Лекція 4

АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність та завдання аналізу джерел фінансування капіталу підприємства

2. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу

3. Аналіз вартості капіталу

Питання для самостійної роботи:

1. Оцінка ефективності управління структурою капіта­лу на основі фінансового левериджу.

2. Аналіз впливу структури активів і пасивів на рентабель­ність власного капіталу.

1. Сутність та завдання аналізу джерел фінансування капіталу підприємства

Поряд з чітким уявленням про кожний елемент майна підприємства важливе значення мають джерела фінансових ре­сурсів, які забезпечують формування окремих об'єктів матеріа­льних і нематеріальних активів, тобто необхідно мати уяву про наявність та структуру капіталу підприємства. В свою чергу за джерелами формування фі­нансових ресурсів, що розміщуються в майні підприємства, їх поділяють на внутрішні зобов'язання (власний капітал) і зовніш­ні зобов'язання (залучений капітал).

Проте перш ніж перейти до висвітлення основних аспектів аналізу, вважаємо за потрібне розглянути поняття капіталу, оскільки від правильного його розуміння значною мірою залежить наукова оцінка економічних відносин, які виникають у результаті функ­ціонування підприємства.

Так значна кількість дослідників вважають, що капітал – це сукупність за­собів виробництва, які приносять дохід їхньому власникові.

А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для гос­подарських потреб і приносить дохід;

Д. Рікардо – як ту частину багатства, що використовується у виробництві і складається з ін­струментів, матеріалів, машин;

Дж. С. Мілль – як попередньо на­копичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необ­хідні для виробничої діяльності будівлі, знаряддя і матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу;

А. Маршалл - як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з однаковою ефектив­ністю, але які не є безоплатними дарами природи.

Перелічені під­ходи до визначення капіталу дещо однобокі; вони пов'язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва. Отже, до­слідники звертають увагу на речову форму капіталу, хоча навіть із цього боку не врахована така частина капіталу, як грошовий капі­тал, який ніяк не можна ототожнювати з засобами виробництва і який призначений для придбання факторів виробництва, забезпе­чення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу.

Крім речових факторів, так званого «фізичного капіталу», Г. Беккер, Дж. Мінсер та інші вчені вводять поняття «людський капітал», під яким розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивідуума (надбання знань, навичок, енер­гія людей тощо).

Усі розглянуті підходи загалом можна охарактеризувати як народногосподарські (макроекономічні). З погляду ж підприємства капітал є сумою вартісної оцінки його майна та коштів, які вико­ристовуються в процесі господарської діяльності.

Стосовно визначення економічної суті капіталу, його можна розглядати як:

фінансові ресурси у грошовій формі;

майно, сукупність ресурсів та засобів, вкладення в активи підприємства;

запас економічних благ, багатство.

В свою чергу склад капіталу підприємства розрізняється в залежності від обраної концепції аналізу – фізичної та фінансової. Так на відміну від фізичної концепції капіталу, яка передбачає поділ останнього в його натурально-речовій формі (постійний – змінний, основний – оборотний), у межах фінансової концепції класифікацію капітал здійснюють у його грошовій формі.

При цьому під постійним капіталом розуміють ту частину капіталу, яка перетворюється в засо­би виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї величини, а під змінним – ту частина капіталу, яка витрачається на купів­лю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає).

За джерелами ж формування (або ж фінансовою концепцією) капітал поділяють на власний і позиковий (рис. 1).

Власний капітал підприємства визначається вартістю його чистих активів, яку розраховують як різницю між вартістю майна підприємства та його зобов'язаннями. Власний капітал склада­ється зі статутного, додаткового та резервного капіталу, нерозпо­діленого прибутку.

Позиковий капітал – це частка вартості майна підприємст­ва, сформованого за рахунок зобов'язань, які в майбутньому ма­ють бути погашені. До складу позикового капіталу входять довго­та короткострокові зобов'язання.

Власний капітал складається з двох складових: інвестованого капіталу, тобто капіталу, вкладеного власниками в підприємство, та накопиченого, тобто створеного на підприємстві крім того, що був спочатку авансований власниками (резервний капітал, нерозподілений прибуток, фонд накопичення).

Рис. 1. Структура капіталу підприємства

В свою чергу аналіз капіталу підприємства передбачає вирішення таких завдань:

• дослідження наявності капіталу, його достатності для забез­печення необхідних темпів економічного розвитку підприємства. Для цього визначають загальний розмір капіталу, порівнюють його з величиною необхідного підприємству майна, оцінюють до­цільність залучення різних форм капіталу з відповідних джерел, вивчають обрані підприємством схеми фінансування оборотних та необоротних активів;

• аналіз дохідності капіталу при певному рівні фінансового ризику. Оцінка дохідності (рентабельності) капіталу на стадії йо­го формування передбачає визначення середньорічної його вар­тості, здійснення аналізу співвідношення власного і позикового капіталу, дослідження форм залучення останнього з позиції генерування відповідного рівня прибутку. Вирішуючи це завдання, слід пам'ятати про прямий зв'язок, що існує між рівнем дохідно­сті капіталу та рівнем фінансового ризику, пов'язаного з проце­сом його формування. Тому при здійсненні оцінки дохідності ка­піталу, що формується, рекомендується визначати і враховувати допустиму для підприємства межу фінансового ризику;

• здійснення оцінки фінансового ризику, пов'язаного з форму­ванням капіталу, при певному рівні його дохідності. У процесі ви­конання цього завдання насамперед аналізують рівень ризику, фак­тори, що на нього впливають, а також резерви його зниження. Мінімізація рівнів ризиків може бути забезпечена шляхом дивер­сифікації форм капіталу, що залучається, оптимізації структури джерел його формування, запобігання окремим фінансовим ризи­кам, ефективних форм їх внутрішнього та зовнішнього страхування;

• проведення оцінки фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Для цього аналізують рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку, оцінюють структуру капіталу з позиції її оптимальності, досліджують обсяги авансування джерел у високоліквідні ви­ди активів, порівнюють фактичну їх величину з необхідною;

• аналіз фінансової гнучкості підприємства, тобто здатності підприємства швидко формувати необхідний обсяг додаткового капіталу при несподіваному виникненні високоефективних інвес­тиційних пропозицій або нових можливостях прискорення еко­номічного зростання. Слід зауважити, що необхідна фінансова гнучкість забезпечується в процесі формування капіталу за раху­нок оптимізації співвідношення власних і позикових його видів, довго- та короткострокових форм його залучення, зменшення рів­ня фінансових ризиків.

Наведені завдання аналізу формування капіталу підприємства тісно взаємозв'язані, хоча деякі з них підпорядковані різноспрямованим цілям управління (наприклад, забезпечення умов досяг­нення максимальної дохідності капіталу та мінімізації фінансово­го ризику, пов'язаного з його формуванням; накопичення достатнього обсягу капіталу та забезпечення постійної рівноваги підприємства в процесі його розвитку тощо). Тому в процесі фор­мування капіталу підприємства окремі завдання аналізу мають бути узгоджені між собою і вирішуватися з позиції оптимальності для найбільш ефективної реалізації головної мети управління.

Головна мета аналізу капіталу полягає не тільки в тому, щоб установити й оцінити структуру та динаміку джерел коштів і напрямів його розміщення, а й у тому, щоб оцінити ступінь впливу на фінансовий стан підприємства додатково залученого капіталу.