- •1) Стильове функціонуівння сучасної укр. Мови
- •2) Терміни та професіоналізми у проф. Мовленні
- •3)Осн.Вимоги до мовлення:
- •4)Власне укр-ка та іншомовна лексика у проф.Мовленні.
- •5)Мова і мовлення.
- •6)Фразеологізми у проф.Мовленні.
- •7)Мовна норма.
- •8)Багатозначні слова і контекст.
- •9)Складноскороч-ні слова у п.М.
- •10)Пароніми,омоніми та синоніми у п.М.
- •11)Абревіатури та граф.Скорочення у п.М.
- •12)Власне укр.Лексика у п.М.
- •13)Особливості викор-ня ім. У п.М.:
- •14). Особливості викор географічних назв у проф мовл
- •15)Використання дієслівних форм у проф мовленні
- •16)Викор грам форм прикм у проф. Мовленні
- •17) Мовлиннєвий етикет спілкування
- •18) Синтаксичні особливості проф. Текстів (ділових паперів)
12)Власне укр.Лексика у п.М.
Словниковий склад мови форм.тривалий історичний час.Лексика неоднорідна за походженням,тому виділяють корінну і запозичену лексику.Корінна-слова,що зберіглися в укр.мові з індоєвропейської,праслов’янської,а також ств-ні на власному,мовному грунті.Серед корінної розрізн. індоєвропеїзми(мати,брат,око,дім),спільнослов’янські прийшла від праслов’янської(чоловік,серце,ожина),спільносхіднослов"янська(дядько,щока,собака,мельник,жайворонок,тепер).Власне укр.лексика сформ.в період розвитку укр.мови і втражає її специфіку: вареник,паляниця,млинець; штани,чобіт,хустка; соняшник,суниця; гай,хурделиця; мрія,поступ; власність,громада,держава; підручник,освіта.
13)Особливості викор-ня ім. У п.М.:
1.перевагу віддавати абстрактним,неемоційним,однозначним ім. книжного походження:автор,гарант,довідка,біографія,варіант.
2.викор.ім. на означення статусу,професії,звання,посади у чоловічому роді(працівниця фірми-працівник фірми)у більшості випадків.
Форми ж р набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом (завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...)
3. Збірні іменники, що позначають:
а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини (студентство – студенти, пахощі -запахи)
б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення (городяни - мешканці міста)
4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб (Шановний пане полковнику; Вельмишановна панно Івго)
5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення (зауважила - зробила зауваження)
6. Указуючи час за роком, іменник треба узгоджувати з числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника (У наступному році ... -наступного року...)
Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці)
7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3. відмінку однини характерним є нульове закінчення: Підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ
8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа (похорони призначили на ... - похорон призначили на ...)
9. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту (допомагати -надати допомогу, змагатися - провести змагання)
14). Особливості викор географічних назв у проф мовл
Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офі¬ційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літе¬ратурі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви: — міст (м.) — Народився в місті Житомир; — станцій (ст.) — Під'їхали до станції Мерефа; — селищ міського типу (смт) — За селищем міського типу Зіньки; За відсутності слів місто, село, озеро й под. назви відміню¬ються: Надійшли вітання від колеґ із Одеси. Це правило поширюється також на назви планет, комет, ас¬тероїдів: Ракета досягла поверхні планети Сатурн; Ведуться спостереження за кометою Когоутека. Не узгоджується також перша частина складних географіч¬них назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких а) друга частина є прикметником: Білгород-Дністровсь¬кий — Білгород-Дністровського р-ну; б) друга частина є числівником: Знам'янка Друга — Знам 'янкодругий; в) друга частина є іменником: Біла Церква — Білоцерків¬ський р-н, Талди-Курган — Талди-Курганський р-н; друга частина є іменником, що вказує на місце розташування насе¬леного пункту: Калач-на-Дону — Калачдонському р-ну; г) перша і друга частини є іменниками: Кзил-Орда — Кзил-Ординська обл., Комиш-Зоря — Комиш-Зорянський р-н. Не узгоджується друга частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм. Це стосується складних назв, у яких обидві частини є іменниками, а друга вказує на місце роз¬ташування населеного пункту: Яр-під-Зайчиком, але ярський-під-зайчиком; Франкфурт-ш-Майні,