Нормативні характеристики сформованості я-концепції

у старшому дошкільному віці

Характеристики Я				Нормативний рівень сформованості
Когнітивна складова Я-концепції		Я-фізичне		Дитина знає та називає основні частини свого тіла, має уявлення про їхню елементарну будову, місцезнаходження, призначення і дію. Добре орієнтується в основних проявах органів чуття. Усвідомлює вікові характеристики: життєвий цикл людини (народження – дитинство – юність – зрілість – старість – смерть); вікові періоди людини (немовля, дошкільник, молодший школяр, підліток, юнак, дорослий, старий). Орієнтується в статевих відмінностях: хлопчик – дівчинка, хлопець – дівчина, чоловік – жінка, дідусь – бабуся. Здатна описати власну зовнішність: зріст (високий, середній, низький), статуру (худий, середній, повний), волосся (колір, довжина, форма), очі (колір), шкіра (колір).
		Я-психічне		Оперує займенником «Я», виробляє елементарні судження про свої досягнення, якості, вчинки. Знає про існування свого внутрішнього світу (думок, почуттів, бажань, ставлень, інтересів). Може розповісти про себе, про свої особистісні якості, уподобання, вміння, бажання. Називає основні емоції (радість, подив, сум, злість, страх, сором, спокій тощо). Орієнтується у специфічних зовнішніх проявах основних емоцій. Установлює причинно-наслідкові та смислові зв’язки між подіями й емоціями. Визначає зміст емоційно забарвлених ситуацій. Впізнає, розрізняє наочне зображення емоцій людини. Здатна охарактеризувати свій емоційний стан. Здатна до порівняння себе з іншими, переважно за ознаками зовнішності, іноді за якісними характеристиками особистості.
		Я-соціальне		Усвідомлює себе як члена родини, групи, соціуму. Знає свій вік, орієнтується у віці братів і сестер, усвідомлює хто старший, а хто молодший. Знає своє прізвище, ім’я та по батькові. Усвідомлює власну стать та її незмінність. Орієнтується у складі своєї сім’ї. Знає імена батьків, сестер, братів. Знає, де живе (адресу).
Когнітивна складова Я-концепції	Я-соціальне		Обізнана у професійній діяльності батьків. Орієнтується в основних моральних цінностях і вимогах, приймає їх та керується ними. Розрізняє соціально схвальну поведінку від несхвальної, асоціальної. Розуміє невербальну поведінку людей, їх рухи (рук) та пози, які використовують у спілкуванні.
	Я у часі		Усвідомлює та переживає своє минуле та сьогодення, орієнтується у пов’язаному з ним майбутньому.
Емоційно-оцінна складова Я-концепції	Ставлення до себе		Має певну самоповагу, здатна виявляти впевненість у собі, усвідомлює власну гідність. Адекватно ставиться до себе.
	Самооцінка		Володіє загальною, адекватною самооцінкою; Здатна до критичного ставлення до себе; Здатна виявити помилки у власній діяльності, поведінці та їх усунути.
	Рівень домагань		Володіє рівнем домагань, що виявляється у цілепокладанні із врахуванням можливостей; Має прагнення до визнання навколишніми
Поведінкова складова Я-концепції	Самокерування		Дитина здатна до стійкої довільної поведінки; Планує дії на основі внутрішнього мовлення; Керує своїми діями згідно з: попередніми діями; відстроченою у часі інструкцією, зразком, правилом; соціальними нормами поведінки; власним задумом; Активно ставиться до труднощів, здатна докладати вольове зусилля для їх подолання.
	Самостійність		Самостійно застосовує здобуті способи поведінки у нових ситуаціях; Здатна до прийняття рішення та елементарної відповідальності за нього; Здатна виявляти самостійність у різноманітних ситуаціях.
Я-концепція			Дитина володіє змістовним образом Я, усвідомлює свої фізичні, психічні, соціальні характеристики. Орієнтується у змінах свого «Я» у часі. Здатна до адекватної самооцінки, постановки реальних цілей, що відповідають її можливостям, ціннісного ставлення до себе, що виявляється у самоповазі, прийнятті себе, відчутті своєї значущості для інших людей. Здатна до довільної поведінки, що виявляється у здатності до самокерування та самостійності.

Через спілкування в кінці дошкільного віку формується важливе новоутворення

– емоційна децентрація – вміння приймати до уваги почуття та думки інших людей, що є досить важливим для формування «Я» дитини.

Формування самосвідомості у молодшому шкільному віці

• Формується Я-образ учня. Значне місце в Я-концепції дитини займає образ тіла і зовнішність.

• Розширення самооцінки, включення в неї оцінювання внутрішніх моральних якостей власної особистості (правдивість, скромність, ввічливість, справедливість тощо)

• Формування навчальної самосвідомості:

• оцінювання конкретних результатів,

• потім окремої сторони навчального процесу,

• потім навчальну діяльність та поведінку в цілому.

• Розвиток критичності:

• правильно оцінюють власну навчальну діяльність за критеріями вчителя;

• На початку позитивно оцінюють поведінку та навчальну діяльність, потім дають оцінку гарним та поганим вчинкам, потім усвідомлюють власні недоліки та прагнуть їх виправити.

Самооцінка дитини позначається на ступені успішності її шкільної успішності, і навпаки, рівень успішності школяра впливає на формування його самооцінки.

• Розвиток самоконтролю, розуміння його значення та меж застосування.

• Розвиток здатності до рефлексії, через зростання здібності до логічного мислення.

• Розвивається почуття працелюбності, коли вона починає осягати технологію культури, навчаючись у школі. Его-ідентичність : "Я-те, чого навчився".

• Небезпечним на цій стадії є виникнення почуття неповноцінності, або некомпетентності.

Учні середнього шкільного віку вже починають розуміти значення соціальних ролей, установок, мотивів і разом з тим своїх можливостей.

Умови розвитку особистості дитини, що спрямовані на формування здатності до саморегуляції, прийняття себе та оточуючих, рефлексії, потреби в саморозвитку.

• Сприяння формуванню активності дитини, яка необхідна, в першу чергу, для розвиток навичок саморегулювання;

• Наявність досвіду самостійного подолання перешкод;

• Всіляка підтримка розвитку рефлексії, коли дорослий заохочує дитину до розуміння себе, своїх особливостей та можливостей, причин та наслідків своєї поведінки;

• Наявність ціннісного середовища в розвитку дитини, коли вона отримує можливість бачити навколо себе ідеали, певні ціннісні прагнення дорослих та відповідно визначати власні ціннісні пріоритети.

О.В.Хухлаєва, О.Е.Хухлаєв, І.М.Первушина (2004)

Стадії розвитку (за Е.Еріксоном)

Формування самосвідомості у підлітковому віці

• Вперше в розвитку особистості акти самосвідомості (самопізнання, самоспостереження, ставлення до себе, саморегуляція) стають однією з необхідних потреб особистості.

• Виникнення потреби в самовихованні, в цілеспрямованому прагненні змінити себе.

• Емоційні переживання стосовно усвідомлення певного ставлення інших до себе, особливо однолітків.

• Основним внутрішнім чинником саморегулювання є самооцінка.

• Зростає критичне мислення.

• Підліток починає усвідомлювати свою особливість і неповторність, у його свідомості відбувається поступова переорієнтація із зовнішніх оцінок (переважно батьківських) на внутрішні.

У самооцінці підлітка відбуваються наступні перетворення:

• Починаючи з молодшого підліткового віку до старшого змістовний аспект самооцінки підлітків заглиблюється та переорієнтується з навчальної діяльності на взаємини з товаришами і на свої фізичні якості.

• У зв'язку зі збільшенням критичності підлітка до себе його самооцінка стає більше адекватною: підліток здатний констатувати як свої позитивні, так і негативні якості.

• У самооцінці стають більше виражені моральні якості, здібності та довільність.

• Відбувається подальша емансипація самооцінки від зовнішніх оцінок, але оцінка значимих інших впливає на характер самооцінки підлітка.

• Вплив батьків на самооцінку знижується і підвищується вплив однолітків як референтної групи.

• Самооцінка впливає на успішність діяльності й соціально-психологічний статус підлітка в колективі, регулює процес спілкування.

• Неадекватна самооцінка детермінує делінквентне поводження підлітка.

Формування самосвідомості у юнацькому віці

• Юнаки і дівчата у віці 16-19 років постійно прагнуть виділятися серед своїх однолітків через власні значущі досягнення, а також демонструвати дорослість у поведінці. На їхню думку, це допоможе їм успішно досягнути ідентичності.

• Головною подією дорослості тут є здобуття рівня генеративності як спроби увічнити себе шляхом внесення чогось довгочасного і значущого в навколишній світ. Тому юні особи часто прагнуть досягнути генеративності за допомогою раннього ство­рення сім'ї, продуктивної роботи, придбання автомобіля, необдуманих учинків тощо.

Особливості самосвідомості в період ранньої зрілості (20-40 років)

• Формування Я-концепції пов'язано із самоактуалізацією особистості;

Константне «ядро» Я-концепції самоактуалізуючої особистості включає:

• відкритість для досвіду,

• раціональність,

• особисту відповідальність,

• почуття власної гідності,

• здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.

«Оболонка» Я-концепції містить у собі багатофакторний Я образ та позитивні і негативні самооцінки, які змінюються.

Конгруентність Я-концепції та різних аспектів Я досягається за допомогою самоактуалізації.

Особливості самооцінки (20-40 років)

Самооцінка особистості залежить того:

• ким їй хотілося б стати,

• яке місце зайняти в цьому світі,

• якими методами реалізувати свої прагнення.

На самооцінку впливає рівень досягнення особистості: вона підвищується, якщо домагання особистості реалізуються, і знижується, якщо мети не вдається досягти.

Способи підтримки константності Я-концепції у випадках невдачі:

• пояснити свій неуспіх, використовуючи раціоналізацію;

• заперечувати неуспіх;

• знизити рівень своїх домагань;

• зайнятися іншою діяльністю, у якій можлива більша успішність.

З віком самооцінка стає усе більше диференційованою. Доросла людина може дуже високо оцінювати одні свої якості, наприклад свій інтелектуальний рівень, і дуже низько інші - рівень міжособистісних взаємодій або фізичних можливостей.

Професійна Я-концепція

Реальна професійна концепція себе — це уявлення особистості про себе як про Професіонала.

Ідеальна Я-концепція відповідає професійним бажанням і надіям.

Реальна та ідеальна професійні Я-концепції не тільки можуть не збігатися, але в більшості випадків обов'язково розрізняються, і їхня розбіжність є джерелом професійного самовдосконалення особистості і її прагнень до розвитку.

Професійна самооцінка

Операционально-діяльністний аспект самооцінки пов'язаний з оцінкою себе як суб'єкта діяльності і виражається в оцінці свого професійного рівня (сформованості вмінь і навичок) і рівня компетентності (системи знань).

Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінці своїх особистісних якостей у зв'язку з ідеалом образа «Я-профессионального».

Самооцінка результату пов'язана з оцінкою досягнутого і відображає задоволеність/незадоволеність досягненнями.

Самооцінка потенціалу пов'язана з оцінкою своїх професійних можливостей і відображає віру в себе та упевненість у своїх силах.

Низька самооцінка результату зовсім не обов'язково говорить про «комплекс професійної неповноцінності», а навпаки в сполученні з високою самооцінкою потенціалу є чинником професійного саморозвитку особистості.

Особливості самосвідомості в період середньої зрілості (40-60 років)

• Я-концепція особистості збагачується новими Я-образами, бере до уваги постійно мінливі ситуаційні взаємостосунків та варіації самооцінок і детермінує всі взаємодії.

• Я-концепція зрілого дорослого розвивається в результаті виникнення великої кількості Я-образів у процесі генерування концептуального ядра особистості.

• Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.

• Число конкретних самооцінок скорочується, самооцінка здобуває узагальнений характер та у різних ситуаціях проявляється «проекція» цієї загальної самооцінки, тобто має місце її ситуаційна варіація.

• Я-образ пов'язаний із забезпеченням розвитку інших особистостей (дітей, учнів, молодших товаришів по службі й т.д.).

• У зв'язку зі зміною ролей, що відбуває в цьому віці, багатьом людям властива «стратегія самоподачі» й «самопрезентації», що позначається на «соціальному складнику» їхнього Я-образа.

• У самоактуалізованої особистості розвивається ефективна Я-концепція.

• Для психотичної особистості характерна «диффузность самоідентичності» (комплекс переживань стосовно своєї неповноцінності та втрати свого Я), або розколота самосвідомість.

Особливості самосвідомості в період пізньої зрілості та старості (від 60 років)

• Це вибіркова пам'ять особистості, що відбиває події таким чином, щоб не порушити основні особистісні позиції.

• Я-концепцією в старості рухає прагнення інтегрувати своє минуле, сьогодення й майбутнє, зрозуміти зв'язки між подіями власного життя.

• Умови ефективної інтеграції свого життя: вдале розв'язання індивідом нормативних криз і конфліктів, вироблення їм адаптивних особистісних властивостей, уміння розуміти користь минулих невдач, здатність акумулювати енергетичний потенціал всіх пройдених стадій.

• Я-концепція збагачена всім тим, що було найбільш значиме в кожний з періодів особистісного становлення.

• Позитивна та діяльна Я-концепція забезпечує продовження особистісного розвитку та оптимістичний підхід до життя в пізні роки, дозволяє пригальмувати фізичне старіння, вносить більшу духовність і творче осяяння у самоактуалізацію особистості.

• Продуктивному старінню сприяють самоактуалізація «Я», переважна орієнтація на творчість або на реалізацію духовно-моральних відносин.

• Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.

Онтогенез вчинку (за В.Татенко)

• зачаття і народження, самоствердження - розглядаються у контексті індивідуального життя як учинку; охоплюють вік дитинства, підлітковий і юності; передбачають плекання себе як людини; під час цього вчинку ще не діють вимоги творення істини, краси, добра і героїчного;

• самовизначення - здійснюється передусім у відриві - повному чи неповному - від батьківської сім'ї, де небезболісно долається дитяче розуміння себе, оскільки у період молодості відбувається цілеспрямоване оволодіння професійними знаннями, уміннями, нормами, які необхідні для реалізації обраного життєвого мотиву; також означає теоретично відповісти собі самому на запитання "хто я є?", "що я хочу?", "що я можу?";

Бажані відповіді:

"хто я є?“ - "я-людина",

"що я хочу?“ - добро і любов як основа внутрішньої свободи особистості,

"що я можу?“ - творити свій життєвий світ і себе в ньому.

Тобто - визначити себе як розумну істоту, котра приречена на вчинок істини, краси, добра й любові).

• самовивільнення - період випробування на вчинкову зрілість, під час якого проходить "рубікон" між молодістю і зрілістю; виникає рефлексивна орієнтація у ситуації, основним критерієм життя є рівень свободи;

• самоздійснення - уможливлюється на етапі зрілості, синтезує у собі "хочу" і "можу", тобто мотиваційний і дійовий аспекти, що розгортаються у внутрішньовмотивованій, вільній, творчій, свідомій, відповідальній діяльності, позитивний результат якої психологічно виявляє себе у переживанні досягнутої гармонії із самим собою і світом; знаходить реалізацію у вчинках істини, краси, любові і добра;

• самозвітування - вираження свідомих настанов, підбиття підсумку життя як учинку, що робить людину мудрою (здатність піднестися над плинним і вічним, надбаннями і втратами; це спосіб існування особи на сутнісному рівні гармонії зі собою і світом);

• умирання - прощання із життям, із людиною, котра була поруч; має трагічний зміст; приходить на зміну етапу післядії; особа, відчуваючи, що незворотно втрачає свої сутнісні ознаки, здатність до одухотворення, особистісного розвитку, може знецінити для себе власне буття у його біологічній формі.