- •1)Клітина
- •2)Моделі мембран
- •3)Структура мембран
- •1. Особливості та характеристика мембранних білків
- •2. Асиметрія мембран
- •3. Динаміка мембран
- •4. Методи дослідження мембранних білків
- •Гель-проникаюча хроматографія в колонках;
- •Електрофорез;
- •5. Функції мембранних білків
- •6. Мембранні вуглеводи
- •7. Цитоскелет
- •8. Роль клітинних мембран у старінні клітин
- •9. Дія стресових чинників на структуру і функції мембран
8. Роль клітинних мембран у старінні клітин
Роль мембран у старінні клітин
«Мембрана гіпотеза старіння» була запропонована у 1976-1977 рр. і опублікована вперше в 1978 р (Zs.-Nagy, 1978). Базується ця гіпотеза як на досягненнях геронтології, так і на фізико-хімічних основах клітинних функцій.
Вміст внутрішньоклітинного K+ може збільшуватися, якщо клітинна мембрана стає відносно менш проникною для цього виду іону.
Збільшення внутрішньоклітинного K+ допомагає досягнути стану збудження на мембранах старих клітин, інакше мембрани будуть деполяризовані постійно.
Така компенсація функцій зміненої мембрани надзвичайно шкідлива для подальшої долі клітини, оскільки клітинні колоїди стають більш конденсованими і кількість цитоплазматичної води (стан золь) змншується.
У внутрішньоклітинному середовищі підвищенної в'язкості швидкість синтезу РНК та білка повинні знижуватися, знижуватиметься також і швидкість елімінації пошкоджених клітинних компонентів.
У різних біохімічних процесах утворюються вільні радикали, перш за все у процесі мітохондріального дихання.
Специфічні механізми, подібні до механізму дії супероксиддисмутази, запобігають клітинні компоненти від дії шкідливих вільних радикалів.
Зменшення швидкості заміни пошкоджених компонентів приводить до старіння клітини.
9. Дія стресових чинників на структуру і функції мембран
СТРЕС
Стабільність клітинних мембран розглядають як інтегральний фактор стійкості до несприятливих умов середовища.
Мембрани першими піддаються дії стресових факторів. Вони представляють собою мішені первинного впливу!
Підвищується проникність мембрани, проходить деполяризація мембранного потенціалу плазмалеми, рН зміщується у кислу сторону. Зростає активність Н+-помпи в плазмалемі та тонопласті, посилюється збирання мікрофіламентів і цитоскелету, наслідком чого є зростання в'язкості цитоплазми. Збільшується ПОЛ та затрати АТФ на підтримку структури та обміну речовин.
Зростає швидкість процесів гідролізу і гальмується синтез білка.
Структурні перебудови в мембранах в значній мірі стосуються ліпідів, а саме можуть проходити зсуви різноманітних радикалів жирних кислот, змінюється степінь їх ненасиченості.
Структурні зміни в мембранах під впливом несприятливих факторів впливу стосуються і вивільнення з зв'язаного стану іонів Ca2+, який утворює мостики між карбоксильними групами білків та полярними головками фосфоліпідів і значно зростає його концентрація в цитоплазмі, такого короткочасного підвищення досить щоб запустити специфічні мембранні канали і транспортні системи.
Причини зростання проникності мембрани різноманітні. Їх повязують із зміною співвідношення Н+/Ca2+ в клітині.
Стабілізатором клітинних мемран є іони Ca2+. В присутності кальцію проходить збільшення електричного опору мембрани. Він впливає на проникність мембрани для інших іонів, здійснює регуляцію траспорту води.
Таким чином, фундаментальну роль в стійкості клітин (особливо рослин) до несприятливих факторів відіграють клітинні мембрани, иякі інтегрують дію різноманітних факторів.
СИНТЕЗ ТА ЗБИРАННЯ МЕМБРАН
Мембранні білки та ліпіди синтезуються та складаються в ендомембранних системах :
ЕПР (гранулярний)
та
Комплексі
Гольджі
У гладенькому ЕПР відсутні рибосоми – він відповідає за синтез ліпідів.