Замість міроприємств – заходи

Коли й хто почав запроваджувати в мовлення неоковирне слово міроприємство, – невідомо, але воно в минулі десятиріччя нерідко з’являлося в діловому листуванні, чулося в доповідях, промовах, у виступах на зборах і виробничих нарадах. Та й нині вряди-годи вигулькне в розмові: “Мусимо щось робити, прийняти (треба вжити) якісь міроприємства...”

Такого слова не було і нема в літературній мові, його наспіх склепали ті, хто не знав нашого лексичного багатства, однак хотів висловити думку по-українському. Відповідником до російських мера, мероприятие, що виражають поняття “сукупність дій або засобів для досягнення, здійснення чого-небудь”, є захід, а в множині – заходи.

Значення загального відношення при слові заходи передають звичайно такі форми, як щодо, до, для плюс родовий відмінок іменників, а також безприйменниковий родовий відмінок. Причому перші дві належать до найуживаніших. “На комбінаті реалізовано заходи щодо зміцнення трудової дисципліни”, “Міська державна адміністрація вживає заходів до поліпшення соціально-побутових умов інвалідів” (з газети).

Керування з прийменником для має відтінок призначеності: “Розробити план заходів для наведення громадського порядку в мікрорайоні” (з ухва­ли зборів). Прий­менниково-відмінкова форма по плюс місцевий відмінок, що була дуже поширена в часи так званого злиття мов, сьогодні сприймається як стилістична помилка, наприклад: “Партія намітила конкретні заходи по перебудові народної освіти” (з газети). Безприйменникова форма родового відмінка трапляється рідко. Через свою багатозначність вона менш виразна й прозора: “Вжито відповідних заходів реагування на недоліки в роботі” (з газети).

Отже, при слові заходи склався досить розгалужений ряд варіантного керування. То чи ж варто поповнювати його новими прийменниково-відмінковими формами з прийменником на, типу заходи на виконання постанови? Це типова канцелярська конструкція.

***********************************

Що губимо, а що втрачаємо?

Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам’ять, губити інтелектуальні сили і под. Проте дієслова губити, загубити не є відповідниками до всіх значень російських терять, потерять. Ці лексеми маємо використовувати тоді, коли вони означають “втрачати (втратити) конкретний предмет, річ через недбалість, неуважність, неохайність”. Загубити зошит, гаманець з грішми. “Котрий тут у нас школяр губить олівці?” (Іван Франко), “Працював Арапников погано. Був дуже неуважний. Губив матеріали досліджень” (Микола Трублаїні).

Губити застосовують також, щоб передати повільне падіння чогось: “І тільки лози Губили сльози, За всіх одні ридали” (Олександр Олесь). Або виразити ще такий нюанс значення, як “розчинятися (в гулі, шумі, натовпі й т. ін.”: “Хмар було так багато, і вони здавалися такими м’якими, що навіть гудіння мотора (літака) губило серед них свої металево дзвінкі нотки” (Юрій Бедзик).

Якщо йдеться про абстрактні поняття, то мова закріпила за російським дієсловом терять інші українські відповідники: терять голову – розгублюватися; терять сознание – непритомніти, зомлівати.

Втрачати здебільшого вживається в тих випадках, коли мовиться знову-таки про втрату або шкоду абстрактного характеру. Втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, пам’ять, совість, сором тощо. Чи навіть про шкоду матеріальну: “Без води верблюд може прожити десять діб, втрачаючи за цей час майже третину ваги” (з журналу).

Тим-то й наведені на початку цього розділу вислови слід було написати так: знищувати природу, марнувати (гаяти) час, втрачати розум, втрачати пам’ять, втрачати інтелектуальні сили.

***********************************