Поняття, ознаки та види рецидиви злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.

Рецидив (лат. що відновлюється, повторюється) — це вчинення нового умисного злочину особою, яка мала судимість за умисний злочин (ст. 34 КК). Оскільки рецидив — це повторність злочинів, пов'язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності. Це такі ознаки:

1. рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостійних і тільки умисних злочини;

2. при рецидиві кожен з вчинених злочинів утворює собою одиничний злочин (різні його види);

3. злочини, що створюють рецидив, обов'язково віддалені один від одного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим (так званий рецидив, віддалений у часі). Проте, рецидив має і свою, тільки йому властиву ознаку, що відрізняє його від фактичної повторності. Такою ознакою є судимість;

4. факт судимості створюється обвинувальним вироком суду, що вступив в законну силу із призначенням винному певного покарання. Протягом строку покарання, а в ряді випадків і протягом певного проміжку часу після відбуття покарання, існує судимість як певний правовий стан. Вчинення особою нового умисного злочину протягом строку судимості, тобто протягом строку покарання або протягом певного строку після його відбуття і створює рецидив злочинів. Вчинення нового злочину протягом строку судимості має у теорії назву легального рецидиву. У КК закріплене саме поняття легального рецидиву, тобто такого рецидиву, що відповідно до прямих вказівок закону утворюється наявністю судимості за раніше вчинений умисний злочин.

У ст. 35 КК передбачає обставину, відповідно до якої повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК. ершим із важливих наслідків множинності у будь-якому з її видів (повторність, сукупність чи рецидив злочинів) є те, що вона впливає на кваліфікацію злочинів. Що стосується сукупності злочинів, то вона здійснює такий вплив внаслідок того, що згідно з ч. 2 ст. 33 КК кожен із вчинених злочинів підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК. Другим, не менш важливим наслідком множинності є її вплив на покарання, яке повинно бути призначено судом. Цей вплив може проявлятися у різних аспектах.

По-друге, згідно із законом (ч. 1 ст. 67 КК) при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються повторність та рецидив злочинів. Цей аспект впливу множинності злочинів на покарання принципово відрізняється від попереднього: перший впливає на кваліфікацію і передбачає посилення покарання законодавцем, другий - призначення більш суворого покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Одночасно вказані аспекти впливу на призначення покарання використовуватись не можуть. Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання (говориться у ч. 4 ст. 67 КК), передбачена у статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

План

1. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання.

2. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння. Відмінність злочинів від інших правопорушень.

3. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів.

4. Поняття, ознаки та види рецидиви злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів.