Мистецтво сполучати логічне та емоційне
Отже, "залізні" докази самі по собі мало що дадуть, якщо ви не пам'ятатимете про людські почуття, основні емоції, якими живуть люди. Роблячи логічний виклад, бажано апелювати до почуття безпеки, шляхетності, справедливості, національно-суспільних інтересів тощо. Слід постійно повертатися до цих "незримих" моментів, що мусять стати головним чинником вашої "агітації", їх можна висловити "відкритим текстом" (експлицитно) або у "підтексті" (імпліцитно), так би мовити, між рядками, але цієї лінії краще дотримуватися протягом усієї промови.
Так, у третій промові проти цезаря Катіліни Ціцерон постійно викриває змову проти республіки. Він дуже детально описує як Катіліна та його "співучасники у злочині" втекли з Риму, де вони розташувалися (Мульвіїв міст), як оборонялися від загону, що його послав Ціцерон, як було захоплено листи заколотників. Автор промови не відмовляє собі у задоволенні
детально розповісти про власну роль у ліквідації заколоту, хоч і приписує з великою скромністю остаточну заслугу Юпітеру (проте саме автору допомагає, мовляв, Юпітер). Легкими торканнями словесного пензля Ціцерон пробуджує огиду до своїх ворогів ("...істинно, виганяючи його з Риму, я передбачав, квірити, що після усунення Катіліни мені не доведеться боятися ані сплюха Публія Лентула, ані товстуна Лупія Касса, ані скаженого в нестямі Гая Петага. З усіх цих людей варто було боятися саме лише Катіліни, але і його — лише доки він перебував у стінах Риму. Він знав усе, вмів підійти до будь-якої людини, він насмілювався навертати до себе людей, вивідувати їхні думки, підбурювати їх; він мав здібність замислити злочинну дію, й цій здібності вірно служили його язик та руки")
Тут автор пригадує історію про те, як блискавка знищила ідолів Капітолія, як довго й безуспішно прагнули їх відтворити і створити нових — Юпітера, що дивився б на схід — це, мовляв, мусило б забезпечити стабільність державі. З усіх цих начебто розрізнених мотивів вимальовується наприкінці самозвеличення політика, якому, за підтекстом, допомагає сам Юпітер: "...аби ви могли насолоджуватися миром, який нічим не порушується, — про це буду піклуватися я, квірити!"2.
Постійно повторюючи, які огидні вороги республіки, як мало зробили попередники Ціцерона для стабільності держави, детально розгортаючи історію вигнання Катіліни і свою участь в цьому, Ціцерон вперто проводить основну логічну лінію, але начебто постійно переймаючись емоціями релігійного благочестя, громадянського обурення та огиди до ворогів республіки — людей, що їх ненавидять самі боги...
Приклади Ціцерона, як бачимо, дуже конкретні, він не боїться повторювати кілька разів одне й те саме, але з кожним разом все сміливіше наближаючись до основної Ідеї: заколотники — вороги не лише республіки, а й богів, у той час як він, Ціцерон, має підтримку богів, отже, мусить мати прихильність римлян-квіритів...
Ні в якому разі не можна звертатися замість доказів чи переконань до псевдопсихологічних доводів на зразок: "А той, хто не розуміє цього, просто дурний" чи "Це побачить й ішак". Докази, подібні до цих, на жаль, ще зустрічаються, скажімо, в учителів, які не вміють дохідливе пояснити матеріал чи відповісти на запитання.