6). За способом нарахування:

• номінальні – тарифні ставки, вказані в митному тарифі. Вони можуть дати тільки саме загальне уявлення про рівень митного оподаткування, якому країна піддає свої імпорт або експорт;

• ефективні – реальний рівень митного податку на кінцеві товари, нарахованого врахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.

Мито нараховується митним органом України відповід­но до ставок мита, чинних на день подання митної декла­рації, і сплачується у валюті України.

На товари при їх ввезенні на митну територію України нараховується ввізне мито, а на товари при їх вивезенні за межі митної території України - вивізне мито. Ставки ввізного мита затверджуються Митним тарифом України, вивізного мита - окремими законами України (як-от: закони України від 7 травня 1996 р. „Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину” (скасовано), від 10 ве­ресня 1999 р. „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур”, від 24 жовтня 2002 р. „Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів”(скасовано)).

На окремі товари та інші предмети може встановлюва­тися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чоти­рьох місяців з моменту їх встановлення. Так, справляння сезонних мит передбачене ст. 2 Закону України від 17 липня 1997 р. „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників у випадках, передбачених законами України, незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: антидемпінгове мито, компен­саційне мито, спеціальне мито. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України від 22 грудня 1998 р. „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”, „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”.

Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладенню, найчастіше провадиться на базі їх митної вар­тості, тобто їх ціни, що була фактично сплачена або підля­гає сплаті за ці товари, обчисленої відповідно до положень розділу XI МК.

3. Поняття, механізм застосування та способи побудови митного тарифу. Єдиний митний тариф України

Класичним інструментом регулювання ЗЕД є митні тарифи.

В залежності від того, яка сторона торговельної політики вважається важливою існує декілька визначень митного тарифу.

Митний тариф в залежності від контексту може визначитись як :

• інструмент торговельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії із світовим ринком;

• зведений перелік ставок мита, яке використовується до товарів, що перетинають митний кордон, систематизованих у відповідності з товарною номенклатурою ЗЕД;

• конкретна ставка мита, яку необхідно сплатити при ввезенні або вивезенні відповідного товару на митну територію країни. В цьому випадку поняття митного тарифу повністю співпадає з поняттям мита.

Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що містять перелік товарів, які розподіляються по підгрупах, групах і розділах відповідно до визначених ознак.

Найбільш розповсюдженим класифікатором товарів, які обертаються в міжнародній торгівлі, є Гармонізована система описання і кодування товарів (ГС), що вступила в силу 01.01.1988 р.

Застосування Гармонізованої системи описання і кодування товарів:

• спрощує складання комерційних і митних документів;

• полегшує їхню автоматизовану обробку;

• дозволяє зекономити на переписуванні, класифікації і обліку зовнішньоторговельних вантажів по всіх параметрах;

• спрощує збір, облік і зіставлення даних з зовнішньої торгівлі і проведення економічного аналізу;

• спрощує обмін тарифними знижками.

Основними елементами структури номенклатури ГС є дві системи: система класифікації і система кодування.

Система класифікації має шість ступеней:

• розділи (21),

• групи (96),

• підгрупи (33),

• товарні позиції (1241),

• підпозиції (3553),

• субпозиції (5019).

Відповідно до системи класифікації товари групуються за двома ознаками: 1) за призначенням і 2)за ступенем обробки.

За призначенням виділяють:

• продовольчі товари і напої;

• промислову сировину;

• паливо і мастильні матеріали;

• машини і устаткування, включаючи інструменти;

• транспортні засоби (виробничого чи особистого споживання).

За ступенем обробки виділяють:

• сировинні товари і напівфабрикати;

• готові вироби.

Митний тариф України (затверджений Законом „Про митний тариф України”) - це систематизований згідно з країнською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Порядок ведення УКТЗЕД затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1863. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою мит­ною організацією, і Комбінованої номенклатури ЄС.

Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладенню, найчастіше провадиться на базі їх митної вар­тості, тобто їх ціни, що була фактично сплачена або підля­гає сплаті за ці товари, обчисленої відповідно до положень розділу XI МК.

У міжнародній практиці зустрічаються прості (одноколонні) і складні (багатоколонні) митні тарифи.

Просте мито встановлює одну ставку мита для кожного товару незалежно від країни походження цього товару.

Складне мито передбачає дві і більше ставки мита для кожного товару. Звичайно найбільша ставка називається максимальною чи генеральною. Вона використовується для товарів тих країн, з якими немає торгових угод. Найменша, мінімальна ставка, як правило, застосовується до товарів тих країн, з якими підписані торгові угоди чи договори і яким наданий режим найбільшого сприяння.

Варто відмітити, що рівень мита росте з підвищенням ступеня обробки, науко- і техноємкості: сировина обкладається низьким митом чи взагалі не обкладається ним, готові товари і послуги обкладаються високим митом.

Є й інші фактори, що впливають на рівень мита. Так, багато країн прагнуть до захисту національного сільськогосподарського виробництва. Тому вони встановлюють досить високе мито на імпорт конкуруючих товарів або додатково вводять сезонні мита.