5. Теорія соціальної стратифікації та соціальної стабільності.

Розповідь учителя.

У сучасній західній соціальній науці для характеристики соціальної структури суспільства використовується поняття «страта». Страта (від латин.sratum — шар, верства) — реальна, фіксована емпірично спільно­та, що об'єднує людей на певних загальних позиціях або на основі спільної

справи, яка зумовлює конституювання даної спільноти в соціальній струк­турі суспільства і протиставлення іншим соціальним спільнотам.

Поділ на страти лежить в основі теорії соціальної стратифікації та со­ціальної мобільності. Основні положення цієї теорії сформулював амери­канський вчений російського походження Пітірім Сорокін у 1927 р. в праці «Соціальна стратифікація і мобільність».

Соціальна стратифікація — ієрархічно організована структура соціаль­ної нерівності, яка існує в певному суспільстві на історично визначеному відтинку часу.В історії людства, стверджував П. Сорокін, не існувало суспільства без розшарування. Соціальна стратифікація, на його думку, знаходить виражен­ня в існуванні вищих і нижчих верств. її основа і сутність — у нерівномірно­му розподілі прав та привілеїв, відповідальності й обов'язків, наявності або відсутності соціальних цінностей, влади і впливу серед членів суспільства.Як приклад учитель може навести модель соціальної стратифікації американського соціолога В. Вотсона, яку часто застосовують у характе­ристиці соціальної структури суспільства на Заході.

Модель соціальної стратифікації американського соціолога В. Вотсона

Вища страта вищого класу (представники багатих і пливових династій)

Нижча страта вищого класу (банкіри, відомі політики, власники великих фірм)

Вища страта середнього класу (бізнесмени, керівники фірм, великі юристи, лікарі, видатні спортсмени, наукова еліта)

Нижча страта середнього класу (наймані працівники-інженери, середні й дрібні чиновники, викладачі, наукові працівники, керівники підрозділів на підприємствах, висококваліфіковані пра­цівники тощо)

Вища страта нижчого класу (робітники середньої та низької кваліфікації)

Нижча страта нижчого класу (жебраки, безробітні, безпритульні, іноземні робітники, інші представники маргінальних груп населення)

Учитель наводить визначення соціальної мобільності — змін індиві­дом чи групою соціального статусу, місця у соціальній структурі суспіль­ства; будь-який перехід з однієї соціальної позиції в іншу як по горизон­талі, так і по вертикалі.

Зі змістом теорії соціальної мобільності, докладно викладеним у підру­чнику, учні знайомляться самостійно.

Запитання.

1. У чому полягає горизонтальна соціальна мобільність?

2. Чим відрізняється від горизонтальної вертикальна соціальна мобільність?

1. Які шість «ліфтів» визначають соціальні мислителі в індустріальному суспільстві Заходу?

Підсумовуючи розгляд питання, учителю необхідно звернути увагу, що марксистське розуміння класів і теорія стратифікації є двома відмінними методологічними підходами в дослідженні соціальної структури су­спільства.