9. Ознайомитися із методикою оцінювання динаміки демографічного розвитку окремих регіонів та типу міграційної політики певної держави. Проаналізувати літературу: Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики. – СПб: Изд-во С-Птб. Ун-та, 2000. – С. 89 –149, С. 227- 265; Арутюнян Ю.В. Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. – М.: Аспект пресс, 1998. - С.55 –86; Ковалев Е.М. Гуманитарная география России. – М.: ЛА «Варяг», 1995. – С. 33-51; Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії : Підручник. – К.: Либідь, 1996. –С. 37-51; С. 88 - 117; ; Соколенко С.И. Глобальные рынки ХХI столетия. – К.: Логос, 1998. – С. 484 -487 .

10. Визначити розташування та значення найважливіших транспортних коридорів певного регіону. Проаналізувати літературу: Соколенко С.И. Глобальные рынки ХХI столетия. – К.: Логос, 1998. – С. 44, 55-74, 82-95, 98-104; 136-140, 323- 328; Дергачев В.А. Геополитика.. – К.: Вира – Р., 2000. – 361 –377. ;Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії : Підручник. – К.: Либідь, 1996. –С. 199 – 206. С. 281 - 294. .

11. Ознайомитися з політико-географічними особливостями субрегіонів та країн Африки. Дослідити особливості колоніальної залежності країн Африки та проаналізувати історичні умови формування унікальної політичної ситуації сучасного розвитку.

12. Ознайомитися з методиками та розробити авторський план дослідження географії політичних виборів із визначенням певної динаміки політичних уподобань. Проаналізувати літературу: Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М.: «Аспект- Пресс», 2001. – 479 с. – С. 337 – 363, 429-450, 85 – 87.; Ковалев Е.М. Гуманитарная география России. – М.: ЛА «Варяг», 1995. – С. 283-314, 408 –411, 418 –421, 425 –437. ; Тишков В.А. Идентичность и культурные границы // Идентичность и конфликт в постсоветских государствах / Под ред М.Олкотт, В.Тишкова и А.Малашенко М., 1997 .

13. Виявити політико-географічні особливості країн макрорегіону «Латинська Америка та Карібські країни».

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ (індивідуальна поточна робота)

№ 1. Процедури встановлення офіційних кордонів. Визначення статусу та типу українських кордонів по всьому периметрі державної території (розробка картографічної роботи ) До семінару № 1 .

№ 2. Визначення адміністративно-територіального розподілу України та Росії (по варіантах) та дослідження еволюції територіального розвитку цих країн. До семінару № 6 .

№ 3. Визначення статусу «залежних територій» та складання структурно-картографічної схеми щодо наявних залежних територій, визначення їх різновидів (на одному з обраних студентом континенті) . До семінарського заняття № 2.

№ 4. Визначення спірних територій за їх типом, статусом, походженням та тривалістю спору (картографічне зображення на одному з обраних студентом континенті). До семінарського заняття № 2 .

№ 5. Розробка карт із визначенням форми правління, встановленної в певних країнах обраного для аналізу континенту. До семінарського заняття № 3. .

№ 6. Відображення розподілу країн світу на Північ та Південь по лінії Брандта ( розподіл країн по рівню ВНП на душу населення. Визначення альтернативних структурно-логічних схем щодо існування світоекономік. До семінарського заняття № 3 .

№ 7. Методика оцінювання динаміки демографічного розвитку окремих регіонів та типу міграційної політики певної держави. До семінарського заняття №7 .

№ 8. Розробка плану дослідження географії політичних виборів із визначенням певної динаміки політичних уподобань. До семінарського заняття № 5 .

№ 9. Реконструкція найважливіших транспортних коридорів певного регіону. До семінарського заняття № 4 .

№ 10. Визначення та картографічне зображення ієрархії територіально-політичних систем світу з складанням структурно-логічної схеми та її обгрунтуванням. До семінару № 1

Індивідуальні навчально - дослідні завдання

Індивідуальні навчально-дослідні завдання передбачають підготовку реферату (за вибором студента) та розробку контурних карт у якості підготовки до семінарів.

ЗАВДАННЯ ДО КАРТ для опрацювання

студентами спеціального курсу «Політична географія»

Поряд з вивченням теоретичного і конкретного політико-географічного матеріалу студенти зобов’язані підготувати контурні політичні карти. Це дасть можливість закріпити набуті під час попередніх лекцій і вивчення літератури знань. До програми додається перелік карт з визначенням основного навантаження. Студенти повинні розробити не менш як 3 (три) карти різного тематичного спрямування. Конкретний політико-географічний матеріал має бути запозичений з набутих у процесі вивчення політичних курсів знань, з атласів.

До картографічного зображення має бути додана пояснювальна записка з обгрунтуванням виокремлення макрорегіонів, описом кола джерел, засобів зображення.

Тематика карт обирається студентом до початку семінарських занять. Картографічні роботи готуються та перевіряються на семінарських заняттях, адекватних за тематикою.

КАРТА 1. Політичні та культурно-цивілізаційні макрорегіони світу.

Картографічне зображення та визначення політичних макрорегіонів

світу. Політично та цивілізаційно усталені макрорегіони (ті, що мають однозначне картографічне зображення). Теріторії, що картографічно не визначені (мають лише завершену просторово-політичну концепцію). Теріторії, які ще не мають завершеної просторової концепції. Загальні напрями культурно-цивілізаційного впливу макрорегіонів.

КАРТА 2. Субрегіони сучасної Європи. Картографічне зображення субрегіонів сучасної Європи. Кордони Субрегіонів. Кордони Європейського Союзу (наявні та концептуальні).

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 37; Посельский В. Європейський союз – К., 2002.

КАРТА 3. Формування сучасної політичної карти Європи. Картографічне (на трьох картах) порівняльне зображення кордонів у Європі 1914 р., у 1938 р. Політичних кордонів у Європі сучасної.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 36.; Всемирная история. – М., 1990.

КАРТА 4. Народи та мови сучасної Європи. Картографічне зображення теріторії Європи. Визначення головних етнонаціональних груп на карті. Схематичне відображення мов Індоєвропейської сім’ї (Слов’янські: руський, український, білоруський, польский, чеський, словацький, сербський, сербсько0хорватський, болгарський, словенський). Германські мови: німецька, англійська, голандська, шведська, датська, норвежська, исландська. Романські мови: французська, істальянська (сардинська), іспанська, португальська, галісійська, каталонська, румунська, реторомнські мови. Балтійські мови: латишська, литовська. Кельтські мови: валійська, британська, гельська (ірландська); грецька мова, албанська мова, циганська мова Мови Уральської сім’ї: фіно-угорські мови - угорська, фінська, естонська, комі, саамська, ненцька. Мови Алтайської сім’ї: тюркські мови –турецький, гагаузський. Афразійська сім’я – семітські мови: арабська, мальтійська. Баскська мова.

Этнические меньшинства в соверменной Европе / Под ред. А.Н. Брусиловской. – М., 1997;. Брук С.И. Население мира: Этнодемографический справочник –М., 1981.

КАРТА 5. Релігії сучасної Європи. Картографічне зображення релігійно-конфесійного складу сучасної Європи. Христіянє: православні, римські католики, грецькі католики, протестанти, кальвіністи, англіканє. Мусульманє. Зображення головних релігійних центрів (Ватикан, Афон, Аглона, Виттенберг, Кентербері).

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 56.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики., 2000. – С. 73 – 87.

КАРТА 6. Субрегіони Азії. Картографічне зображення Азії та її субрегіонів: Південно – Східної Азії, Дальнього Сходу, Південної Азії, Східної Азії, Середньої Азії, Ближнього Сходу, Машріка, Магріба, Леванту, Кавказа.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- 38-42.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики., 2000.; Васильев Л.С. История Востока. – в 2-х т. Т, 2: Учеб пособие. – М.Вісш. шк., 2001. –559 с.

КАРТА 7. Народи Субрегіону Південно-Східої Азії. Картографічне зображення народів субрегіону Південно-Східної Азії. Тібетці, мяо, іцзу, бірманці, карени, Сиамци (кхонтаи), в’єти (кінь), лао, кхмери, чжуани, малайци Індонезії, малайци Малайзії, середньосуматрінські малайци (пасемах, серавей), сунди, яванци, мадурци, бугиси, ілокі, тагали та інш.

Копылов В.Л. География населения. – М., 1998.; Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 56.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики., 2000. – С.61 - 73

КАРТА 8. Мови Субрегіону Південно-Східної Азії. Картографічне зображення лінгвістичної ситуації в субрегіоні Південно-Східної Азії.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 56.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики., 2000. – С.61 – 73.

КАРТА 9. Релігії субрегіону південно-Східної Азії . Картографічне зображення ситуації в субрегіоні Південно-Східної Азії.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 56.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитии, 2000. – С. 73.

КАРТА 10. Порівняльний аналіз політичної карти Південної Азії у 1937 р. та у 2003 р. Картографічне зображення змінення політичної ситуації у зазначеному регіоні. Цвітове визначення колоніальних володінь на теріторії Азії у 1937 р (Володіння Франції, Великобританії, Нідерландів, Португалії, США, Японії). Кордони Індії. Наявність та політичні кордони Кизила, Маньчжурії, Південної Кореї та Північної Кореї, Пакістану, Бутану, Бангладеш, Французського Індокітаю (В’єтнама та Лаоса, Камбоджи) у 1937р та у 2003 р. Назви та політична взначеність сучасних теріторій Таїланду, Малайзії, Шрі-Ланки, М’янми у 1937 р.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 54.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики., 2000. – С.61 – 73; Васильев Л.С. История Востока. – в 2-х т. Т, 2: Учеб пособие. – М.Вісш. шк., 2001. –559 с.

КАРТА 11. Кавказ. Картографчне зображення національного складу та теріторіальних утворень сучасного Кавказу. Передкавказ’є – Краснодарський та Ставропільський края, Ростовська область, Волгоградська, Астраханська області та Республіка Калмикія. Російський Кавказ: Адигея, Карачаєво-Черкесія, Кабардіно-Балкарія, Північна Осетія – Аланія, Інгушетія, Чечня, Дагестан (ногайци, андо-цезські народи, аварци, лезгіни, лакци, табасарани, рутульци, кумикі). Закавказ’є. Грузія – Південна Осетія, Абхазія, Аджарія. Азербайджан – Нагірний Карабах, Нахічевань. Арменія.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 56.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитии, 2000. – С. 73.; Гаджиев К.С. Геополитика Кавказа. – М.: Международные отношения, 2001. – 456 с. ( С.48.)

КАРТА 12. Близький Схід. Картографічне зображення теріторії субрегіону Близького Сходу. Зображення загальних позначок, які б вказували на чинники теріторіальних, етнонаціональних та релігійних конфліктів у регіоні. Зображення Політичних кордонів Єипту, Ізрайлю, Лівії, Сирії, Іорданії. Зображення теріторій палестинської автономії (самоуправління) – Сектор Газа, Западний берег р. Іордан, м.Дженін, м.Наблус, м.Ієріхон, м.Бейт-Лахм (Бетлем), м. Ель-Халіль (Хеврон). Зображення теріторії Сирійських Голан (Голандські висоти), що окуповані Ізраїлем у 1967 р. Знакове зображення релігійного співвідношення у регіоні (на 100 000 жителів, наприклад, одна * - забарвлена умовним кольором позначка) - в означених країнах: Мусульманє (суніти, шіїти, друзи). Іудаїсти. Християнє (мароніти, православні). Наприклад: Сектор Газа - 1 000 000 сунитів - отже на мампі зображено десять зелених зірочок, а у Лівані проживають 1300 000 жителів, що є шиїтами (отже на мапі зображено 13 фіолетових зірочок), 900000 сунитів (9 зелених зірочок), 300 000 друзів (3 синіх зірочки), 1500 000 християн (15 червоних зірочок).

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 54.; Энциклопедический справочник: Весь мир. – М.,2002. Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитии, 2000. – С. 73.; Васильев Л.С. История Востока. – в 2-х т. Т, 2: Учеб пособие. – М.Вісш. шк., 2001. –559 с.

КАРТА 13. Субрегіони сучасної Африки. Північна, Тропічна, Центральна, Південна, Західна Афріка. Цвітове позначення найбідніших країн матеріка.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- 38-42.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики., 2000.

КАРТА 14. Політична карта Африки у 1937 р.

Картографічне визначення володінь Бельгії (Бельгійське Конго: Руанда - Урунді), Південно-Африканського Союзу (Південно-західна Африка, Оранжева Республіка, Басутоленд, Трансвааль, Свазіленд), Франції (Франзузська західна Африка, Французська Екваторіальна Афріка, Мадагаскар та інш), Італії (Лівія, Ефіопія-Абісінія, Іт.Сомалі, Ерітрея), Великобританії (Нігерія, С’єра- Леоне, Бріт. Сомалі, Англо-Єгипетський Судан,Кенія, Таньганьїка, Південна Родезія, Північна Родезія, Бенуаналенд), Португалії (Мозамбік, Ангола), Іспанії (Ісп. Сахара, Ісп. Мароко, Ісп. Гвінея), Германії до 1919 р (Південно-Західна Африка, Танганьїка, Того, Камерун), Незалежні Республцки Бурів до 1902 (Басутоленд, Трансвааль, Свазіленд).

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 65.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики.2000

КАРТА 15. Населення та мови сучасної Африки. Картографічне зображення найцбільше густонаселенних регіонів Африки. Зображення загальних етнічних груп та мов.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 65.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики.2000, Энциклопедический справочник: Весь мир. – М.,2002.

КАРТА 16. Субрегіони Австралії та Океанії. Картографічне зображення субрегіонів Австралії та Океанії. Визначення природних зон та зображення розміщення населення. Найбільш урбанізовані райони. Найменьш заселені теріторії.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 65.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики.2000; Энциклопедический справочник: Весь мир. – М.,2002.

КАРТА 17. Населення, мови та релігії населення субрегіонів Австралії та Океанії. Картографічне зображення етнонаціонального складу, релігійно-конфесійного та мовного складу населення субрегіонів Австралії та Океанії.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 65.; Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики.2000; Энциклопедический справочник: Весь мир. – М.,2002.

КАРТА 18. Північна Америка. Головні субрегіони Північної Америки. Колонізація Північної Америки до кінця 18 ст. Картографчне зображення колоніальних володінь та теріторій, що находилися під контролем Анголії, Франції, Іспанії, Данії, Росії (Новоархангельськ), Нідерландів, Швеції. В середині 17 ст. В середині 18 ст. в 1775 р. Розвиток США: Перші 13 штатів у 1776 р. Теріторії США у 1783 р. Теріторії США , що пріобретені у Франції – Монтана, Ваоймінг, Денвер, Небраска та інш,; що приобретені у Англії, Мексики.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 73;

КАРТА 19. Головні економічні райони та групи штатів США. Картографічне зображення (кордони) груп штатів по класифікації бюро цензів США: I.Нова Англія (штати: Мен, Вермонт, Нью-Гемпшир, Масачусетс, Кннектікут, Род-Айленд), II.Середньо-Атлантичні штаті (штати: Нью-Йорк, Пенсільванія, Нью-Джерсі, Делавер, Меріленд, Округ Колумбія), III. Північно-Східний центр (штати: Огайо, Індіана, Мічіган, Вісконсін, Ілінойс), IV. Північно- Західний центр (штати: Північна Дакота, Південа Дакота, Канзас, Місурі, Айова, Міннесота), V.Південно-Атлантичні штати (Західна Віргінія, Віргінія, Південна Кароліна, Джорджіа, Джорджіа). VI.Південно-Східний Центр (Місісіпі), VII. Південно-Західний Центр, VIII. Гірські штати, IX. Тихоокеанські штати. Економічні райони: перший економічний район включає I. , II., III., IV групи штатів; другий економічний район включає V,VI, VII групи штатів; третій економічний район включає VIII, IX групи штатів.

Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.:КРОН-ПРЕСС, 1998. – с.320 (Ш. 39); Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 73.

КАРТА 20. Південна Америка. Картографічне зображення субрегіонів Латинської Америки. Кордони країн та субрегіонів. Субрегіон Мезоамерики (Мексика, країни Центральної Америки, Вест-Індія) та Південна Америка, в якій виокремлюють два субреіона: андських (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі) та лаплатських країн (Аргентина, Уругвай, Парагвай, Бразилія). Крім того, Аргентина, Уругвай, Парагвай та Чилі об’єднують в субрегіон Південний конус. Пояснювальтна записка щодо визначення кордонів субрегіонів.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 79;. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.:КРОН-ПРЕСС, 1998. – с.343.

КАРТА 21. Латинська Америка до 16 ст. Картографічне зображення теріторій на яких були розташовані Стародавнє царство майя (1-9 ст.), Нове царство майя (10-13 ст); Ацтекське державне утворення в 1527 р.; Теріторії , що належали до держави інків.Найбільш важливі міта та культурні центри з історії Латинської Америки (Теночтитлан, Паленке, Чичен-Ица, Долина статуй, Кахамарка, Чан-чан, Тьяуанаку). Народи групи племен (Таіно, Аравакі, Каріби, Тукано, Кахамарка, Пано, Бороро, Тупі,Діагіти, Араукани, Чарруа, Гуарани, Кайнгуа, Ботокуді, Тупинамба, Каража, Пуельче, Же, Она, Чоно):

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 79;. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.:КРОН-ПРЕСС, 1998. – с.343.; Березкин Ю.Е. Инки: исторический опыт империи. – Л., 1991; Башилов В.А. Древний цивилизации перу и Боливии. –М., 1972; Этнические процессы в Южной Америке. – М.ю, 1981; Гуляев в.И. Города-государства майя. – М., 1979.

КАРТА 22. Латинська Америка на початку 19 ст. Картографічне зображення колоніальних володінь Іспанії (Нова Іспанія, Нова Гранада – сучасна Колумбія, Венесуела та частина Бразилії, Перу1 (Еквадор+Перу), Перу ( територія сучасного Чилі від м. Антофагаста до о. Чилоэ), Ла-Плата: Болівія, Парагвай, Уругвай та частина Аргентіни), Португалії (Бразилія), Франції (Фр. Гвіана, Гаїті), Англії (Беліз, Ямайка, Москітовий берег – “ теріторія сучасного Нікарагуа та Гондураса, англ. Гвіана - сучасна Гайана), Нідерландів (Нідер. Гвіана – сучасний Сурінам) на теріторії Латинської Америки. Назви та кордони колоній. Теріторія Патагонії.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 79;. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.:КРОН-ПРЕСС, 1998. – с.343.;

КАРТА 23. Населення, мови та раси сучасної Латинської Америки. Картографічне зображння по країнах відсоткового співвідношення рас, що населяють країни. Білі, індейці, чорні, метіси, мулати, індуси (індонезійци). Наприклад: Гайана – 53, 2% Індуси, 30,5 % Чорні, 5, 3% мулати.; або Болівія - 42,% Індейци, 27% білі, 31% метіси. Офіційні мови в країнах.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 79;. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.:КРОН-ПРЕСС, 1998. – с.343.

КАРТА 23. Теріторіальний розвиток Росії. Теріторії, що увійшли до складу Росії до 1544 р., … з 1533 до 1598 р.; з 1598 до 1698 р.; з 1698 р. до 1740 р. з 1740 р. до 1792 р. з 1792 р. до 1867 р., з 1867 р. до 1914 р. после 1939 р.. теріторіїх, що тимчасово входили до складу Росії..Кордони російської Імперії у 1905 р. Кордони РСФСР у 1939 р. Час існування окремих теріторій у складі Росії.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 32.; Марков Е. Россия в Средней Азии. –СПб, 1901.; Костенко Л. Средняя Азия и водворение в ней русской государствнности.. –М., 1988.; Терентьев М.Д. история завоевания Средней Азии. – М., 1906.; Шавров Н. Русская колонизация на Кавказе.; Народы России: финны, эсты, карелы и ливы.

КАРТА 24. Адміністративно-теріторіальний устрій сучасної Росії. Картографічне зображення адмністративно-теріторіального розділення Російської Федерації на 1 січня 2000 р. Північно-Західний Федеральний округ: Республіка Карелія, Республіка Комі, Архангельська область у тому рахунку Ненецкий автономний округ; Вологодська область, Мурманська область, м. Санкт- Петербург, Новгородська область, Псковська облать, Калінінградська область; Центральний Федеральний округ – Брянська область, Владімірська, Івановська, Калужська, Костромська, м.Москва, Московська облать, Орловська область, Рязанська, Смоленська, Тверська, Тульська, Ярославська, Белгородська, Воронежська, Курська, Ліпецька, Тамбовська. Пріволжський Федеральний округ: Республіка Марій Ел; Республіка Мордовія, Чувашська Республіка, Кіровська область, Ніжегородська область, Республіка Татарстан, Пензенська область, Самарська область, Саратовська область, Ульянівська область, Республіфка Башкортостан. Удмурська Республіка; Оренбурська область. Пермська область у тому числі Комі –Пермятський автономний округ. Уральский Федеральний Округ: Курганська область, Свердловська область, Челябінська область, Тюменська область у тому числі: Ханти-Мансійський автономний Округ, Ямало-Ненецький автономний округ.

Південний Федеральний Округ – Республіка Калмикія, Астраханська область, Волгоградська область. Республіка Адигея, Республіка дагестан, Республіка Інгушетія, Чеченська Республіка, Кабардіно-балкарська Республіка, Карачаєво-Черкеська республіка, Республіка Північна Осетія, Осетія-Аланія, Краснодарський край, Ставропольский край, Ростовьска область; Сибірський Федеральний Округ – республіка Алтай, Алтайський край, Кемеровська область, Новосибірська обалсть, Омська область, Томська область, Республіка Бурятія, Республіка Тива, Республіка Хакасія, Красноярський край у отму числі таймирський (Долгано-Ненецький) автономний округ, Евенкійський Автономний округ, Іркутська область у тому числі Усть-Ординський Бурятський автономнй округ, Читінська область у тому числі Агінський Бурятський Автономний округ. Далекосхідний Федеральний округ: Республіка Саха (Якутія), Єврейська Автономна область, Чукотський Автономний округ, Приморський край, Хабаровский край, Амурська область, Камчатська область у тому числі Корякський автономний Округ, Магаданська область, сахалінська область.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 17

КАРТА 25. Фізико-географічне районування Росії. Картографічне зображння фізико-географічних «країн» Росії - Арктичні острови, Фенноскандія, Східно=Європейська (Руська Рівнина), Прикаспійська країна, Кавказсчька гірська країна, Уральські гори, Західна Сибір, Середня Сибір, Алтає-Саянська гірна країна, Гірна країна Прибайкалья, Даурська країна; Північно-Сіхдна Сибір; Амуро-Сахалінська країна, Північно-Притихоокеанська країна.

Географический атлас мира. – М.: РОССМЭН, 2002.- С. 10.;

КАРТА 26. Політико-адміністративна карта сучасної України. Кордони сучасної України. Кордони і центри адміністративних одиниць.

Атлас України. – К., 1999, 2000.

КАРТА 27. Етнічна карта і карта населення сучасної України.

Теріторія і кількість наявного населення по регіонах. Густота населення, міста і селища міського типу з кількістю мешканців від 10 тис до 2,5 млн. Національний склад населення України (наявність представників 126 етносів ). Кордони сучасної України. Обласні центри України. Субетнічнігрупи українців (черкеси, поліщуки, тутейши, севрюкі, бойкі, лемкіЄ гуцули)

Малые и дисперсные этннческие группы в Европейской части СССР. –М.:МФГО, 1985.; Горленко В.Ф. Етнографічне районування // Географічна енциклопедія. – Т.1. – К.: Українська енциклопедія, 1989.; Національний склад населення СРСР. Всесоюзний перепис населення 1989 р. – М., 1994.;; Інформаційний бюллетень державної статистики України. – 1999 - №1. –2 – С.19. «Відкритий світ. – 1998. - №2. –С.4; Атлас України. – К., 1999, 2000.; Абетка української політик. Довідник. Вип.5 \ –2001-2002р. / Під ред М. Томенко. - К.:Смолоскип, 2002 – С.72; .; Абетка української політик. Довідник. 1998 р. / Під ред М. Томенко. - К.:Смолоскип, 1998 – С.72; Державний статистичний вісник України – 1999 - №1; Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. –львів: Світ, 1993. Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: Компаративний аналіз становища та перспективи розвитку. – К., 1994.

КАРТА 28. Мовна та етнонаціональна ситуація в Україні. Характеристики етносів чисельністю більш ніж 100 тис. чол., які мешкають в Україні. Росіяни, євреї, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, поляки, угорці, румуни. Чисельність, Характер розселення (компактний, дисперсний). Тип поселення (переважно міський чи переважно сільський).

Мови навчання учнів денних середніх навчальних закладів (місто). Мови навчання учнів денних середніх навчальних закладів (село). Етнічний склад населення і поширення російської та української мов за зведеною таблицею. По колонках1) області 2) % українців в населенні області.3) % росіян у населенні області; 4) % вузів в даній області, від числа українських вузів 5)%українців, що визнають рідною українську мову.

Національний склад населення СРСР. Всесоюзний перепис населення 1989 р. – М., 1994.; Документи Міністерства освіти України // Статистичний збірник. Середні, позашкільні, дошкільні та професійно-технічні навчальні заклади. 1997.01.98 р. – К., 1999.; Абетка української політик. Довідник. Вип.5 \ –2001-2002р. / Під ред М. Томенко. - К.:Смолоскип, 2002 – С.346-348.

КАРТА 29. Населення та релігійні організації в областях України.

Населення та релігійні організації в областях України, Києві та Криму. Релігійна орієнтація (католицька, православна, іудейська, ісламська). Картографічне віддзеркалення (відсоткове співвідношення) ситуації за зведеною таблицею за колонками. 1) суб’єкти адміністриативно-теріторіального устрою; 2) загальна кількість населення в регіоні; 3) православні громади; 4) греко-католицькі ; 5) протестантськи; 6) римо-католицькі; 7) інші.

Дані державного комітету у справах релігії. // Ж-л «Людина і світ» - 2001 - №1., 1999 - №1.; Абетка української політик. Довідник. Вип.5 \ –2001-2002р. / Під ред М. Томенко. - К.:Смолоскип, 2002 – С.363.; Національний склад населення СРСР. Всесоюзний перепис населення 1989 р. – М., 1994.

КАРТА 30. Класифікація країн за типом державного правління. Картографічне зображення приналежності країни до республіканської (з її подвидами) чи до монархічної форми (з її подвидами) правління.

Юрківський В.М, Країни світу. – К.: Либідб, 1999. – 368 с.; Безуглий В.В., Козінець С.В.. Регіональна економічна та соціальна географія світу. –К., 2003. – С.66 – 70.

КАРТА 31. Класифікація країн за типом державного устрою. Картографічне зображення на політичній мапі світу типів країн за формою державного устрою.

Юрківський В.М, Країни світу. – К.: Либідб, 1999. – 368 с.; Безуглий В.В., Козінець С.В.. Регіональна економічна та соціальна географія світу. –К., 2003. – С.66 – 70.

КАРТА 32. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку. Картографічне зображення класифікації країн за рівнем соціально-еконмічного розвитку на сучасний період.

Юрківський В.М, Країни світу. – К.: Либідб, 1999. – 368 с.; Безуглий В.В., Козінець С.В.. Регіональна економічна та соціальна географія світу. –К., 2003. – С.66 – 70.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ