Питання 2. Поняття капіталу. Основній і оборотній капітал

Капітал – матеріальні та фінансові ресурси, які беруть участь у процесі виробництва. Це грошові кошти, кредити банків, обладнання та станки, споруди заводів, складські приміщення та ін.

Всі ці ресурси беруть участь у виробничому процесі по-різному. Тому їх ділять на основні та оборотні. Основні засоби, або основний капітал – це засоби виробництва, які прямо чи опосередковано беруть участь у виробничому процесі, беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натурально-речову форму. Такі елементи капіталу переносять свою вартість на вартість готової продукції частинами, по мірі зносу. Це споруди, будівлі, складські приміщення, станки та обладнання. Оборотні засоби, або оборотний капітал – це засоби, які цілком використовуються у одному виробничому процесі, змінюючи свою натурально-речову форму. Вони повністю переносять свою вартість на вартість створюваного продукту, яка повертається після кожного виробничого циклу. До таких засобів відносяться виробничі запаси, напівфабрикати, готова продукція, грошові кошти, інвестиції. Обидві частини є однаково необхідними для виробництва і реалізації продукції.

Капітал виступає у двох основних формах – фізичній (будівлі, обладнання) та фінансовій (акції, гроші).

Питання 3. Пропонування послуг капіталу. Дисконтування.

Капітальні активи за приналежність поділяються на власні, та залучені у інших осіб на певний час – орендовані. В останньому випадку орендодавець залишається власником, а орендар може користуватись активом у своїй діяльності. Головною характерною рисою є те, що капітальні активи є результатом інвестицій (тобто потребують початкових вкладень коштів) і генерують потік доходу для їх власника.

Отже, слід розрізняти запас капіталу, тобто його величину на сьогоднішній день, і потік послуг, які породжує капітал на протязі певного часу. Тому виробників і власників ресурсів цікавить ціна капітального активу та вартість використання його послуг. Ціна активу – ціна, по якій актив може бути куплений чи проданий у будь-який момент, тобто це вартість власності капіталу. Ціна послуг капіталу – це вартість користування (прокату) капіталу, його рентна оцінка.

Як і в попередньому аналізі, доцільним є розгляд попиту і пропонування послуг капіталу. Адже частина підприємців орендує капітал, інша частина є власником, і можна допустити, що вона орендує його сама у себе. Попит на послуги капіталу підпорядкований тим же закономірностям, що і попит на інші фактори виробництва. Пропонування інакше.

У короткостроковому періоді сума капіталу у економіці є постійною. Кількість машин, станків, будівель, запасів сировини та грошей є обмеженим і не може бути швидко збільшено. Отже, з точки зору економіки в цілому, пропонування капітальних послуг є абсолютно нееластичним (вертикальна лінія). Але це не є абсолютним для окремих галузей. Для галузей, які використовують високо спеціалізоване обладнання, його пропонування також є абсолютно нееластичним. Але для інших видів капіталу окрема галузь може змінити обсяг пропонування навіть у короткостроковому періоді шляхом залучення капіталу з інших галузей. І в цьому випадку крива пропонування буде стандартною – більш еластичною.

У довгостроковому періоді кількість капіталу у окремих галузях, і у економіці в цілому, може змінитись. Якщо використання капіталу приносить високу віддачу, то виробники починають створювати новий капітал. Якщо ж віддача низька – виробники товарів перестають використовувати даний вид капіталу і створювати нові його одиниці. Тут може бути два варіанти кривої пропонування в залежності від макроекономічної ситуації. Якщо для економіки характерна неповна зайнятість, високий рівень безробіття і є стимули до виробництва, то пропонування буде абсолютно еластичним (горизонтальна лінія), тобто за даною ціною виробляється будь-яка кількість капіталу, що відповідає попиту, не змінюючи при цьому його ціну. Якщо ж досягнута майже повна зайнятість, то крива пропонування буде стандартною. Оскільки вільних ресурсів майже немає, то , щоб збільшити виробництво додаткових одиниць капіталу, слід залучати додаткові ресурси з інших галузей, заплативши за них вищу ціну, а значить, і підвищиться ціна на капітал. Аналогічно виглядають криві пропонування для окремих галузей.

Рівновага на ринку капіталу буде досягатись через перетин кривих попиту і пропонування. І ціною послуг капіталу буде рівноважна рентна оцінка.

Капітал приносить потік доходу на протязі певного часу. Отже, власник капітального активу (інвестор) буде одержувати в майбутньому доходи (на протязі ряду років). А при купівлі він платить певну суму (ціну) відразу. Отже, інвестора цікавить, як співвідносяться величина майбутніх доходів, які будуть отримані, і та сума, яку слід заплатити зараз. Простіше: чи покриють майбутні доходи сьогоднішні витрати. Виникає питання спів виміру сьогоднішніх і майбутніх грошей. Для цього слід визначити сучасну вартість майбутніх доходів. Така операція називається дисконтуванням.

Сучасна (дисконтована) вартість платежу, який буде здійснено в певний момент у майбутньому – це сума, яку необхідно вкласти сьогодні, щоб одержати вказану величину платежу у цей майбутній момент. Це пояснюється тим, що сума, одержана сьогодні завжди більше, ніж така ж, але одержана в майбутньому. Кошти, одержані сьогодні, можна покласти у банк під проценти і через певний проміжок часу отримати дану суму плюс проценти.

Приклад. Спочатку розглянемо, скільки коштів принесуть сьогоднішні вклади. Сума А (100 грн.), вкладена у банк під процентну ставку r (5%), через рік складе А(1+r) або 105 грн. Якщо її не забирати через рік, то на цю суму А(1+r) (105 грн.) будуть нараховані ще проценти r (5%). Тоді ще через рік, (тобто через два після початку) сума на рахунку складе А(1+r)(1+r) або 110,25 грн. Через три роки це буде А(1+r)(1+r)(1+r) або 115,76грн. У загальному вигляді

(9.1),

А – початковий вклад; D – майбутній доход, отриманий через n років; n– кількість років.

У прикладі розглядалось визначення майбутньої величини сьогоднішніх вкладень. Для дисконтування потрібно зробити операцію навпаки, тобто визначити, скільки треба вкласти сьогодні (А), щоб через n років, при ставці r, одержати суму D. З формули (9.1):

(9.2).

Сьогоднішня вартість майбутніх доходів, що приносить капітальний актив, є основою його ціни. Найчастіше задача стоїть визначити, якою повинна бути ціна, якщо актив на протязі n років щорічно приносить доход D при ставці r. Ціна розраховується як чиста теперішня вартість (NVP) всіх одержаних у майбутньому доходів.

(9.3)

n – кількість років.

Для безстрокових активів, тобто активів, що приносять доход довічно,

(9.4)

Ціна капітального активу дорівнює сьогоднішній вартості всіх пов’язаних з ним сучасних і майбутніх платежів за використання цього активу.

При розрахунку ціни капітального активу враховуються на лише доходи, з ним пов’язані, але і витрати. Головною з них є знос. Знос представляє собою зниження вартості машини, яке відбувається в результаті її використання або (та) просто з часом. Амортизація – щорічне списання частини вартості активу, що відповідає його зносу. Остаточна вартість активу дорівнює початковій мінус амортизація та інші витрати.

Крім цього, потрібно враховувати процентну ставку. Процентна ставка – це процент коштів, що є платою за користування капітальним активом. Номінальна процентна ставка – процентна ставка на поточний момент часу. Реальна – вимірює віддачу від активу у термінах збільшення товарів та послуг, які можна придбати. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній мінус індекс інфляції.

Приклад.

Фірма має намір взяти кредит 10000 долл. терміном на 1 рік під 10% річних для придбання нового станка, який вона планує спочатку здати в оренду на 1 рік, а потім продати. Амортизація становить 1000 долл. на рік. Яку суму повинна заробити фірма за допомогою цього станка, щоб не понести збитків?

Розв’язок.

Прибуток фірми дорівнює доходи мінус витрати. Тут прибуток повинен бути більше або рівним нуля (щоб не було збитків), тобто (у найгіршому випадку) доход фірми повинен дорівнювати витратам.

Витрати: 10000 повернути з процентами, отже, 11000 долл. становлять витрати.

Доходи: остаточна вартість станка, за яку його можна продати плюс сума, яку слід заробити (Х): 10000-1000=9000 долл. + Х. Отже, 11000=9000+Х, Х=2000 долл. або вище.