3. Поняття та функції інноваційного менеджменту
Інноваційний менеджмент – це сукупність форм, принципів, методів управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами та їхнім персоналом.
Метою інноваційного менеджменту є визначення напряму інноваційної діяльності організації таких галузей як: розроблення і впровадження нової продукції та технології; модернізація та удосконалення випущеної продукції та технології; подальший розвиток виробництва традиційних видів продукції або послуг, зняття з виробництва застарілої продукції, економічні й соціально-психологічні зміни.
На головних етапах інноваційного менеджменту розв’язуються такі задачі:
1.Планування — складання плану реалізації стратегії
2.Організація — визначення потреби в ресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка задач перед співробітниками, організація роботи
3.Виконання — здійснення досліджень і розробок, реалізація плану
4.Керівництво — контроль і аналіз, коректування дій, нагромадження досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів, інноваційних управлінських рішень, застосування нововведень.
Планування Організація, визначення умов
Виконання
Постановка мети
і вибір стратегії
Менеджменту:
Керівництво
Особливості діяльності менеджерів в інноваційній сфері
До менеджерів інноваційної діяльності відносять:
Менеджерів різного рівня, які координують роботу підрозділів інноваційної діяльності та зовнішніх партнерів
Керівників інноваційних підприємств, фірм загалом
Керівників творчих груп виконавців
Керівників лабораторій, відділів, функціональних служб
Керівників виробничих підрозділів
Існує декілька типових носіїв рольових функцій у процесі створення інновацій:
1. Антрепренер — базова фігура інноваційного управління. Це, енергійний керівник, який підтримує і просуває нові ідеї, не боїться підвищеного ризику і невизначеності, здатний до активного пошуку нестандартних рішень і подолання труднощів. Для нього характерні особисті якості: інтуїція, відданість ідеї, ініціативність, рішучість, активність, колегіальність.
Антрепренер орієнтується на вирішення задач зовнішнього характеру: створення організації, що діє в зовнішньому середовищі; координація служб фірми із зовнішньої діяльності; взаємодія із суб'єктами зовнішнього інноваційного середовища: ринкове просування нового продукту; пошук і формулювання потреби в нових розробках і новій продукції. Тому антрепренер займає такі посади, як керівник підрозділу нової продукції, керуючий проектом.
2. Інтрапренер — це фахівець і керівник, орієнтований на вирішення внутрішніх інноваційних проблем. У коло його завдань входить організація пошуку ідей, тобто застосування «мозкових штурмів», створення атмосфери творчості, залучення співробітників до інноваційного процесу. Як правило, це керівники групи, що відзначаються підвищеною творчою активністю.
3. Генераторами ідей можуть бути вчені, що висувають нові пропозиції, інженери, кваліфіковані робітники, фахівці функціональних служб, що виступають з так званими «вторинними» інноваціями. Традиційна практика неформального виділення «генераторів ідей» може підкріплюватися організаційними рішеннями: видатним новаторам привласнюються титули «генераторів ідей» з відповідними стимулами і пільгами, їхня активність впливає на кар'єрне просування.
4. Інформаційні воротарі повинні уміти накопичувати (читати, вивчати інформацію з різних джерел) і розповсюджувати новітні знання та передовий досвід, підживлювати інформацією творчий пошук працівників на різних етапах створення інновації та проведення організаційно-економічних змін на підприємстві.
5. Вільний співробітник - статус новатора. Такі люди є творчими, мрійниками, диваками та геніями. Вільний співробітник одержує повну свободу дій для генерації ідей з різноманітних питань та напрямів діяльності підприємства. Основне його завдання полягає у тому, щоб постачати системі організації підприємства нові ідеї незалежно від проблем, що виникають.