Форми наступального маневру
В сучасних умовах основними формами маневру Сухопутних військ іноземних армій є:
- фронтальний наступ;
- прорив;
- охоплення (одинарне, подвійне, повітряне охоплення).
З’єднання застосовують форми наступального маневру частіше всього в їх поєднанні. Наприклад на одному напрямку вони можуть здійснювати прорив, а на іншому – охоплення. В поєднанні з цими формами маневру може застосовуватися просочування.
Фронтальний наступ застосовується при подоланні слабо організованої оборони, при наступі на сили прикриття чи дезорганізовані підрозділи. Ця форма маневру вважається кращою при наступі з ходу, в зустрічному бою і при використанні результатів ядерних і хімічних ударів. Фронтальний наступ може застосовуватися також при розвитку успіху наступу, переслідуванні та охоплені. При фронтальному наступі удар по противнику наноситься на широкому фронті з використанням самих коротких підходів до об’єкта атаки.
Прорив – застосовується при наступі на завчасно підготовлену оборону противника. Його суть – це зломити оборону противника ударами тактичної та армійської авіації, вогнем артилерії і наступом бронетанкових та механізованих військ з наступним розвитком бойових дій в глибину. Вважається, що прорив здійснюється тоді, коли у противника, що обороняється, відсутні відкриті фланги. Прорив проводиться на вузькому фронті і включає в себе наступні етапи:
- зламування оборони противника;
- розширення ділянки прориву та обхід;
- знищення, захоплення та утримання важливих об’єктів його оборони.
Охоплення — це така форма маневру, коли головний удар наносить угрупування, яке охоплює основну частину сил противника, що веде оборону та направляє свої зусилля з метою захоплення рубежу або об’єкту в його тилу. Цим самим відрізаються шляхи відходу підрозділам противника, а потім ударами з фронту і тилу вони знищуються на позиціях, що займають.
Для проведення охоплення удар наноситься по відкритому флангу противника з таким розрахунком, щоб уникнути зіткнення з його основними силами.
Частини та підрозділи, що здійснюють охоплення, наступають швидко, намагаються не допустити вводу в бій головних сил, охоплюючи сили противника, які можуть зменшити темп наступу. По цим силам наносяться сильні удари всіма засобами. Види охвату:
- подвійне охоплення;
- обхід.
Один з видів охоплення являється подвійне охоплення. Його виконують два угрупування військ, які визначені для одночасного охоплення обох флангів противника. Необхідно, щоб підрозділи, які проводять охоплення перевищували противника в вогневій силі і рухливості. При проведенні подвійного охоплення особливу увагу звертають на координацію дій угрупувань, які проводять охоплення по місцю і часу, і веденню сковування угрупуванням, яке діє з фронту.
Одним з різноманітних форм охоплення вважається обхід. При здійсненні обходу наступаючі підрозділи прагнуть обійти головні сили противника та захопити об’єкти в глибокому його тилу.
Обхід відрізняється від охоплення тим, що він не направлений на по давлення оборонних позицій противника. При обході війська, що наступають, уникають зіткнення з головними силами противника і наносять удар по флангах та тилу підрозділів, які захищаються. Це глибоке проникнення в оборону противника.
Способи переходу в наступ.
На погляд воєнних фахівців іноземних армій підрозділи можуть переходити в наступ:
з ходу;
після завчасної підготовки.
Наступ з ходу - це такий спосіб переходу військ в наступ, коли підрозділ у повному складі висовується з глибини, чи вихідного району віддаленого на 30-50 км від переднього краю оборони противника та здійснюють розгортання та вступ в бій з маршу без зупинки, чи після невеликої попередньої підготовки. Наступ з ходу застосовується в тих випадках, коли противник:
- зайняв оборону поспішно;
- уступає в чисельності та боєздатності;
- коли той хто наступає має достатню кількість зброї;
- коли застосування цього способу є несподіваним для противника.
Крім того, той хто наступає повинен мати перевагу в повітрі. Вважається, що для наступу з ходу найбільш пристосованими бронетанкові частини, тому що вони можуть швидко розгортатися в перед бойовий та бойовий порядки.
Наступ з ходу при розгортанні частин та підрозділів безпосередньо з маршу вважається найбільш характерним для навчального періоду війни, коли підрозділи та частини можуть переходити в наступ, після висування з пункту постійної дислокації мирного часу або з району зосередження. Вважається, що перехід в наступ з ходу:
- забезпечує раптовість;
- зменшує втрати від вогню противника, що обороняється.
До того частини та підрозділи, що розташувалися розосереджено, можуть краще використовувати захисні властивості місцевості. але цей спосіб по поглядам іноземного командування має і недоліки:
- складності у підтриманні стійкого управління підрозділами;
- складності у організації взаємодії;
- досягнення скритності висування та проведення вогневої підготовки.
При підготовці наступу з ходу бригада отримує для розташування район зосередження, як правило, площею 900 кв. км та більше на віддаленні одна від іншої. Батальйони розташовуються по – ротно та звичайно вдовж намічених маршрутів висування на площі 15 – 25 кв. км. Під час знаходження в районі зосередження батальйони:
- завершують підготовку до наступу;
- розробляють відповідні накази;
- розробляють плани висування підрозділів;
- здійснюють ремонт бойової техніки;
- підвозять необхідні засоби забезпечення.
Висування підрозділів з району зосередження для наступу з ходу здійснюється у розосереджених похідних порядках по раніше намічених маршрутам, в переважно вночі або в умовах обмеженої видимості, що забезпечує швидке перешикування частини в перед бойовий та бойовий порядки.
При висуванні мотопіхотних (танкових) батальйонів до переднього краю оборони противника їм призначають та готують:
- маршрути висування;
- рубежі розгортання у ротні колони;
- рубежі розгортання у взводні колони;
- вихідний рубіж для наступу;
- рубіж атаки.
Рубіж розгортання у ротні колони призначається для своєчасного початку розгортання колони батальйону в ротні колони та висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню ПТКР, гармат та танків, ведучих стрільбу прямою наводкою і може призначатися в 5 – 8 км від вихідного рубежу.
Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості поза досягненням вогню протитанкових засобів ближнього бою. Його віддалення 2 – 3 км від вихідного рубежу.
Вихідний рубіж для наступу вибирається так, щоб висування до нього механізованих та танкових підрозділів здійснювалося скрито, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї та дозволяло підрозділам безупинно на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника в указаний час. Він може призначатися на віддаленні 500 – 1500 м від переднього краю оборони противника. Його мінімальне віддалення повинно виключити ураження підрозділів, що атакують, від розривів снарядів своєї артилерії. З підходом до вихідного рубежу для наступу підрозділи розгортаються в бойовий порядок.
Рубіж атаки указується ближче до переднього краю оборони противника, за найближчим природним укриттям і може бути 100 - 150 м. від переднього краю оборони противника.
Атака заклечається у стрімкому та безупинному русі танкових та механізованих підрозділів в бойовому порядку у поєднанні з інтенсивним вогнем танків, БМП (БТР), а по мірі зближення з противником і із інших видів зброї з метою його знищення (розгрому). Атака самий напружений момент бою.
Атака противника, що обороняється може здійснюватися:
- в пішому порядку;
- на БМП (БТР).
Атака в пішому порядку здійснюється в тому випадку, коли оборона противника подавлена надійно.
Атака на БМП (БТР) проводиться в тих випадках, коли противник надійно подавлений і не здатний чинити значний опір. Частіше всього вона проводиться в глибині оборони противника та можлива на доступній місцевості.
Перехід військ в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником (іноземні фахівці називають цей спосіб – після завчасної підготовки наступу) - це такий спосіб наступу коли рубіж, який займають підрозділи являється в той же час початковим рубежем для наступу.
Даний спосіб застосовується в тому випадку, якщо перед цим велась оборона або наступ з ходу не вдався або коли в ході зближення було встановлено, що частинам передбачається проривати завчасно підготовлену, сильно укріплену оборону противника. Крім того, до цього способу наступу можуть при нудити умови місцевості, а іноді і труднощі в забезпеченні військ.
Завчасно підготовлений наступ проводиться, як правило, на противника, оборона якого підготовлена у інженерному стані та з наявністю великої кількості протитанкових та інших вогневих засобів (підготовка оборони противником проводилася більш ніж 12 годин). Він може проводитись після:
- ведення оборонних дій, на добре обладнану оборону;
- коли противник випередив у розгортанні;
- при несприятливих умовах місцевості та при труднощах у матеріально - технічному забезпеченні військ, які наступають.
Наступ з положення оборони можливий як без перегрупування та зміни підрозділів так і після перегрупування та зміни підрозділів, що вели оборону. При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником рекомендується більш ретельно:
- планувати вогонь;
- організовувати взаємодію сил та засобів по місцю і часу.
Це робиться з тією метою, що противник займає підготовлену оборону та буде чинити опір. При такому способу наступу з метою економії часу в наказі підлеглим підрозділам рекомендується вказувати як можливо більше даних, щоб вони завчасно могли провести необхідні заходи у відповідності до наміченого плану бою.
Завчасно підготовлений наступ характеризується:
добре організованою розвідкою;
детально спланованої та всебічною підготовкою частин і підрозділів;
високою щільністю вогню та проведенням заходів по введенню противника в оману;
великими витратами ресурсів всіх видів.
Мотопіхотному (танковому) батальйону при веденні завчасного підготовленого наступу, як правило вказується:
смуга наступу;
ділянка прориву або напрямок зосередження основних зусиль;
один - два об’єкта атаки;
напрямок подальшого наступу.
Мотопіхотний (танковий) батальйон може наступати на головному або допоміжному напрямку наступу. В окремих випадках мотопіхотний (танковий) батальйон може діяти самостійно, але буде знаходитися в безпосередньому підпорядкуванні командира дивізії.
Завдання підрозділам визначається по об’єктам. Підрозділу може бути призначено один або кілька об’єктів, послідовно розташованих в глибині оборони противника. Об’єктами можуть бути:
- населені пункти;
- опорні пункти;
- висоти;
- ділянки траншей.
Іноземні спеціалісти вважають, що бойовий порядок противника та огонь його оборони є основними факторами, що впливають на втрати і визначають успіх або поразку тих, хто наступає. Тому ті, хто наступають повинні шикувати свій бойовий порядок так, щоб створити перевагу в силах і засобах над противником там, де це необхідно для ефективного використання високоточної та звичайної зброї, надійного управління підрозділами.
В залежності від отриманого завдання, характеру дій і місцевості війська можуть вести наступ одним або кількома ешелонами. По досвіду навчань та ведення бойових дій підрозділи шикують свій бойовий порядок в:
- колону (в три ешелони);
- лінію (в один – два ешелони);
- уступом вправо (вліво);
- кутом вперед (назад).
Бойовий порядок підрозділу шикується з урахуванням переваги в силах та засобах над противником, там, де необхідно, ефективно використовувати результати вогневого ураження противника та гнучкого управління підрозділами.
Бойовий порядок в колону (в три ешелони), рекомендується застосовувати при наступі на вузькому фронті, при виконанні завдання по захопленню глибоко розташованого об’єкту. Передбачається, що при такому шикуванні створюється значна глибина бойового порядку, зберігається ініціатива, гнучкість та безпечність військ, що наступають, забезпечується швидке нарощування зусиль, ввід в бій наступних ешелонів, а також відбиття загроз противника з любого флангу або тилу.
Найчастіше мотопіхотні (танкові) підрозділи (тактичні групи) будуть діяти в два ешелони, який шикується тоді, коли:
- противник займає підготовлену оборону по всьому фронту та ешелоновану в глибину;
- наступ здійснюється з метою захопити об’єкти на великій глибині оборони противника і при здійсненні охоплення.
В цьому варіанті шикування більша частина сил та засобів виділяється в перший ешелон. Другий ешелон в даному випадку призначається для розвитку успіху та забезпечення флангів тих, хто наступає в першому ешелоні.
Бойовий порядок в один ешелон застосовується коли:
- противник ослаблений або може бути ослаблений і його оборона не ешелонована в глибину;
- підрозділи мають завдання тільки прорвати оборону противника, а потім надати допомогу тим, хто вводиться в прорив.
Вважається, що бойовий порядок в один ешелон дозволяє зосередити в передових порядках більшу частину сил та засобів, не вимагає створення великого резерву, але з іншого боку, такий бойовий порядок не має достатньої гнучкості.
Бойові порядки кутом вперед (назад) та уступом вправо (вліво) розглядається як поєднання бойового порядку в один ешелон з бойовим порядком в колону та використовується в залежності від обстановки.
З метою найбільш ефективного використання в бою бойових можливостей підрозділів різних родів військ на основі мотопіхотних, танкових підрозділів створюються батальйонні тактичні групи.