Державна власність:

a) загальнодержавна власність - майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; національний банк; інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток;

b) комунальна власність - майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевого бюджету; житловий фонд; місцеві енергетичні системи; комунальне господарство;

c) майно державних підприємств - це те майно, яке закріплене за державним підприємством і яким воно може розпоряджатися.

Інтелектуальна власність

Інтелектуальна власність - це є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати наукових досліджень.

Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав

Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.

Іноземні держави мають право на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними договорами і законодавчими актами України.

Приватна власність

Закон України "Про власність" передбачає існування приватної власності. В Законі зазначається: праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Власник має право на договірній основі використовувати працю громадян. Власник зобов'язаний забезпечити громадянину, праця якого використовується, соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом.

17. Ринок – це сукупність відносин (актів) купівлі-продажу товарів і послуг; спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому, безособовому механізмі цінових сигналів. Він є механізмом розподілу товарів і послуг між членами суспільства шляхом добровільного обміну.

Головними суб'єктами ринку є домашні господарства, фірми (підприємства), держава. Об'єктами ринкових відносин виступають різноманітні матеріальні і нематеріальні цінності (активи).

Ринковий механізм –це механізм стихійного регулювання ціни, темпів і пропорцій суспільного виробництва. Він виконує свої функції та розв‘язує три основні проблеми: що, як і для кого виробляти.

Елементами ринкового механізму є попит, пропозиція і ціна.

Попит є найважливішою категорію ринку, що формується на основі потреб та інтересів споживачів. Для функціонування ринку, ринкових відносин потрібно задовольняти ці потреби, тобто, щоб ці різноманітні блага і потреби хтось створював, пропонував споживачам на ринку. Таким чином, другою важливою категорією ринку є пропозиція товарів і послуг. Ринковий механізм виявляється у дії об'єктивних економічних законів, які управляють товарним виробництвом і ринком через систему ринкових відносин.

Між величиною попиту і ціною існує зворотна залежність, яка містить у собі закон попиту.

На основі попиту на товари виробники формують пропозицію. Пропозиція представляє собою можливість і спроможність виробників (продавців) надавати товари для продажу на ринку. В основі величини пропозиції лежать ціна товару і купівельна спроможність споживачів. Зв'язок між ціною товару та його пропозицією пояснює закон пропозиції.

Закон попиту і пропозиції виражає взаємозалежність між кількістю товарів, які хоче купити або отримати споживач, і обсягом товарів і послуг, які пропонує виробник. Особливості дії закону попиту і пропозиції залежать, передусім, від рівня цін: чим вищі ціни, тим менше буде реалізовано товарів та послуг і навпаки.

Величина цін координує співвідношення попиту і пропозиції та поведінку суб'єктів ринку — споживачів і виробників. Ситуація, коли плани й інтереси продавців і споживачів на ринку цілком співпадають, а величина попиту дорівнює величині пропозиції називається ринковою рівновагою. Споживчий надлишок та надлишок виробника є стимулами активізації споживача та виробника як суб'єктів ринку, стимулом формування попиту і пропозиції товарів на ринку.

Надмірний попит або дефіцит виникає, коли при встановленні певної ціни величина попиту перевищує запропоновану кількість товару. За умов дефіциту виникає "чорний ринок". Надлишок пропозиції виникає у тому разі, якщо величина пропозиції товару за певною ціною перевищує величину попиту на нього.

Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага, здебільшого, негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.

Проаналізована модель "попит — пропозиція" дала змогу розглянути, як функціонує ринковий механізм, як підтримується рівновага ринку, як його суб'єкти пристосовуються до ринкових умов.

Суб'єкти ринкових економічних відносин - ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує:

практично кожна фізична особа, яка не обмежена законом у правоздатності та дієздатності;

групи громадян;

трудові колективи;

юридичні особи всіх форм власності,

держава.

Об'єктами ринкових відносин є те, для чого вони існують: насамперед, це :

• товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва),

• капітал,

• праця,

• земля та інша нерухомість,

• цінні папери,

• інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).

Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.