- Опорних пунктів механізованих взводів;

- позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів та позицій приданих підрозділів.

Танки, придані механізованій роті, займають оборону в її опорному пункті та підсилюють її протитанкові можливості, а механізовані підрозділи, придані танковій роті, займають позиції, як правило, попереду танків, а також в проміжку між танковими взводами і на флангах. Ширина та глибина опорного пункту роти, відстань між підрозділами і вогневими засобами в цьому мають забезпечувати:

- відбиття атак танків та мотопіхоти противника перед переднім краєм та знищення їх при вклиненні в глибину опорного пункту;

- розосередження підрозділів в опорному пункті з метою зменшення вразливості від вогню артилерії, високоточної зброї противника;

- можливість проведення маневру як вогнем так і підрозділами.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розміщенням та вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові оборони і забезпечувалась стійкість підрозділів, які обороняються.

Для кругової оборони ротного опорного пункту широко використовуються ходи сполучення, взводам призначаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі позиції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів та в тил.

Проміжки між опорними пунктами повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострілюватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогневими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї та запасні позиції.

Траншеї і ходи сполучення повинні забезпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу та вогневих засобів, швидкий і скритий маневр підрозділів по фронту та в глибину, а також утруднювати противнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові та протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешкодами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед переднім краєм повинна утруднювати противнику спостереження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 300 - 600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які обороняють її, змогли своїм вогнем підтримувати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ними.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600 -1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливі напрямки.

Ходи сполучення використовуються для потайного маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить в короткі терміни організувати у випадку потреби кругову оборону.

Система вогню роти в обороні включає:

- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони;

- зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

- підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь - якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї механізованої роти та приданих вогневих засобів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків та БМП (БТР).

Вогневі засоби в опорному пункті роти розташовуються скрито, розосереджено і так, щоб можна було вести вогонь на граничну дальність та уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв’язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їх розташування недопустиме.

Під час організації системи вогню командир роти механізованому взводу вказує:

• смугу вог­ню;

• додатковий сектор обстрілу;

• одну – дві ділянки зосередженого вогню.

Зосереджений вогонь – це вогонь стрілецької зброї, гранатометів, озброєння БМП (БТР, танків), що ведеться одночасно кількома вогневими засобами або кількома підрозділами по одній цілі або по частині бойового порядку противника.

Щільність вогню на ділянці зосередженого вогню повинна бути в 1.5 – 2 рази вище, ніж звичайна щільність перед позицією механізованого взводу (роти), і складає 10 – 12 куль в хв. на 1 метр фронту.

Зосереджений вогонь зі стрілецької зброї по наземним цілям ведеться на дальність:

- з автоматів, ручних кулеметів - 800 м;

- з кулеметів ПКТ, ПКМ - 1000 м;

- з великокаліберних кулеметів, що встановлені на БТР – до 2000 м;

- з танків - до 3500 м;

- з БМП - 2500 м (осколочною гранатою БМП – 1).

Ділянки зосередженого вогню по фронту можуть бути:

• для механізованого відділення - до 50 м;

• для механізованого взводу - до 150 м;

• для механізованої роти - до 300 м;

• для танкового взводу - до 120 м (по 40 м на гармату, глибина до 100 м);

• для механізованого взводу на БМП – до 75 м (по 25 м на гармату, глибина – до 50 м).

Для організованого ураження противника призначаються рубежі відкриття вогню з:

- ПТКР;

- танків;

- гармат БМП;

- стрілецької зброї.

Дальність ефективного вогню складає:

* зі стрілецької зброї - 400 – 600 м;

* з БМП - 1000 – 1300 м;

* з танків - 1800 – 2500 м.

Для вогневих засобів крім основних підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засобів, танків та БМП (БТР) - тимчасові вогневі позиції.

Готовність системи вогню визначається:

- заняттям вогневими засобами вогневих позицій;

- підготовкою даних для стрільби;

- наявністю ракет і боєприпасів.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінювання) об’єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах роти на всю глибину ротного опорного пункту згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.

Командир роти управляє підрозділами з командно – спостережного пункту. КСП механізованої роти обладнується звичайно в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти та зручність управління підрозділами в ході бою.

Побудова оборони механізованого взводу включає:

- бойовий порядок взводу;

- опорний пункт взводу;

- систему вогню.

Бойовий порядок взводу включає позиції відділень, які розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію, штатні і придані вогневі засоби (підрозділи).

Опорний пункт взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і приданих вогневих засобів. Проміжки між позиціями відділень можуть бути до 50 м.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню БМП (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів.