Під час проведення перевірки аудитори (аудиторські фірми) мають право:

- самостійно встановлювати форми і методи аудиту на основі чинного законодавства, чинних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань і досвіду;

- отримувати необхідні документи, що стосуються предмета перевірки і перебувають як у замовника, так і в третіх осіб;

- отримувати пояснення у письмовій або усній формі від керівництва і працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб’єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, стосовно яких проводиться перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Під час здійснення професійної діяльності на аудитора (аудиторську фірму) покладаються такі обов’язки:

- належно надавати аудиторські послуги, здійснювати перевірку;

- повідомляти власників, замовників про виявлені під час аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, отриману під час проведення аудиту (надання послуг), не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

- нести відповідальність за порушення умов договору;

- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг і роботами, що безпосередньо стосуються їх;

- своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.

Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціативною, проведеною за рішенням самого суб’єкта господарювання) і обов’язковою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про аудиторську діяльність** проведення аудиторської перевірки є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності й консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб’єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Однак у будь-якому разі аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником. Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми). У договорі на проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг вказуються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.

Період проведення аудиторської перевірки можна розділити на три етапи: підготовчий, аналітичний та підсумковий.

За результатами аудиторської перевірки складають відповідний документ — аудиторський висновок, відповідно до стандартів аудиту, який надає впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам її складання. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб’єктів господарювання, інші джерела. Виконання договору на проведення аудиту підтверджується актом приймання-передачі аудиторського висновку.

Зазначимо, що поняття “аудиторська діяльність” значно ширше за поняття “аудиторська перевірка” і передбачає організаційне й методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок і надання інших аудиторських послуг. При цьому аудиторські послуги можуть бути надані у формі аудиторських перевірок і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

5)

Комунальний (муніципальний) фінансовий контроль здійснюєть­ся радами народних депутатів та їхніми комісіями, незалежними профспілками, членами партій та рухів відповідно до повноважень, наданих законодавством України.

6)

Цей вид фінансового контролю здійснюють власники підприємств, організацій, установ згідно з чинним законодавством з метою запобігання та викриття перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, незаконного їх спрямування, використання та виявлення.

Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" [20] організація внутрішньогосподарського контролю покладається на керівника підприємства. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає рішення щодо усунення причин, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність. У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідну роль відіграє бухгалтерська служба, зокрема головний бухгалтер. Згідно з нормативними документами головний бухгалтер підприємства разом з керівниками відповідних підрозділів і служб зобов'язаний контролювати:

• рух товарно-матеріальних цінностей;

• витрати коштів на оплату праці;

• додержання фінансової і платіжної дисципліни;

• законність списання нестач;

• здійснення інвентаризації;

• стягнення у встановлені терміни дебіторської заборгованості й погашення кредиторської.

Різновидом внутрішньогосподарського контролю є внутрішній аудит, який здійснює внутрішній аудитор або окремий підрозділ служби аудиту. Потреба у створенні внутрішньофірмової аудиторської служби часто виникає у власників (або центрального керівництва) підприємств, організацій, установ з розгалуженою організаційною структурою — мережею філіалів, представництв, інших територіально відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств тощо. Внутрішній аудит є однією з функцій менеджменту підприємства. Під час його виконання особливу увагу приділяють функціонуванню систем обліку, їх відповідності встановленим нормативам, порівнянню витрат і результатів діяльності, розробці рекомендацій щодо забезпечення стабільності фінансового стану підприємства.

7)

Громадянський фінансовий контроль та його значення Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять. Серед основних суб’єктів громадянського контролю, які повинні представляти інтереси суспільства, можна назвати: 1. Парламентські структури; 2. Політичні партії та громадські об’єднання; 3. Засоби масової інформації; 4. Судові інстанції різноманітного рівня; 5. Незалежні аналітичні центри й установи та інші неурядові інституції. Суспільство має активно залучатися до здійснення громадянського контролю. Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. Громадський контроль - це організаційно оформлена діяльність громадян України з контролю за відповідністю діяльності об'єктів громадського контролю нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та за дотриманням ними державної дисципліни. Об'єктами громадського контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. Під державною дисципліною в цьому законі розуміється точне і неухильне дотримання об'єктами громадського контролю посадових обов'язків, встановлених законодавством правил поведінки, діяльності, стосунків, а також своєчасне і у повному обсязі виконання ними державних завдань і зобов'язань. Суб'єкти громадського контролю - всеукраїнські громадські об'єднання, їх структурні підрозділи, метою діяльності яких є організація громадського контролю. Правовою базою діяльності громадського контролю є Конституція України та інші акти законодавства, прийняті відповідно до нього. Основними принципами громадського контролю є: 1) визнання пріоритету прав і свобод  людини та громадянина; 2) соціальна справедливість і гуманізм; 3) законність; 4) гласність діяльності громадського контролю;