки тексту.
3.Типи текстів.
4.Принципи складання текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
5.Вимоги до оформлення текстів офіційно-ділового стилю мовлення. :
1. Існує багато підходів до тлумачення поняття «текст». І на сьогодні єдиного тлумачення цього поняття не існує. Текст – не лише мовне явище. У позамовній дійсності це поняття як послідовність знаків може позначати будь-яку форму комунікації, зокрема обряд, танець, ритуал (семіотика).
Отже, можна вважати, що існує два основних підходи до визначення тексту – як явища мовної і позамовної дійсності.
Як мовознавчий феномен текст так само має різні визначення у різних науках: літературознавстві (художні тексти), журналістиці (текст як трирівневе поняття – 1) з позиції автора, 2) з об’єктивної позиції, реального стану справ, 3) з позиції адресата як явище для сприймання і розуміння), текстології (історико-філологічна галузь, що розглядає текст як історичний документ).
Багато учених, оперуючи терміном «текст», або уникають його формулювання як універсальної мовної одиниці, яку важко точно визначити, або кваліфікують це поняття, виділяючи тільки деякі його основні ознаки (послідовність, завершеність, цілісність тощо). Завершеність як визначальна риса тексту ставиться під сумнів, адже існують незавершені тексти, тексти, що закінчуються еліптичними реченнями, залучаючи адресата до нового процесу текстотворення. Дискусійним на сьогодні залишається питання про мінімальну протяжність тексту (кількість речень, висловлювань у ньому).
Текст (від лат. textum – тканина, сплетіння, з’єднання) – це усне, писемне або друковане структурно та ідейно організоване словесне ціле. Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, пов’язаного однією темою, основною думкою та структурою.
Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Найменша одиниця тексту - надфразна єдність, абзац, що є одиницями різних принципів членування тексту, хоча абзац структурно й композиційно може виокремлювати надфразну єдність.
Надфразна єдність — це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв'язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань і відповідей; репліки й реакції. Синоніми надфразної єдності — складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема й ін.
Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).
Абзац (від нім. - відступ) - це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починаються виклад нової думки.
Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці, якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації, наприклад: Красно говорить, а слухать нічого (Нар. творчість); 2) Вихід. Навчальна частина.
За способом репрезентації тексти переділяються на письмові, усні та друковані.
Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися як у писемній, друкованій формі (накази, протоколи, акти, телеграми тощо), так і усній (судові промови, бесіди тощо).
Кожний текст маніфестує той чи інший мовленнєвий жанр, віднесений до певного стилю, і виконує різні функції.
Основним елементом тексту є дане (тема, предмет висловлювання) і нове (основний зміст висловлювання).
2. Для тексту характерні такі ознаки:
зв'язність - визначальна категорія тексту, основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні й стилістичні одиниці тощо). За допомоги мовних і позамовних чинників вона забезпечує обмін інформацією. Показниками зв'язності є: лексичні (синоніми,антоніми, пароніми, повтори), морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники, тощо),синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин),стилістичні (еліпс, градація, питальні речення тощо) одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування;
цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями;
членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини з метою полегшення сприйняття інформації адресатом.
інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю. Отже, інформативність тексту виявляється лише у процесі тлумачення мовного масиву через свідомість адресата, а масив інформації формує автор тексту. Кожен текст і створюється заради передачі інформації;
завершеність - ознака текстів, що передбачає їхню формальнуі змістову закритість.
Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв'язку:
контактний — пов'язані елементи знаходяться поряд;
дискантний — здійснюється на відстані: об'єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах, через певну кількість речень іншого змісту;
ланцюговий або послідовний - певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки;
паралельний — речення граматично рівноправні. Характерна ознака цього зв'язку - єдність видо-часових форм присудків;
перспективний - вказує, про що мовитиметься далі;
ретроспективний - певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.
Крім змісту, частини тексту пов'язуються за допомоги лексичних (повтори слів, синоніми, спільнокореневі слова, займенники, прислівники) і граматичних (сполучники, вставні слова, неповні й риторичні речення) засобів.