Бойовий склад радянських танкових формувань.
№ MK |
Всього танків (КВ та Т-34) |
Особовий склад |
Арт. систе-ми |
Міномети |
Авто |
Трактори |
Мото-цикли |
штат |
1031 (546) |
36 080 |
172 |
186 |
5161 |
352 |
1679 |
2 |
527(60) |
32 396 |
162 |
189 |
3794 |
266 |
375 |
4 |
892(416) |
28 097 |
134 |
152 |
2854 |
274 |
1050 |
8 |
858(171) |
31 927 |
142 |
152 |
3237 |
344 |
461 |
9 |
300 |
26 833 |
101 |
118 |
1067 |
133 |
181 |
15 |
733(131) |
33 935 |
88 |
139 |
2035 |
165 |
131 |
16 |
478(76) |
26 380 |
|
|
|
|
|
19 |
450(11) |
22 654 |
65 |
27 |
865 |
85 |
18 |
22 |
707(31) |
24 087 |
122 |
178 |
1226 |
114 |
47 |
24 |
178(77) |
28 440 |
104 |
178 |
486 |
— |
5 |
Проти трьох механізованих корпусів Клейста у генерал-полковника Кирпоноса було сім механізованих корпусів, кожен з яких мав дві танкові, одну мотострілецьку дивізії, мотоциклетний полк, протитанковий артилерійський та корпусний артилерійський полки:
- 4-й механізований корпус генерал-майора Власова;
- 8-й механізований корпус генерал-майора Рябишева;
- 9-й механізований корпус генерал-майора Рокоссовського;
-15-й механізований корпус генерал-майора Карпезо;
- 19-й механізований корпус генерал-лейтенанта Фекленка;
- 22-й механізований корпус генера-майора Кондрусєва;
- 24-й механізований корпус генерал-майора Чистякова.
Ще три механізовані корпуси були у генерала армії Тюлєнєва:
- 2-й механізований корпус генерал-майора Новосєльцева;
- 16-й механізований корпус комдива Соколова;
- 18-й механізований корпус генерал-майора Волоха (майже без танків).
Проти незначного румунського флоту була сконцентрована вся потуга Чорноморського флоту у складі 1 лінкора, 6 крейсерів, 3-х лідерів та трьох дивізіонів есмінців, двох бригад підводних човнів та двох бригад торпедних катерів. 1-й, 2-й та 3-й повітряно-десантні корпуси і 9-й окремий стрілецький корпус мали завдати нищівного комбінованого удару в тилу ворога з повітря і моря. Загалом на двох українських фронтах на початку війни у складі шести армій було зосереджено 17 стрілецьких, 10 механізованих, 3 повітряно-десантні та 2 кавалерійські корпуси (сюди не входять війська армій Лукіна та Конєва).
Остаточна підготовка до військового зіткнення між Німеччиною та Радянським Союзом почалася з 13 червня 1941 року після відомої заяви ТАРС. Вже 14 червня була проведена депортація мирних жителів з західних прикордоних районів радянськими батальйонами особливого призначення. Між 14 та 21 червня ці батальйони були об’єднані в полки та дивізії корпусу особливого призначення на чолі з комдивом НКВС Шмирьовим. З 13 по 20 червня на флотах та західних округах відбулись грандіозні маневри. Зокрема 9-й (генерала Батова) окремий стрілецький корпус, який базувався у Криму, відпрацьовував висадку морського десанту з бойових кораблів Чорноморського флоту. В цей же час 3-й повітряно-десантний корпус (генерал-майора Усенка) відпрацьовував десантування з літаків. П’ять стрілецьких корпусів другого ешелону (31-й, 36-й, 37-й, 49-й, 55-й) рушили в напрямку державного кордону.
У другому ешелоні Київського особливого округу зосередились 16-а армія генерал-майора Лукіна та 19-а армія генерал-лейтенанта Конєва, які прибули з Забайкалля та Північного Кавказу. Незворотність війни стала очевидною 17 червня, а вже 18 червня начальник погранвійськ НКВС генерал-лейтенант Богданов прийняв рішення про евакуацію сімей військовослужбовців.
Першим 22 червня 1941 року на СРСР напав Гітлер. Це дало змогу Сталіну залучити на свій бік стратегічних союзників Британію та США.
Згідно директиви №-3, яка була відпрацьована на маневрах з 13 по 19 червня 1941 року, і плани якого знаходились в мобілізаційних та оперативних пакетах дивізій, корпусів і армій двох українських фронтів та Чорноморського флоту і Дунайської флотилії, почався наступ радянських військ на Південно-Західному напрямку радянсько-німецького фронту.
6-а ударна армія Південо-Західного фронту з перших днів війни за планом КоВО-41 силами 4-го механізованого корпусу атакувала 17-у німецьку армію, а 8-й механізований корпус 26-ї армії вже здійснив марш в тому ж напрямку для розвитку головного удару. Очолити фронтову кінно-механізовану групу у складі 4-го та 8-го механізованих, 2-го кавалерійського та 8-го стрілецького корпусів мав командувач 26-ї армії генерал-лейтенант Костенко. Кінцева мета Краків
9-а ударна армія генерал-полковника Черевиченка силами 23-го та 287-го стрілецьких полків 51-ї Перекопської дивізії 14-го стрілецького корпусу, при сприянні кораблів Дунайської військової флотилії і прикордонників, захопила 75-ти кілометровий плацдарм на румунському березі Дунаю. На черзі були готові для десанту з моря: - 9-й окремий стрілецький корпус та з повітря – 3-й повітряно-десантний корпус. З’єднання бомбардувальників Су-2 та Ту-2 завдали перших бомбових ударів в глибині Румунії по нафтових промислах Плоєшті.
25 червня 1941 року фактично з утворенням 18-ї армії почав діяти і Південний фронт генерала армії Тюлєнєва, що разом з відозвою начштабарм-9 генерала Захарова привело до дезорієнтації командування 9-ї армії.
26 червня загін найновітніших та могутніх кораблів Чорноморського флоту у складі крейсера «Ворошилов», лідерів «Москва» та «Харків», есмінців «Сообразітєльний» та «Смишльоний» атакувала румунський порт Констанцу з наміром висадити першу десантну хвилю – морський десантний полк (іншого раціонального пояснення цій операції нема). Для узгодження дій флоту з берегом нарком ВМФ адмірал Кузнєцов відрядив на Південь адмірала Левченка.
Лише чотири доби (з 22 по 26 червня) побував на Південо-Західному фронті Георгій Жуков, якого росіяни намагаються виставити «спасітєлєм Отєчєства», але накоїв багато лиха. Дивись сам, мій шановний, розумний, допитливий читачу. В інтересах Західного фронту, який зазнав нищівної поразки, Жуков перенацілив напрямок головного удару Південо-Західного фронту з Краківського на Люблінський де Рунштедт (ліворуч) наносив свій головний удар силами 6-ї польової армії Рейхенау (праворуч) та 1-ї танкової групи Клейста.
Gerd von Rundstedt 12.12.1875-24.02.1953 Walter von Reichenau 8.10.1884-17.01.1942
( загинув в авіакатастрофі Львів)
Тобто Жуков підставив війська фронту під «асфальтовий каток» ворога. Замість націлити війська 5-ї армії генерал-майора Потапова на міцну фронтальну оборону, якою фактично опікувався лише 15-й стрілецький корпус генерал-майора Федюнінського (45-а та 62-а стрілецькі дивізії), а силами механізованих корпусів з південного напрямку загнати танки Клейста в Прип’ятські болота, командарму-5 було поставлене завдання разом з командармом-6 розгорнути наступ на Люблін! Генералу Федюнінському «допомогли», передавши в його оперативне підпорядкування вже оточені частини 87-ї та 124-ї стрілецьких дивізій 27-го стрілецького корпусу, штаб якого був відрізаний від своїх частин, а генерала Музиченка обеззброїли. Йому конче потрібен був механізований корпус Власова для активної оборони відтинку 6-ї армії, але він мусив виконати наказ Жукова і вивести з бою 4-й механізований корпус, який разом з 8-м механізованим корпусом генерал-майора Рябишева 26-ї армії перекидався на північ. Туди ж попрямував ще один механізований корпус 6-ї армії – 15-й мехкорпус генерал-майора Карпезо. До командарма-5 генерал-майора танкових військ Потапова крім 22-го механізованого корпусу генерал-майора Кондрусєва прямували з другого ешелону фронтового резерву 9-й механізований корпус генерал-майора Рокоссовського та 19-й механізований корпус генерал-лейтенанта Фекленка.
Три з шести радянських механізованих корпусів Південо-Західного фронту (4-й, 8-й, 15-й), що взяли участь в зустрічних танкових боях у трикутнику Луцьк-Броди-Дубно мали загалом 718 новітніх танків КВ та Т-34 проти 509 танків Pz.III та Pz.IV танкової групи Клейста…