- •1 .1. Інформація та її функції
- •1.2. Суспільний розвиток і зростання потреби суб'єктів в інформації
- •1.3. Перспективи розвитку інформаційної діяльності в суспільстві
- •2 .1. Комунікація. Модель обміну інформацією за к. Шенноном
- •1.4. Інформаційні шуми, бар'єри та фільтри
- •Розділ 3. Психологічні основи організації інформаційної діяльності
- •3 .1. Психологічна складова обміну інформацією
- •3.3. Соціально-психологічні чинники інформаційної діяльності
- •3.4. Вплив психологічних механізмів на прийняття рішень
- •Складові організації інформаційної діяльності у сфері управління
- •4 .1. Класифікація інформації
- •4.2. Суб'єкти інформаційних відносин і форми організації інформаційної діяльності у суспільстві
- •4.3. Інформаційна потреба та інформаційний цикл
- •4.4. Система оцінки інформаційних потреб
- •5.3. Інформаційні посередники
- •5.5. Електронні джерела інформації
- •5.6. Джерела статистичної інформації
- •5.7. Реклама, виставки, конференції як джерела інформації для підготовки управлінських рішень
- •5.8. Консультативні послуги як джерело інформації
- •5.9. Інші джерела інформації
- •7 .1. Суть та основні принципи організації інформаційно-аналітичного процесу
5.8. Консультативні послуги як джерело інформації
Надзвичайно важливим джерелом інформації, особливо у підприємництві, є консультативні послуги, або консалтинг. Останній являє собою забезпечення клієнта спеціалізованими знаннями, професійними навичками та іншими ресурсами, що дають змогу оптимі-зувати фінансово-економічне становище клієнта в межах чинного законодавства.
Потреба у сторонніх консалтингових послугах, як і потреба у будь-якому зовнішньому джерелі інформації, виникає тоді, коли суб'єкт або не в змозі власними силами розв'язати проблему, що постала перед ним, або самотужки це йому невигідно робити з якихось причин, перш за все економічних.
Практика свідчить, що в ролі консультантів можуть виступати як консультанти-сумісники, так і спеціалізовані консультанти. До першої категорії належать усі сторонні фахівці, в яких консультаціями супроводжується надання клієнтам певних товарів і послуг, які визначають спеціалізацію даної організації. Прикладами тут можуть слугувати консультативно-кадрове супроводження поставок під ключ ліній якогось технічного обладнання, професійна діяльність банківських службовців, працівників інших фінансових установ тощо. До категорії спеціалізованих консультантів належать спеціалізовані фірми або окремі фахівці, для яких консалтингова діяльність є основним, а часто і єдиним видом професійної діяльності. Поглиблення суспільного поділу праці на сучасному етапі призвело до формування, передусім у розвинених країнах, розгалуженої мережі суб'єктів, що спеціалізуються у наданні широкого спектра різноманітних консалтингових послуг. Так, класифікація консалтингових послуг, наведена у Європейському довіднику-вказівнику консультантів з управління, містить 104 види послуг, об'єднаних у
101
вісім груп: загальне управління, адміністрування, фінансове управління, управління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційна технологія та спеціалізовані послуги. В одну групу входить від 7 до 20 видів послуг. Наприклад, до консалтингової групи "загальне управління" належать такі види послуг, як оцінка бізнесу, управління інноваціями, приватизація, кризове управління, управління якістю та ін. По групі "фінансове управління" аналізуються системи обліку, оподаткування, оцінюються капітальні витрати та розглядається процедура банкрутства. А в категорію "спеціалізовані послуги" входять юридичний, інженерний, екологічний консалтинг тощо [126, с. 8-10].
Як правило, професійні консультанти і особливо консалтингові фірми надають своїм клієнтам певний спектр взаємопов'язаних видів послуг. Це дає змогу клієнтам економити час і кошти на отримання необхідних їм знань та іншої інформації, а консалтинговим фірмам — знижувати виробничі витрати та підвищувати прибутковість власного бізнесу. Подібна спеціалізація надає переваги перш за все великим фірмам, де працює багато фахівців. Саме поєднання фахівців різного, але водночас і суміжного профілю, забезпечує можливість маневру консультативними послугами як комплексним джерелом інформації. Причому, як свідчить досвід, у практиці пострадянського консалтингу вже сформувались більш-менш усталені варіанти поєднання різних видів послуг, які надаються однією й тією ж фірмою. Так, надання послуг у сфері господарського права органічно поєднується із податковим консалтингом, що нерідко супроводжується оціночною діяльністю та наданням послуг у галузі фінансового управління. Ще одним досить усталеним набором консультативних послуг є поєднання послуг у сфері інформаційних технологій (розробка, системна інтеграція, управлінський консалтинг) із консалтингом в галузі стратегічного планування та організації виробництва товарів і послуг [81; 142; 143].
Перевага консультативних послуг у порівнянні з іншими джерелами інформації полягає в тому, що вони зорієнтовані на індивідуальні потреби конкретних споживачів і дають змогу їм отримувати не просто інформацію, а необхідні знання за рахунок залучення додаткового професійного потенціалу консультантів. Так, джерелами інформації для попередньої діагностики проблеми клієнта є внутрішня документація клієнта, оприлюднені матеріали клієнтської організації, спостереження та бесіди, інформація про клієнта супротивних організацій, матеріали консалтингових фірм тощо. І саме від професіо-
102
налізму консультантів залежить якість нових знань, отриманих у результаті обробки перелічених та інших джерел інформації.
Кінцевим документом консультування є підсумковий звіт, що, як правило, поєднується з додатковими усними поясненнями консультанта. Інформація звіту не повинна повторювати матеріали попередніх проміжних звітів. Зміст звіту має охоплювати нещодавно виявлені факти або встановлені нові зв'язки відомих фактів, розв'язання проблем, аргументи. Підсумковий звіт має бути структурований таким чином:
вступ (мета консультування та викладення початкової проблематики);
стислий звіт робіт із зазначенням наданих проміжних звітів, результатів роботи, описанням ходу впровадження змін і рекомендацій щодо підтримки нового стану організації;
додатки.
Композиція основної частини звіту залежить від специфіки клієнтської організації та проблем, які розв'язуються.
Поряд із перевагами використання консультативних послуг може створювати для потенційних і реальних споживачів певні проблеми. Справа не лише у відносно вищій вартості консалтингу в порівнянні з іншими джерелами інформації. Попри всі юридичні та етичні обмеження, не виключена можливість використання певними консультантами у своїх інтересах конфіденційної інформації клієнтів, що загрожує останнім значними втратами. Тому потенційні споживачі повинні обрати найкращу для них модель консультування. Останні розрізняються між собою ступенем участі й зусиль зовнішніх консультантів і персоналу клієнтської організації на кожному етапі консультаційного процесу (діагностика проблеми, розробка плану консультаційних заходів і впровадження запропонованих змін). Так, якщо модель "експерт — клієнт" характеризується залученням консультантів тільки на етапі розробки консультаційних рекомендацій, що дає змогу певним чином мінімізувати як фінансові витрати клієнта, так і строк перебування консультанта в організації клієнта, то модель "співробітництво" передбачає взаємодію клієнта і консультанта на всіх етапах процесу консультування. Причому саме спільна робота дає змогу розширити компетенцію персоналу клієнта, перейняти у консультанта методологію та прийоми розв'язання проблем, що забезпечує можливість самостійно подолати управлінські труднощі [23].
103