5. Шляхи підвищення ефективності персоналу в ринкових умовах

Ефективність означає результативність. Економічна ефективність — це отримання значних результатів при тих же самих витратах, або зниження витрат при одержанні того ж результату. Витрати, пов'язані з формуванням, розвитком і використанням трудового потенціалу, дуже різноманітні. Класифікація їх дозволила б розглядати конкретні витрати під різним кутом зору, зрозуміти роль кожного їхнього виду. Тоді керування персоналом набуває більш цілеспрямованого характеру.

Як класифікаційні ознаки приймаються:

• фази процесу відтворення;

• рівень підходу;

• цільове призначення;

• джерела фінансування;

• характер витрат;

• час відшкодування.

Що стосується витрат на робочу силу на стадії споживання, то тут варто виділити фонд заробітної плати (ФЗП), а також виплати і пільги з заохочувальних фондів підприємства, які враховуються у ФЗП, але збільшують доход працівників. Сюди відносяться також витрати, пов'язані з підтримкою робочої сили в стані дієздатності (на медичне обслуговування, техніку безпеки, соціально-побутове обслуговування і т.д.), а також на соціальний захист і соціальне страхування.

Суперечливим, однак, залишається питання про віднесення до витрат на робочу силу витрат на створення умов для високопродуктивної праці, на заходи технічного й організаційного характеру (витрати на організацію робочих місць, їхнє оснащення, організацію якісного обслуговування і т.д.). Справа в тому, що, як уже відзначалося, до витрат на робочу силу відносяться лише витрати, що мають безпосереднє відношення до людини, спрямовані на збільшення її здатності до праці, на підвищення продуктивності за рахунок кваліфікації, розвитку здатності, мотивації і т.д.

Аналітичні розрахунки витрат на робочу силу на рівні підприємства в умовах діючої системи обліку — справа дуже трудомістка. Перелік витрат, що включаються в собівартість, дозволяє конкретизувати групи витрат, що мають ту чи іншу цільову спрямованість, і одержати чітку картину у відношенні джерел фінансування. Разом з тим форми бухгалтерської звітності не містять узагальнених показників витрат на робочу силу, у зв'язку з чим необхідна робота з документами первинного обліку.

Стосовно керування персоналом проблема порівняння витрат і результатів в оцінці економічної ефективності вимагає конкретизації, і насамперед необхідно з'ясувати, що має бути оцінено:

• досягнення визначеного результату діяльності за допомогою спеціально підібраного, навченого і мотивованого колективу підприємства, сформованого в результаті реалізації обраної кадрової політики;

• досягнення цілей, поставлених перед керуванням персоналом, з мінімальними витратами засобів;

• вибір найбільш ефективних методів керування, що забезпечують результативність самого процесу керування.

Розглянемо більш докладно кожний з цих підходів.

Найчастіше для оцінки ефективності виробництва застосовується показник ефективності витрат праці, зокрема показник продуктивності праці П_т:

П_т = 0п / Т,

де Оп — обсяг виробленої продукції протягом певного календарного періоду(грн.);

Т— витрати праці (люд.-г, люд.-дн., середня облікова чисельність працівників).

Однак треба усвідомлювати, що цей показник змінюється під впливом багатьох факторів.

Представляється, що більш обґрунтовані висновки про ефективність робіт у сфері керування персоналом дасть підхід до оцінки через вартість витрат підприємства на робочу силу. Дійсно, щоб процес праці відбувся, підприємство має піти на істотні витрати. На різних підприємствах вартість одиниці праці С_т далеко не однакова, оскільки різний обсяг витрат на робочу силу:

С_т = З/ Т

Із організацією відповідного обліку на підприємстві можна розрахувати показник, що характеризує обсяг продукції (чи приріст обсягу продукції), що доводиться на 1 грн. витрат на робочу силу (Ф). Цей показник визначається:

а) або як частка від розподілу обсягу виробленої продукції у вартісному вираженні (у поточних цінах) на обсяг витрат на робочу силу:

Ф = Оп / 3,

б) або шляхом розподілу рівня продуктивності праці (у вартісному вираженні) на величину витрат, що доводиться на ту ж одиницю витрат праці:

Ф = П_т / С_т.

За аналогією з відомим показником фондомісткості продукції можна розрахувати показник, що представляє собою «питому витратоємкість продукції», де як витрати приймаються витрати підприємства на утримання робочої сили (Ур):

У_р = 3/Оп

Показник питомої витратомісткості У_р є зворотним стосовно показника обсягу продукції в розрахунку на 1 грн. витрат Ф й характеризує витрати на робочу силу (у грн.), необхідні для одержання продукції на 1 грн.

Динаміка показника обсягу продукції в розрахунку на гривню витрат на робочу силу Ф дозволяє контролювати зміну ефективності цих витрат: ріст випуску продукції на одиницю витрат говорить про їхню доцільність. При зниженні віддачі витрат необхідний аналіз причин, щоб з'ясувати вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів., тобто чи раціонально використовувало створений завдяки зробленим витратам трудовий потенціал своїх працівників саме підприємство. Залежність між витратами на робочу силу в розрахунку на одиницю витрат праці С_т і обсягом продукції в розрахунку на одиницю витрат на робочу силу Ф.

Ефективність характеризує не тільки результативність діяльності, але і її економічність, тобто досягнення визначеного результату з мінімальними витратами. Звідси випливає, що при оцінці витрати на її проведення, можна з достатньою точністю визначити показники ефекту.