4. Роль і значення Особи, яка Приймає Рішення (опр).

Центральною фігурою і суб'єктом прийняття рішення виступає ОПР - Особа, яка Приймає Рішення. Вона може являти собою одну особу - індивідуальна ОПР, або декілька осіб, котрі виробляють колективне рішення - групова ОПР. Причому індивідуальна ОПР - це не завжди одна фізична особа, оскільки часто роль індивідуальної ОПР може відігравати й колектив осіб, які обстоюють певні спільні інтереси, або юридична особа. Груповою ОПР, у свою чергу, може бути й кілька груп осіб, якщо кожна з груп має ті чи інші власні інтереси та переважання.

Вважається, що ОПР - це керівник або керівний орган, який формулює проблему, відіграє вирішальну роль у виборі розв'язку та несе відповідальність за обране рішення. Для допомоги у пошуку рішення ОПР залучає експертів та консультантів. Вони є фахівцями у певних предметних галузях, у тому числі з питань технології та організації процесів прийняття та впровадження рішень. Експерти та консультанти відповідальні за обґрунтованість рекомендацій, які вони готують для ОПР. Проте вони не підміняють ОПР у виборі рішення. Остаточне рішення завжди обирає ОПР відповідно до власної системи переважань. ОПР несе повну відповідальність за свій вибір та його наслідки.

Науковці називають 7 типових помилок, яких бажано уникати під час прийняття рішень:

• своєчасно не підготуватися - непідготовленість призводить до прийняття необміркованих рішень;

• не враховувати можливі наслідки – „сліпі” рішення;

• не брати до уваги інтереси спільників - егоїстичні рішення;

• повністю покладатися лише на натхнення або інтуїцію - "геніальні" рішення;

• визначати напрямок дій лише на підставі власного настрою або симпатій, відкидаючи раціональні міркування, - емоційні рішення;

• вважати себе найрозумнішим та ігнорувати поради й рекомендації фахівців – самовдоволені та самовпевнені рішення;

• не вчитися на власних помилках - нерозумні та вперті рішення.

З метою підтримки процесів прийняття рішень ефективно використовуються відповідні методики, економіко-математичне моделювання та оптимізаційні методи, сучасні інформаційні технології. Знання особливостей, переваг та недоліків різноманітних процедур і технологій прийняття рішень дозволяє обирати належний спосіб дій у конкретних проблемних ситуаціях. Упровадження автоматизованих систем управління (АСУ), управлінських інформаційних систем (УІС), нових інформаційних технологій (ІТ), автоматизованих робочих місць (АРМ) та мереж АРМ, систем підтримки прийняття рішень (СППР) не послаблюють, а навпаки, посилюють роль та відповідальність ОПР за результати її управлінської діяльності.

Управлінські рішення повинні відповідати вимогам наукової обґрунтованості, цілеспрямованості, законності, оптимальності (ефективності), своєчасності, комплексності. Окрім цього, при виборі рішень слід враховувати такі аспекти (чинники): правовий, соціальний, економічний, екологічний, політичний, організаційний, психологічний, науковий, технічний, технологічний тощо.

З огляду на це слід відзначити певні принципові обмеження класичної оптимізаційної задачі. Зокрема, в оптимізаційних задачах, по-перше, припускається, що цільова функція і множина допустимих планів відомі та достатньо добре описані. По-друге, передбачається існування простого правила для зіставлення будь-яких двох допустимих планів. Як-от: на основі порівняння двох чисел, що є значеннями цільової функції при цих планах. По-третє, за межами задачі залишаються питання про те, хто відповідає за остаточний вибір рішення та чи правильно відбиті переважання ОПР у конкретній проблемній ситуації. Крім того, можливі ситуації, коли варто врахувати не один, а декілька критеріїв оптимальності.

Особливі прийоми необхідні при прийнятті рішень з урахуванням чинників невизначеності й ризику, а також у випадках, коли ОПР є груповою, із суперечливими інтересами її окремих учасників. Тому були розроблені й успішно використовуються спеціальні математичні методи підтримки прийняття рішень, призначені для розв'язування економічних задач ринкової економіки в різноманітних проблемних ситуаціях¹.