Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tema3.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
747.52 Кб
Скачать

Ф Факультет с Стать д Форма навчання

Ф1 Медичний №1 Сч Чоловіки ДБ Бюджет

Ф2 Медичний №2 Сж Жінки ДК Контракт

Ф3 Стоматологічний

Ф4 Фармацевтичний

Кожен об’єкт даної структури може бути віднесений до певного класу, наприклад:

К1 = Ф1чБ – факультет медичний №1, чоловіки, форма навчання –бюджет.

К2 = Ф4жБ – факультет фармацевтичний, жінки, форма навчання –бюджет.

Дескрипторна система класифікації

Процедура дескрипторного методу класифікації полягає у відборі ключових слів або словосполучень, що описують певну предметну галузь або сукупність однорідних об’єктів. Серед ключових слів можуть знаходитися синоніми. На наступному кроці обрані ключові слова і словосполучення підлягають нормалізації коли з сукупності синонімів обирається один або декілька, які зустрічаються найчастіше. З обраних ключових слів і словосполучень створюється словник дескрипторів.

Дескрипторна система класифікації широко використовується у бібліотечній системі пошуку. Дескриптори групуються в тематичні класи, причому один і той дескриптор може одночасно входити в декілька класів. Крім того, дескриптори з їх поясненнями і синонімами, які не є дескрипторами об’єднуються в загальний алфавітний список. Слова, які не є дескрипторами, супроводжуються посиланнями на відповідний дескриптор. Кожному дескриптору ставиться у відповідність певний код, наприклад:

Лімфатична система

анатомія тварин Е66

анатомія людини Е863.6

фізіологія Е915

Кровоносна система див. Серцево-судинна система

Кодування

Системи кодування застосовуються для зміни назви об’єктів на певні умовні позначення (код) з метою забезпечення зручної та ефективної обробки інформації. Система кодування складається з сукупності знаків і правил для позначення відповідних інформаційних об’єктів.

Процедура присвоєння об’єкту кодового позначення називається кодуванням, а визначення назви об’єкту, що відповідає даному коду називається декодуванням.

Коди бувають числові та мнемонічні.

Числові коди можуть надаватися послідовно. Це означає, що кожен новий клас отримує наступне невикористане число. Перевага в тому, що можуть бути легко додані нові класи. Числові коди можуть надаватися й випадковим чином, щоб уникати наявності будь-якої конкретної інформації, прихованої у коді.

Мнемонічний код формується з одного або кількох символів класу. Це допомагає користувачам запам'ятовувати коди. Однак, для класифікацій з багатьма класами це може привести або до довгих кодів, або до кодів, не схожих з рубриками класу. Таким чином, мнемонічні коди в цілому використовуються для обмежених списків класів. Наприклад, лікарняні відділення часто позначаються мнемонічними кодами.

Класифікаційне кодування

Класифікаційне кодування проводиться після відповідної класифікації інформаційних об’єктів. Розрізняють послідовне та паралельне кодування.

Послідовні (або ієрархічні) коди формуються, розширюючи існуючий код на один або більшу кількість додаткових символів для кожного додаткового рівня деталізації. Ієрархічний код несе інформацію щодо рівня деталізації спорідненого класу і щодо ієрархічних зв’язків з його родовим (батьківським) класом. Тобто його застосовують для ієрархічної системи класифікації. При цьому спочатку записується код старшої групи 1-го рівня, потім код групи 2-го рівня, потім код групи 3-го рівня і т.д.

Паралельне кодування застосовують для фасетної системи класифікації. Паралельні коди (або коди зіставлення) – це складені коди, що складаються із частин (сегментів). Кожен сегмент характеризує пов'язаний з ним клас (фасет).

Реєстраційне кодування

Реєстраційне кодування використовується для однозначної ідентифікації інформаційних об’єктів і не потребує попередньої класифікації об’єктів. Розрізняють порядкову і серійно-порядкову систему реєстраційного кодування.

Порядкова система полягає у послідовній нумерації об’єктів числами натурального ряду. Цей метод використовується у випадку невеликої кількості об’єктів, наприклад для кодування студентів у групі.

Серійно-порядкова система кодування передбачає попереднє упорядкування груп, що складають певну серію, а потім у кожній серії проводиться порядкова нумерація об’єктів. Кожна серія має свою порядкову нумерацію. Наприклад, всі студенти залежно від факультету розділяються на різні групи (серії). Всередині кожної групи відбувається упорядкування прізвищ за алфавітом і кожен студент отримує відповідний номер.

Системи класифікації в медицині

У традиційній історії хвороби, доступні дані є в письмовій формі, здебільшого як вільний текст, але іноді також як числові дані (наприклад лабораторні результати аналізів). Історія хвороби, насамперед, використовується безпосередньо для догляду за пацієнтом, для постановки діагнозу, лікування і прогнозування. Відновлення історії хвороби іншим лікарем перешкоджає встановленню реальних фактів, тому що багато медичних термінів можуть бути неточно вказаними або навіть неоднозначно трактуватися. Тому виникає потреба, щоб всі хвороби і симптоми хворого були записані стандартизовано і послідовно.

Системи класифікації в медицині використовується для перетворення словесного формулювання діагнозів хвороб та інших проблем, пов’язаних зі здоров’ям, в цифрові або буквено-цифрові коди, які забезпечують зручність зберігання, пошук та аналіз даних.

Метою класифікації є створення умов для систематизованої реєстрації, аналізу, інтерпретації і порівняння даних про смертність і захворюваність, одержаних в різних країнах і регіонах і в різний час.

Нозологія визначається як наука класифікації хвороб. Нозологічні дослідження зазвичай включають у вивчення симптомів, синдромів, порушень і ушкоджень, а також самої хвороби. Тому нозологію також трактують як науку класифікації діагностичних умов, тобто, систематику діагностичних умов.

На відміну від нозології, нозографія – це наука про опис хвороб. Різниця між визначенням і описом хвороби полягає в тому, що визначення хвороби дає тільки істотні характеристики хвороби, тоді як опис включає випадкові характеристики, тобто характеристики, що емпірично співвідносяться із сутністю хвороби.

Класифікації хвороб складаються із системи рубрик, в яких конкретні нозологічні одиниці включені у відповідності з прийнятими критеріями.

Міжнародна класифікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ, International Classification of DiseasesICD)

МКХ є найстарішою системою класифікації, її першу редакцію було прийнято в 1900 році і надалі приблизно раз на 10 років вона переглядалася під керівництвом Всесвітньої організації охорони здоров’я. В 1990 році було затверджено найсучасніше десяте видання, яке отримало назву МКХ-10 (ІСD-10).

МКХ можна використовувати для класифікації хвороб та інших проблем, пов’язаних зі здоров’ям, зареєстрованих в різних типах документації. Важливо відзначити, що хоча МКХ призначена головним чином для класифікації хвороб і травм, які мають офіційний діагноз, не кожна проблема або причина звернення за медичною допомогою можуть бути визначені за допомогою офіційного діагнозу. У зв’язку з цим МКХ передбачає можливість обробки даних з широким спектром ознак, симптомів, відхилень, виявлених у процесі досліджень, скарг, соціальних обставин, які можуть бути вказані замість діагнозу в медичній документації. Завдяки цьому, МКХ може бути використана для класифікації даних, внесених в такі графи, як “діагноз”, “причина госпіталізації”, “стан, з приводу якого проводилося лікування”, “причина звернення за медичною допомогою”, які зазначені в різних медичних документах, звідки беруться статистичні дані і інші види інформації про здоров’я.

МКХ є змінно-осьовою класифікацією. Основу МКХ складає єдиний кодовий перелік тризначних рубрик, кожна з яких може бути поділена на чотиримірні підрубрики числом до десяти. В МКХ-10, на відміну від попередніх версій, застосовується алфавітно-цифрова система кодування. Необов’язкова четверта цифра забезпечує додатковий рівень деталізації.

МКХ-10 складається з трьох томів: том І містить основну класифікацію, том ІІ – інструкції по використанню МКХ, том ІІІ – алфавітний покажчик по класифікації.

Класифікація розподілена на 22 класи. Кожен клас містить достатнє число тримірних рубрик, щоб охопити весь включений в нього матеріал; використані не всі наявні коди, що дає можливість для майбутніх переглядів і більшої деталізації. Класи І – XVII відносяться до захворювань та інших патологічних станів, клас XIX – до травм, отруєнь та інших наслідків дії зовнішніх факторів. Решта класів охоплюють ряд сучасних понять, які включаються до діагностичних даних. Клас XVIII охоплює “Симптоми, ознаки та відхилення від норми, які виявлені при клінічних та лабораторних дослідженнях, не класифіковані в інших рубриках”. Клас XX “зовнішні причини захворюваності і смертності” традиційно використовувався для класифікації зовнішніх причин травм та отруєнь. Клас XXI “Фактори, які впливають на стан здоров’я населення, і звернення до закладів охорони здоров’я”, призначений для класифікації даних, які пояснюють причину звернення в заклади охорони здоров’я людини, яка не є хвора в даний час, або обставин, в силу яких пацієнт одержує медичну довідку саме в той час.

Спочатку подаються класи захворювань та їх коди. Далі послідовно іде класифікація кожного класу до отримання кодів конкретних хвороб. В таблиці 1 наведено деякі діагнози і їх кодування в МКХ-10.

До “сімейства” класифікацій, розроблених Міжнародною організацією здоров’я належить Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності і здоров’я (International Classification of Function, Disability and Health - ICF) та International Classification of Health Interventions (ICHI).

Таблиця 1. Приклади кодів МКХ-10

Найменування класів і окремих хвороб

Код МКХ-10

Деякі інфекційні та паразитні хвороби

А00-В99

Новоутворення

С00-D48

з них, доброякісні новоутворення :

шкіри

D22, D23, D28.0,D29.0

яєчника

D27

Хвороби крові, кровотворних органів та окремі порушення з залученням імунного механізму

D50-D89

з них: анемії

D50-D64

зокрема, залізодифіцитні

D50

апластичні

D60, D61

порушення згортання крові, інші хвороби крові і кровотворних органів

D65-D76

деякі порушення з залученням імунного механізму

D80-D89

з них: імунодефіцити (всі форми)

D80-D84

саркоідоз

D86

інші порушення із залученням імунного механізму

D89

Хвороби ендокринної системи, розладу харчування, порушення обміну речовин

Е00-Е90

з них: дифузний зоб І ступеня

Е01.0, Е04.0

дифузний зоб ІІ – ІІІ ступеня

Е01.0, Е04.0

набутий гіпотиреоз та інші форми гіпотиреозу

Е01.3, Е03

вузловий зоб (ендемічний і нетоксичний)

Е01.1, Е04.1

тиреотоксикоз (гіпертиреоз)

Е05

Інші хвороби щитовидної залози

Е07

цукровий діабет

Е10-Е14

недостатність харчування

Е40-Е46

ожиріння

Е66

післяопераційний гіпотиреоз

Е89,0

Розлади психіки і поведінки

F00-F99

Хвороби нервової системи

G00-G99

з них: запальні хвороби ЦНС

G00, G03, G04, G06, G08, G09

епілепсія

G40, G41

Хвороби ока та його придаткового апарату

H00-H59

з них: запалення повік(и)

H00-H01

кон’юнктивіт та інші запалення кон’юнктиви

H10-H11

катаракта

H25-H26

інші хвороби кришталика

H27

косоокість

H49-H50

атрофія зорового нерва

H47.2

порушення рефракції та акомодації

H52

з них: міопія (короткозорість)

H52.1

Хвороби вуха та сосковидного відростку

H60-H95

зокрема, хвороби середнього вуха та сосковидного відростку

H65-H66, H68-H74

зокрема, гострий отит середнього вуха

H65.0.1, H66.0

хронічний отит середнього вуха

H65.2.3.4, H66.1.2.3

Хвороби системи кровообігу

I00-I99

з них: гостра ревматична гарячка

I00-I02

зокрема, без враження серця

I00

хронічні ревматичні хвороби серця

I05-I09

ессенціальна гіпертензія

І10

Хвороби органів дихання

J00-J99

з них: гострий фарингіт, гострий тонзиліт

J02-J03

гострий ларингіт та трахеіт

J04

грип

J10-J11

пневмнії

J12-J16, J18

гострий бронхіт та бронхіоліт

J20-J21

Хвороби органів травлення

К00-К93

з них: виразка шлунка та 12-палої кишки

К25-К27

гастрит та дуоденіт

К29

функціональні розлади шлунка

К31

жовчо-кам’яна хвороба

К80

хвороби підшлункової залози

К85-К86

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

L00-L99

з них: атопічний дерматит

L20

Хвороби кістково-м’язової системи та та сполучної тканини

M00-M99

Хвороби сечо-статевої системи

N00-N99

з них: гострий гломерулонефрит

N00

хронічний гломерулонефрит

N03

інфекції нирок

N10-N12

зокрема, хронічний пієлонефрит

N11

цистит

N30

з них: гострий цистит

N30.0

Вагітність, пологи та післяпологовий період

O00-O99 (крім О80)

Окремі стани, які виникли в перинантальному періоді

P05-P96

Вроджені аномалії (вади розвитку, деформації і хромосомні порушення)

Q00-Q99

Міжнародна класифікація первинної допомоги (International Classification for Primary CareICPC)

Світова організація національних коледжів, академій та асоціація практикуючих і сімейних лікарів розробила власну систему класифікації – Міжнародну класифікацію первинної допомоги. ICPC використовується не тільки для кодування діагнозів, але також для кодування терапевтичних процедур та лабораторних досліджень. Це двокоординатна система. Перша вісь, що надає первинну орієнтацію щодо органів тіла, кодується літерами:

A. Загальні і неспецифічні

B. Кров

D. Травний тракт

F. Зір

H. Слух

N. Неврологічна

P. Психологічна

R. Дихальна

S. Шкіра

Т Ендокринологія та метаболістика

U Урологія

W Вагітність і планування сім’ї

Друга вісь – діагностичний компонент кодується двома цифрами:

01-29 симптоми/скарги

30-49 діагностика/профілактичні служби

50-59 медикаменти/лікування/терапевтичні служби

60-61 результати

62 адміністративні служби

63-69 направлення та інші причини відвідувань

70-99 діагноз/хвороба

Наприклад А60 – залізодефіцитна анемія, R81 - пневмонія, S50 рецепт .

Інші системи класифікації

У 1952 році Американською психіатричною асоціацією були започатковані спеціальні коди DSM – Діагностичні та статистичні довідники для душевних розладів. DSM також використовує визначення, що включають критерії для призначення діагнозу. Розлади в системі DSM класифіковані згідно п’яти осей:

  • клінічні синдроми;

  • особисті розлади і спеціальні розлади розвитку;

  • провідні складові фізичного стану;

  • психологічні стрес-фактори;

  • повне психологічне функціонування.

Система SNOMED (Systematized Nomenclature of Human and Veterinary Medicine -Cистематизований облік людської і ветеринарної медицини). SNOMED має 11 осей, кожна з яких формує ієрархічну класифікацію системи (табл.2). Діагноз в SNOMED може складатися з топографічного (T), морфологічного коду (M), коду живого організму (L), функціонального коду (F) і т. д. Детальну інформацію можна знайти за адресою: www.snomed.org/.

Таблиця 2. Розділи Міжнародної класифікації SNOMED.

Вісь

Визначення

Опис

T

Топографія

Анатомічні умови

M

Морфологія

Зміни, знайдені в осередках, тканині й органах

L

Життя організмів

Бактерії і віруси

C

Хімічний

Ліки

F

Функція

Знаки і симптоми

J

Заняття

Умови, що описують заняття

D

Діагноз

Діагностичні умови

P

Процедура

Адміністративні, діагностичні і терапевтичні процедури

А

Фізичні представники, сили, дії

Пристрої і дії, пов'язані з хворобою

S

Суспільний контекст

Суспільні умови і важливі взаємини в медицині

G

Загальний

Синтаксичні поєднання і визначники

Клінічна класифікація RCC була розроблена на початку 1980-х років у Британії. Вона націлена на те, щоб описати всі умови, які можуть бути занесені в картку пацієнта. Ці умови розташовані в розділах, які поширюються на всі аспекти медичного обслуговування. Усі поняття розташовані в ієрархічні структури, в яких кожна горизонтальна послідовність надає більше деталей. RCC використовує 5-ти розрядний літерно-цифровий код, який дозволяє створити більш ніж 650 мільйонів можливих комбінацій.

Анатоміко-терапевтичне хімічне кодування АТС було створено для ієрархічної класифікації лікарських засобів. Вона приймається як міжнародний стандарт для дослідження застосування ліків. Наведемо приклад АТС-кодування для фуросеміду:

С Серцево-судинна система 1 рівень, головна анатомічна група

С03 Сечогінні засоби 2 рівень, головна терапевтична група

С03С Високо рівневі сечогінні засоби 3 рівень, терапевтична група

С03СА Сульфаніламіди 4 рівень, хімічна/терапевт. підгрупа

С03СА01 Фуросемід 5 рівень, підгрупа хімічних речовин

Проблеми класифікації та кодування.

При розробці класифікації хвороб, етіології, розташування і механізму патофізіології, важливими є принципи класифікації. Однак, ми не завжди можемо застосовувати кожен принцип класифікації до усіх хвороб. Використовуючи етіологію як принцип класифікації, ми можемо класифікувати "вірусну пневмонію" як вірусну хворобу, але ми не можемо з таким же ступенем упевненості віднести до якого-небудь класу "пневмонію". Таким чином, пневмонія буде класифікована як легенева хвороба, використовуючи анатомічний принцип класифікації.

Більшість класифікацій поєднує кілька принципів на одному рівні. Перекриття класів хвороби порушує правило взаємного виключення.

Є багато класифікацій, що перекриваються. Вони використовуються не лише для кодування діагнозів але і для класифікації медичних подій. Хоча самі діагностичні системи кодування повинні бути сумісними з родиною ICD, остання безпосередньо представляє тільки обмежене представлення і не в змозі задовольняти потреби всіх споживачів. Інша проблема полягає в тому, що всі системи кодування вимагають чітких критеріїв, але стандартизована медична термінологія усе ще має значні недоліки.

Системи, як наприклад SNOMED мають більш виразну потужність, чим старіші системи, як наприклад ICD-9-CM. При порівнянні схем кодування щодо їх можливостей, SNOMED виграє у порівнянні з ICD-9-CM. З іншого боку, використання кодованих даних у базі даних ускладнює статистичні звіти і використання в експертних системах.

Широке прийняття спільної системи кодування є важливим для розробки систем прийняття рішень.

В даний момент в Україні використовується цілий ряд місцевих класифікацій, а також пристосована "Міжнародна Класифікація Хвороб-10". Поняття Національної Програми інформатизації системи охорони здоров'я в Україні за 2006-2010 (проект) стимулює створення Уніфікованої системи кодування і класифікації медичних даних.

Завдання:

  1. Придумати приклад ієрархічної системи класифікації.

  2. Придумати приклад фасетної системи класифікації.

  3. Для придуманих класифікацій записати кілька кодів з їх поясненням.

  4. Ознайомитися з МКХ-10 (ICD-10)

    • В мережі Internet зайти на сайт www.who.int/classifications/icd/ (рис.2)

Рис.2.

  • На отриманій сторінці вибрати Current version, після чого отримаєте можливість для введення діагнозу або коду (рис.3)

Рис.3

  • Введіть код деякої хвороби, при цьому отримаєте англійську назву хвороби, що відповідає даному коду (рис.4)

Рис.4.

  • Запустіть електронні таблиці Star Office Spreadsheet . Створіть таблицю, в якій в першому стовпчику будуть розміщені коди хвороб згідно МКХ-10, в другому – українські назви хвороб, що відповідають наведеним кодам (використати табл.1), а в третьому – англійські відповідники (використавши Internet версію ICD-10).

  • Ознайомитися з Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності і здоров’я ICF.

    • Вибрати Classification of Function, Disability and Health (ICF) на раніше запущеній сторінці (рис.2).

    • На отриманій сторінці вибрати ICF online (рис.5).

    • В полі Change the version language вибрати ICF-Russian.

    • Ознайомитися з принципами кодуванням в ICF.(рис.6)

    Рис.5.

    Рис.6.

    1. Визначити, які ще класифікації належить до “сімейства” класифікацій, розроблених Міжнародною організацією здоров’я, вибравши Family of International Classifications (рис.2).

    Матеріали для самоконтролю:

    1. Класифікація, класифікаційні системи.

    2. Коди: кодування, числові та мнемонічні коди, послідовні та паралельні коди, реєстраційне кодування.

    3. Системи класифікації в медицині.

    4. Міжнародна класифікація хвороб МКХ-10.

    5. Міжнародна класифікація первинної допомоги.

    6. DSM – Діагностичні та статистичні довідники для душевних розладів.

    7. Система SNOMED.

    8. Проблеми класифікації та кодування.

    Рекомендована література:

    1. Международная статистическая классификация болезней и проблем, связанных со здоровьем. МКБ–10. Десятый пересмотр.: – Женева, Всемирная организация здравоохранения, 1995.-634.

    2. Handbook of Medical Informatics. Editors: J.H. van Bemmel, M.A. Musen. – http://www.mieur.nl/mihandbook; http://www.mihandbook.stanford.edu

    3. www.who.int/classifications/

    14

  • Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]