5. Політика радянської влади в Україні у 1919-1920 рр.

У 1919 р. в Україні встановилася радянська форма державності.

6 січня 1919 р. держава стала називатися Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Тимчасовий робітничо-селянський уряд став називатися Рада Народних Комісарів (РНК) на чолі з Х. Раковським.

Першою формою соціально-економічної політики радянської влади в Україні була політика «воєнного комунізму», яка передбачала:

• диктатуру комуністичної партії, утворення ревкомів і комбідів;

• націоналізацію всіх підприємств;

• централізацію управління виробництвом і розподілом товарів;

• заборону свободи торгівлі, згортання грошового обігу, запровадження карткової системи;

• мілітаризацію народного господарства;

• введення продовольчої розкладки (з 11 січня 1919 р.), або встановлення продовольчої диктатури. Примусове вилучення у селян продовольства;

• колективізацію села;

• «червоний терор» проти противників більшовизму.

Політика «воєнного комунізму» викликала масове незадоволення селянства. Проти продрозкладки та примусового створення колгоспів піднялася хвиля селянських повстань.

У 1919-1920 рр. громадянська війна в Україні досягла апогею. Червоній армії активно протистояли білогвардійська Добровольча армія Денікіна, об’єднана армія УНР та ЗУНР, Революційна повстанська армія України Нестора Махна, білогвардійська армія Врангеля. В результаті радянсько-польської війни 1920-1921 рр. за Ризьким договором Польща визнала існування Радянської України, до Польщі відійшли Східна Галичина та Західна Волинь. Після розгрому радянськими військами армії Врангеля в Криму громадянська війна завершилася.

Таким чином, українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. зазнала поразки. Причини невдач:

1. недостатній рівень національної свідомості українського громадянства, вузька соціальна база українського руху, байдужість селянства до визвольної боротьби,

2. нерішучість української інтелігенції в питанні будівництва самостійної української держави,

3. відсутність єдності в діях українських національних сил,

4. несприятлива міжнародна ситуація. Протистояння набагато сильніших зовнішніх ворогів – радянської Росії, Польщі.

Однак революція мала історичне значення: український народ створив власну державу і кілька років підтримував її існування. Після завершення революції визвольний рух українського народу не припинявся, а знайшов своє продовження в інших формах боротьби.

Тема 7. Україна у міжвоєнний період (20-30 рр. Хх ст.)

Між першою та другою світовими війнами Україна опинилася у складі різних держав: Галичина – у складі Польщі, Буковина – у складі Румунії, Закарпаття – у складі Чехословаччини, більша частина України – у складі СРСР.

План

1. Формування СРСР. Вступ України до Радянського Союзу

2. Нова економічна політика (неп)

3. Індустріалізація. Колективізація сільського господарства

4. Політика коренізації в Україні

5. Формування тоталітарного режиму

6. Західноукраїнські землі в 20-30 рр.

Ключові терміни: голодомор, депортації, індустріалізація, колективізація, комунізм, коренізація, націоналізм, нова економічна політика (неп), п’ятирічки, репресії, розкуркулення, соціалізм, тоталітаризм, українізація.