Глава 5. Шкідливі речовини

5.1. Класифікація шкідливих речовин

В авіації застосовують велику кількість шкідливих речовин, які розрізняються за своїм складом, агрегатним станом, способом і ступенем дії на організм людини.

Шкідлива речовина – це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь.

Токсичними (отруйними) називаються речовини, які, потрапляючи в організм навіть у відносно невеликих кількостях, викликають порушення нормальної життєдіяльності аж до отруєння. Вони можуть бути у вигляді газу, пари, рідини і пилу.

В авіації до них відносяться: рідини, які застосовують як пальне, і їхні присадки для авіаційних двигунів; мінеральні мастила; рідини, які застосовують для гідравлічних систем літаків; кислоти і луги; спирти, лаки, фарби, деякі миючі рідини; пара деяких металів; пил, який утворюється в процесі механічної обробки матеріалів і т. ін.

В умовах виробництва шкідливі речовини використо-вують або як сировину (сірчанокислі солі нікелю, хромовий ангідрид і т.ін.), або як допоміжний матеріал (ацетон, деякі розріджувачі фарб, скловолокно і т. ін.). Шкідливі речовини утворюються також як побічні продукти в процесі самої роботи. Цинк і кислоти, які використовують при оцинковуванні, мають незначну токсичну дію, але в результаті взаємодії їх з арсеном в разі забруднення може утворитись арсеновмісний водень – речовина високої токсичності.

Хімічнонебезпечні й шкідливі виробничі чинники класифікуються за характером дії на організм людини:

– токсичні (свинець, ртуть та ін.);

– подразнювальні (хлор, бензин, гас, кислоти, луги тощо);

– сенсибілізуючі (бензин, гас і т. ін.);

– канцерогенні (продукти неповного згоряння авіаційних палив та ін.);

– мутагенні (свинець, ртуть і т.ін.);

– такі, що впливають на репродуктивну функцію (спирти, креолін тощо);

– за шляхом проникнення в організм людини:

– через органи дихання (хлор, ефір, азот, гелій, окис вуглецю і т. ін.);

– через шлунково-кишковий тракт (свинець, хромовий ангідрид, ціаністі сполуки і т. ін.);

– через шкірні покриви і слизові оболонки (гас, бензин тощо).

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на такі класи небезпеки: перший – надзвичайно небезпечні; другий – високонебезпечні; третій – помірнонебез-печні; четвертий – малонебезпечні.

Під час технічного обслуговування ПС використовують велику кількість авіаційного пального і мастильних матеріалів. Ці пально-мастильні матеріали при випаровуванні забруднюють вуглеводами атмосферне повітря робочої зони на території аеропортів.

Небезпека забруднення атмосферного повітря вуглево-дами посилюється можливістю утворення таких високоток-сичних продуктів, як озон, альдегіди, кетони, органічні перекиси. Ці продукти утворюються в повітрі в суміші з оксидами азоту під впливом ультрафіолетової радіації Сонця в результаті фотохімічних реакцій. Накопичення цих продуктів і призводить до утворення фотохімічного туману – смогу, який характеризується різко підвищеною окиснювальною дією.

Джерелами забруднення повітря на стоянці ПС, зокрема, є відпрацьовані гази авіадвигунів та спеціального автотранспорту. Оскільки до їхнього складу входять у великій кількості оксиди азоту, то в зоні технічного обслуговування ПС під час опера-тивного обслуговування створюються умови для утворення високотоксичних продуктів.

Атмосферне повітря на стоянці забруднюється також парою пального високої концентрації, що утворюється під час заправки паливних баків. Значним джерелом забруднення аеропортів є також котельні установки, які працюють на рідкому мазуті й твердому паливі тощо.