4.5 Вулкани

З глибиною температура в земній корі підвищується. На глибині 60—70 км вона настільки висока, що будь-яка порода при тиску, що дорівнює атмосферному, могла б бути в розплавленому стані. В окремих осередках при зменшенні тиску і підвищенні температури речовина переходить у газоподібний стан. При цьому об'єм її збільшується в кілька разів. Розплавлену, насичену газами масу називають магмою. Вона переміщується туди, де менший тиск. По окремих тріщинах, каналах магма виливається на поверхню у вигляді лави. Цей процес називають вулканізмом. При виверженні викидаються у величезній кількості гази і тверді продукти. Гори, які роблять виверження, називають вулканами. Вони спостерігаються в місцях розломів земної кори. На поверхні лава застигає. Багаторазові виливи утворюють конусоподібні гори. Нерідко вони мають висоту в кілька тисяч метрів, наприклад висота вулкана Аконкагуа в Південній Америці 7035 м. Вершини таких гір мають чашоподібні заглиблення — кратери. Від дна кратера відходить у глибину живильний канал — жерло; він сполучає кратер з магматичним осередком. Характер вивержень залежить головним чином від складу лави.

Зараз налічують у світі понад 500 діючих вулканів і близько 4000 згаслих. Вони розподіляються на поверхні Землі нерівномірно, приурочені в основному до найбільш рухомих зон земної кори— геосинкліналей. Більшість діючих вулканів знаходиться в Тихоокеанському поясі, вони утворюють Тихоокеанське вулканічне кільце. Другий пояс — Середземноморсько-індонезійський, на півострові Камчатка і в гряді Курильських островів.

4.6 Зовнішні сили Землі

Внутрішні сили Землі створюють нерівності: гори, височини, глибокі котловини, западини. Зовнішні сили їх вирівнюють. Цей процес постійний. В результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх сил формується рельєф нашої планети. Зовнішні сили дуже різноманітні. До них належать сонячне тепло, робота води, льодовиків, вітру, дія живих організмів і прояв хімічних процесів, які спрямовані на перетворення окремих гірських порід і утворення нових.

Дія зовнішніх сил на гірські породи, що призводить до руйнування і розпушення порід, називають процесом вивітрювання. його поділяють на фізичне, хімічне і органічне.

Фізичне вивітрювання — це процес подрібнення гірських порід та розпушення їх під дією води, вітру тощо.

В результаті різких змін температури (вдень гірська порода на поверхні нагрівається і розширюється, вночі — охолоджується і стискується) утворюються тріщини, які поступово збільшуються. Збільшенню тріщин особливо сприяє замерзання в них води, тому що при замерзанні вона збільшується в об'ємі. Маленькі тріщини збільшуються, гірська порода розпадається на окремі шматки, які потім руйнуються на ще дрібніші. У тріщинах утворюється дрібнозем, на ньому селяться рослини, які також проявляють фізичний вплив на руйнування порід; руйнують породу і тварини, а також різна діяльність людини.

Велика роль у фізичному руйнуванні гірських порід належить вітру, під дією якого руйнуються не тільки пухкі гірські породи, а й кам'янисті. Пісок, який несе вітер, ударяючись об кам'янисті породи, утворює комірки, ніші і навіть невеликі печери, обточує скелі. Особливо діяльність вітру проявляється там, де пухка поверхня Землі не закріплена ґрунтом і рослинністю. Так, у пустелях з піску утворюються серповидні горби висотою в кілька десятків метрів. Такі піщані горби називають барханами. При тривало діючих вітрах бархани утворюють піщані гряди, пасма.

Піщані накопичення іноді утворюються на берегах морів і великих річок, їх називають дюнами.

Хімічне вивітрювання проявляється головним чином через воду, в якій розчинені гази, солі, кислоти. Вода, в якій утримуються різні розчинені речовини, діє на гірські породи, розчинюючи і руйнуючи їх, змінюючи хімічний склад. В результаті утворюються нові гірські породи й мінерали. Хімічне вивітрювання спостерігається скрізь, але особливо інтенсивно відбувається цей процес у легкорозчинних породах, наприклад у вапняках, доломітах, гіпсах.

Органічне вивітрювання являє собою комплекс фізичних і хімічних процесів, які відбуваються під дією живих організмів: бактерій, рослин і тварин. Коріння рослин виділяє кислоту, тим самим руйнує і змінює гірські породи; в той же час, збільшуючись в об'ємі, коріння розширює тріщини, збільшує їх, тобто діє на породи механічно. Велика роль організмів у розпушуванні гірських порід.

Процес вивітрювання призводить в кінцевому результаті до утворення пухких продуктів, частина з яких залишається на місці зруйнованих порід (елювій), частина переміщується через вагу (делювій), пісок і галька у великій кількості переносяться на далекі відстані (алювій). Пухкий покрив, який утворився на суші в процесі всіх видів вивітрювання, називають корою. На корі вивітрювання поступово утворюється ґрунтовий шар.