1.7. Порядок та зміст роботи командира роти після отримання бойового завдання на форсування

Під час форсування з розгортанням головних сил біля водної перешкоди командир роти ще до отримання бойового завдання на основі розпорядження старшого командира організує:

• розвідку;

• підготовку підрозділів до форсування.

З отриманням завдання він здійснює організацію бою:

• Під час з’ясування бойового завдання командир роти повинен:

• зрозуміти задум старшого командира на форсування водної перешкоди;

• порядок і способи розгрому противника:

• на підступах до водної перешкоди;

• під час її подолання;

• на протилежному березі;

• об’єкти противника, що уражаються засобами старшого начальника;

• ділянку форсування (місце переправи);

• завдання роти;

• місце роти;

• роль роти в завданні батальйону;

• час готовності до форсування.

• Оцінка обстановки

  • оцінка противника:

    • визначає його сили, засоби і характер їх дій на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі;

    • наявність і місця його інженерних загороджень на берегах і у воді;

    • розташування окремих цілей (танків, ПТКР і ін.)

      • оцінка своїх військ – визначає:

        • стан і бойові можливості штатних, доданих і підтримуючих підрозділів

        • можливості переправи через водну перешкоду

        • найбільш доцільне використання переправочно - десантних засобів

        • як розподілити сили і засоби в бойовому порядку під час бою на протилежному березі

          • оцінка місцевості – вивчається:

            • ступінь її прохідності для всієї бойової техніки;

            • визначається (уточнюються) ділянка форсування, місця обладнання переправ, бродів;

            • визначаються зручні підходи до водної перешкоди;

            • визначаються вогневі рубежі для ведення танками вогню прямою наводкою;

            • визначаються інженерні заходи з забезпечення дій підрозділу під час форсування;

            • за необхідності оцінює і інші елементи обстановки.

• У рішенні визначає:

• задум бою:

  • напрямок зосередження основних зусиль;

  • способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності розгромити із зазначенням порядку ураженим його вогнем танків, БМП і інших штатних і приданих вогневих засобів);

  • заходи щодо обману;

  • порядку дій підрозділі;

  • бойовий порядок;

  • визначає:

• вихідні позиції;

• очікувальні позиції;

• вихідний рубіж;

• рубежі розгортання;

• рубежі безпечного віддалення;

• рубіж переходу в атаку;

• маршрути висування;

• місця посадки механізованих підрозділів на автомобілях на танки;

• способи розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі;

• місця і види основних і запасних переправ;

• розподіл переправ очних засобів;

• порядок підготовки техніки до переправи;

• послідовність переправи підрозділів.

• бойові завдання підрозділам

• основні питання взаємодії

• організацію управління

• завдання з видів забезпечення

• Під час проведення рекогносцировки:

• вивчає місцевість (особливо підступи до переправи і умови форсування);

• призначає (вказує) орієнтири;

• уточнює:

• передній край оборони противника;

• ділянку форсування;

• місця обладнання переправ;

• місця бродів;

• зручні підходи до водної перешкоди;

• вогневі рубежі для ведення танками вогню прямою наводкою;

• наявність і характер загороджень і перешкод:

• на підступах до водної перешкоди

• у воді;

• на протилежному березі;

• опорні пункти;

• розташування вогневих засобів особливо протитанкових;

• розташування резервів;

• рубежі можливих ударів його бойових вертольотів;

• рубежі встановлення мінних полів засобами дистанційного мінування;

• відкриті фланги та проміжки;

• сильні і слабкі місця оборони противника;

• можливі дії противника під час форсування;

• фронт наступу та напрямок зосередження основних зусиль;

• бойові завдання взводам та приданим підрозділам;

• цілі (об’єкти) противника, що підлягають вогневому ураженню;

• вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів і терміни їх обладнання;

• інженерні заходи з забезпечення дій роти при форсуванні;

• місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди;

• час їх пророблення (обладнання);

• місця проходів танків з катковими мінними тралами;

• вихідний рубіж для форсування;

• район посадки на переправочно - десантні засоби;

• район герметизації танків;

• маршрути висування;

• рубежі переходу в атаку;

• рубежі безпечної віддаленості;

• напрямок переміщення і черговість переправи КСП.

• У бойовому наказі визначає:

• Короткі висновки із оцінки противника

• Об'єкти і цілі, що уражаються засобами старшого начальника на напрямку наступу роти, які будуть виконуватись, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними

• Бойове завдання батальйону (роти) та задум бою

• Бойові завдання підрозділам, після слова "НАКАЗУЮ":

• ротам (взводам)

• засоби посилення;

• найближче завдання;

• напрямок продовження наступу;

• завдання під час підходу до водної перешкоди;

• завдання під час форсування;

• завдання на протилежному березі;

• місця основних і запасних переправ;

• район герметизації танків;

• місця посадки особового складу і вантаження техніки на самохідні переправочно - десантні засоби;

• вихідні позиції і час їхнього заняття;

• вихідний рубіж для форсування та час його проходження;

• хто підтримує.

• приданим підрозділам артилерії:

• цілі для ураження в період вогневої підготовки форсування і атаки, з початком атаки;

• кого підтримувати під час форсування і при ведені бою на протилежному березі;

• завдання щодо забезпечення введення в бій другого ешелону батальйону;

• завдання щодо відбиття контратак противника;

• вогневі позиції;

• маршрут і порядок висування;

• час готовності до відкриття вогню;

• порядок переміщення і переправи.

• зенітному підрозділу:

• в яких напрямках вести розвідку повітряного противника;

• які підрозділи прикрити від ударів з повітря у вихідному районі, підчас висування до водної перешкоди, розгортання, в ході форсування, атаки переднього краю оборони противника і наступу на протилежному березі;

• місце в колоні під час висування і у бойовому порядку;

• порядок переміщення і переправи;

• час і ступінь готовності.

• приданим підрозділам інженерних військ:

• завдання щодо інженерної розвідки місць переправ;

• завдання щодо обладнання та утримання переправ;

• завдання щодо підготовки шляхів висування до переправ;

• місця переправ очно десантних засобів під час висування до водної перешкоди.

• Витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання

• Час готовності до виконання завдання

• Місця командно-спостережного пункту та заступників

• Об’єкти позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони, культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених, пункти їх збору, вказані старшим начальником.

• Взаємодію організує за:

  • завданнями

  • рубежами

  • часом

  • способом виконання завдань

Під час організації взаємодії командир роти повинен:

• узгодити дії всіх підрозділів на період:

• під час висування роти до водної перешкоди;

• під час розгортання головних сил біля водної перешкоди або розгортання їх у бойовий порядок;

• під час вогневої підготовки форсування;

• під час атаки переднього краю оборони противника;

• під час виконання найближчого завдання на протилежному березі;

• під час наступу у вказаному напрямку;

• у випадку завдання противником ударів авіацією і РУК;

• у випадку проведення противником контрпідготовки та дистанційного мінування на маршрутах висування і розгортання;

• встановити порядок зайняття взводами вихідних позицій для наступу;

• встановити порядок форсування танками водної перешкоди;

• встановити порядок ведення вогню під час форсування та проходження танками вихідного положення механізованих підрозділів:

• під час форсування з ходу встановити порядок висування до водної перешкоди і розгортання в бойовий порядок підрозділів, посадки особового складу механізованих і протитанкових підрозділів десантом на переправні десантні засоби, порядок висування і зайняття вогневих позицій штатними і приданими вогневими засобами;

• визначити час і порядок оснащення танків катковими мінними тралами, пророблення ними проходів у загородженнях перед водною перешкодою та на протилежному березі, порядок пророблення проходів у загородженнях у тому числі встановлених засобами дистанційною мінування, улаштування переходів через перешкоди й способи їх позначення;

• узгодити порядок і способи атаки переднього краю оборони противника танковими та механізованими підрозділами, ведення ними вогню і подолання загороджень і перешкод, під час атаки у пішому порядку уточнити порядок спішування особового складу;

• узгодити дії механізованих і танкових підрозділів з вогнем артилерії і ударами авіації, з діями гранатометних, протитанкових підрозділів і сусідів щодо знищення противника в опорних пунктах на підходах до водної перешкоди, під час бою на протилежному березі, особливо щодо знищення протитанкових засобів противника, і під час відбиття його контратак;

• указати цілі, що уражаються під час вогневої підготовки атаки гарматами і танками, виділеними для стрільби прямою наводкою, а також гранатометними і протитанковими підрозділами, порядок відкриття і ведення вогню та підтримки наступаючих підрозділів під час подолання загороджень і перешкод на підходах до водної перешкоди, під час атаки і розвитку наступу на протилежному березі

• уточнити місце розвідувального (бойового розвідувального) дозору (дозорного відділення, танка) у бойовому порядку роти (батальйону) під час підготовки і здійснення форсування, рубіж і час початку ведення розвідки; узгодити порядок форсування другого ешелону (резерву) і забезпечення введення в бій, захисту від ВТЗ, способи спільних дій з підрозділами першого ешелону щодо нарощування зусиль для розгрому проти стоячого противника, а також знищення дрібних груп противника, що залишилися в тилу наступаючих військ і порядок перепідпорядкування засобів посилення;

• уточнити порядок переміщення і форсування штатної і приданої артилерії, гранатометів і протитанкових підрозділів, а також інших штатних і приданих підрозділів;

• визначити порядок дій приданого зенітного підрозділу, щодо прикриття батальйону від ударів повітряного противника, а також порядок відкриття і ведення вогню по його цілях, які летять низько, танковими та механізованими підрозділами;

• повідомити сигнали оповіщення, управління і взаємодії, сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також способи позначення свого положення.

Питання, які стосуються організації всебічного забезпечення бою, вирішуються командиром у процесі всієї його роботи щодо підготовки наступу.

1.8. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ БОЙОВИХ ДІЙ ТАНКОВИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ НЕЗАКОННИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ

Підготовка бойових дій включає:

• організацію бойових дій;

• підготовку підрозділів;

• практичну роботу командирів та їх заступників щодо підготовки підрозділів;

• висування (перетинання) у район конфлікту.

Організація бойових дій полягає в:

• прийнятті рішення;

• постановці бойових завдань підрозділам;

• організації вогневого ураження противника;

• організації взаємодії;

• організації управління;

• організації всіх видів забезпечення бою (дій);

• детальній розробці послідовності, термінів та способів дій, всіх сил та засобів, що приймають участь в ньому, на основі прийнятого рішення;

• розробці та оформлення бойових та інших документів;

• підготовці відповідних розрахунків.

У ході з’ясування завдання командир батальйону (роти) повинен зрозуміти:

• у якому правовому режимі, у взаємодії з якими військами і органами влади необхідно буде виконувати поставлене завдання;

• роль і місце батальйону (роти) у ході виконання завдання;

• важливі об’єкти і рубежі, оволодіння якими забезпечує ізоляцію району бойових дій;

• допустимі межі району бойових дій, можливий характер дій батальйону (роти);

• види і порядок застосування зброї;

• вірогідні терміни початку дій;

• інші питання.

Під час оцінки незаконних збройних формувань, важливо вивчити:

• де зосередилося основне угруповання, його склад, озброєння, можливе посилення у ході дій;

• наявність і можливості появи диверсійних та інших збройних формувань і можливий характер їх дій у зоні відповідальності батальйону (роти);

• наявність бандформувань у населених пунктах, які забезпечують їм можливість ведення тривалих автономних бойових дій, у тому числі в умовах блокади;

• політичну обстановку в районі конфлікту;

• національний склад місцевого населення та його ставлення до наших військ і незаконних збройних формувань, націоналістичних й інших вороже настроєних угруповань;

• систему вогню і загороджень;

• охорону й оборону незаконних збройних формувань та напрямки дій батальйону (роти);

• важливі рубежі й об’єкти у бойовому порядку, від захвату яких залежить стійкість усього угруповання незаконних формувань;

• наявність шляхів маневру, можливість виходу із бою або ухилення від нього.

На основі оцінки незаконних збройних формувань робить висновки:

• що необхідно дорозвідати, як використовувати їхні слабкі місця і нейтралізувати сильні сторони, які об’єкти треба подавити у першу чергу;

• яких потрібно вжити заходів щодо упередження та недопущення захвату незаконними збройними формуваннями життєво важливих об'єктів, що необхідно зробити, щоб перехопити ініціативу;

• які способи дій вибрати, щоб локалізувати та змусити незаконні збройні формування скласти зброю;

• яких вжити заходів щодо недопущення загибелі місцевого населення та його захисту;

• як на виконання завдання можуть вплинути місцеві жителі.

Під час оцінки своїх військ

• уточнюються наявність бойового досвіду, особливо у офіцерів та сержантів;

• натренованість у діях в умовах конфлікту;

• бойова напруженість у попередніх діях;

• які сили та засоби органів урядової влади;

• на якій правовій основі, у якому обсязі забезпечується виконання поставленого завдання;

• порядок підтримання зв’язку і взаємодія з ними.

Під час оцінки місцевості необхідно:

• уточнити місця розташування екологічно небезпечних об’єктів і важливих об’єктів життєзабезпечення, які не повинні бути зруйновані;

• місцезнаходження важливих об’єктів у зоні відповідальності, оволодіння якими знижує бойові можливості незаконних збройних формувань та їх спроможність до ведення тривалих бойових дій;

• наявність шляхів обходу бар’єрних рубежів і можливі райони завалів, руйнувань і затоплень, а також у випадку блокування маршрутів місцевим населенням.

Під час визначення першочергових заходів щодо підготовки до виконання завдання визначити:

• порядок забезпечення прихованості наступних дій;

• особливості морально-психологічної підготовки особового складу;

• завдання з вивчення особовим складом особливостей, умов та способів наступних дій;

• завдання з сумісної підготовки батальйону (роти) з силами, які беруть участь, та засобами органів правопорядку.

У ході орієнтування заступників та підлеглих командирів із завданнями наступних дій до них доводяться лише загальні напрямки, оскільки перед визначенням конкретних завдань ротам необхідно заслуховувати та узгоджувати дії з силами та засобами інших міністерств, з якими потрібно вирішувати завдання

У рішенні на ведення бойових дій визначаються:

• склад і завдання підрозділів інших міністерств і відомсти, які беруть участь у виконанні завдання батальйоном (ротою);

• порядок і способи локалізації (ліквідації) та знищення збройних формувань;

• порядок застосування озброєння;

• заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення у ході дій;

• порядок дій у разі виявлення сховищ зброї та боєприпасів, бойової техніки, медичних пунктів, замінованих ділянок місцевості або об’єктів;

• місце збору та порядок утримання затриманих.

Зважаючи на високу правову відповідальність щодо застосування військ у мирний час, бойове завдання ротам (взводам) ставиться письмово з обов’язковим записом отриманого завдання та відданих наказів і розпоряджень у журнал бойових дій, який обов’язково ведеться в батальйоні (роті).

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додаткове визначає:

• порядок і сигнали взаємного розпізнавання між підрозділами батальйону (роти), внутрішніми військами (спеціальними підрозділами) МВС, міліції;

• порядок виходу на рубежі своїх підрозділів і підрозділів інших міністерств (відомств) декількома варіантами та дій щодо локалізації (ліквідації) збройних формувань, пароль на кожний день;

• порядок дій, взаємного обміну інформацією та забезпечення флангів з сусідами;

• порядок позначення рубежів, які займаються авіацією;

• порядок дій підрозділів згідно з використанням вогню артилерії та авіації;

• завдання і порядок застосування приданих вогнеметних підрозділів;

• порядок подолання мінно-вибухових загороджень;

• сили і порядок ведення розвідки;

• місця розташування блок-постів;

• порядок забезпечення безпеки руху колон;

• способи сумісних дій з підрозділами МВС, СБУ щодо ліквідації груп НЗФ, які діють в тилу.

Організація управління щодо підготовки і проведення бойових дій, які здійснюються згідно з положенням статутних документів. Особливість полягає в тому, що назви населених пунктів, перехресть доріг, мостів та інших важливих об’єктів у зоні дій необхідно кодувати іншими назвами, при цьому практикувати їх заміну у встановлений час з метою приховування істинного характеру дій підрозділів.

Під час організації всебічного забезпечення командир батальйону (роти) додатково повинен вказати:

з розвідки:

• сили і засоби розвідки інших міністерств і відомств, їх завдання та зони відповідальності;

• райони, які контролюються незаконними збройними формуваннями та своїми військами;

• місця або об’єкти, у райони яких забороняється з’являтися розвідувальним органам;

з охорони:

• завдання щодо виявлення та знищення розвідки, диверсійно-розвідувальних груп та вогневих засобів на підступах до зон і підрозділів, які охороняються, маршрутів руху колон;

• ліквідації збройних формувань у разі нападу або обстрілу ними об’єктів;

з тактичного маскування:

• порядок проведення демонстраційних дій та хибних пересувань;

• порядок використання нічного часу і зниженої видимості, а також потайних шляхів для висування у вихідні райони, на рубежі блокування, у райони пошуку;

• порядок використання місцевості та місцевих предметів для розташування особового складу і вогневих засобів на рубежі блокування;

• порядок застосування штатних засобів аерозольного маскування;

з інженерного забезпечення:

• які сили і типи загороджень використовують незаконні збройні формування;

• що мати в підрозділах для подолання мінно-вибухових загороджень;

• способи дій підрозділів на замінованій місцевості та під час виявлення замаскованих об’єктів;

з радіаційного, хімічного і біологічного захисту:

• основні завдання захисту і порядок їх виконання;

• додаткове виділення підрозділів аерозольних, вогнепальних та інших засобів РХБ захисту;

• особливості застосування вогнеметних підрозділів, їх завдання і розподіл по підрозділах;

з технічного забезпечення:

• завдання щодо організації технічного забезпечення підрозділів, які діють автономно під час ведення дій у відриві від головних сил, а також підрозділів, які знаходяться на охороні маршрутів та інших об’єктів;

з тилового забезпечення:

• норми додаткових запасів матеріальних засобів на бойові машини та військовослужбовців;

• особливості організації харчування, водопостачання, підвозу матеріальних засобів;

• додаткові заходи щодо готовності до гасіння пожеж, розчищення завалів, охорони підрозділів тилу;

з морально-психологічного забезпечення:

• необхідність роз’яснення причин, характеру та воєнно-політичної мети дій військ з ліквідації збройного конфлікту;

• порядок роботи серед місцевого населення в районі розташування і бойових дій;

• заходи з нейтралізації негативної пропагандистської дії деструктивних сил і засобів масової інформації;

• надання допомоги військовослужбовцям у подоланні розгубленості, зниження політизації в їхніх настроях, роз’яснення брехні і наклепу.

Підготовка підрозділів до бойових дій щодо локалізації збройного конфлікту полягає:

• у доукомплектуванні підрозділів особовим складом, забезпеченні їх ОВТ, боєприпасами, пальним та іншими матеріальними засобами;

• безпосередній підготовці командирів, штабу та особового складу до виконання бойового завдання, а ОВТ та запасів матеріальних засобів до бойового застосування, проведенні бойового злагодження підрозділів;

• головна особливість підготовки до ведення бойових дій щодо локалізації збройного конфлікту може бути проведення її у короткі терміни.

ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ КОМАНДИРУ ВЗВОДУ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЮ

Підготовка бою включає:

• організацію бою;

• підготовку взводу (особового складу, озброєння і військової техніки) до бою;

• здійснення контролю готовності до виконання поставленої завдання;

• інші заходи.

Робота командира щодо організації бою починається з отриманям завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо - у вихідному районі по карті (схемі, на макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку).

Командир взводу після отримання бойового завдання:

• з’ясовує його;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• за необхідності проводить рекогносцировку;

• ставить завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам);

• організовує взаємодію;

• організовує управління;

• організовує бойове забезпечення;

• організовує виконання заходів морально-психологічного, тилового і технічного забезпечення;

• організовує і особисто керує підготовкою особового складу, озброєння і військової техніки до дій;

• у встановлений час доповідає командиру роти.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, отримавши бойове завдання

• з’ясовує його;

• оцінює обстановку;

• приймає по карті рішення;

• доводить його командирам відділень (танків);

• виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього;

• потай розташовує взвод;

• організує безпосередню охорону;

• проводить рекогносцировку;

• віддає бойовий наказ (бойове розпорядження);

• організує:

  • взаємодію;

  • управління;

  • систему вогню;

  • бойове забезпечення;

  • заняття опорного пункту систему вогню;

  • безпосередню охорону;

  • інженерне обладнання опорного пункту.

Отримавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником командир взводу повинен:

• захопити вигідний рубіж;

• організувати його закріплення;

• усвідомити завдання;

• оцінити обстановку;

• прийняти рішення;

• поставити завдання відділенням (танкам) на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті;

• організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу;

• організувати взаємодію;

• організувати управління;

• організувати систему вогню;

• організувати бойове забезпечення;

• організувати інженерне обладнання опорного пункту;

• вивчає місцевість;

• уточнює завдання відділенням (танкам);

• уточнює порядок взаємодії;

• інші питання.