- •Тема 13 правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів……………………………..103
- •Тема 14 правове регулювання охорони атмосферного повітря…………………………………………………………………………..114
- •Тема 15 міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища………………………………………………...121
- •Передмова
- •Загальна частина
- •Тема 1. Екологічне право – визначення, задачі та принципи, джерела, предмет і метод. Екологічні права та обов’язки громадян
- •1.1 Визначення, задачі та принципи екологічного права
- •1.2 Предмет і метод регулювання екологічних правовідносин
- •1.3 Джерела екологічного права
- •1.4 Екологічні права та обов’язки громадян
- •Тема 2. Природокористування
- •2.1 Природокористування – поняття та види
- •2.2 Суб’єкти та об’єкти права природокористування
- •2.3 Принципи права природокористування
- •2.4 Підстави виникнення права спеціального природокористування
- •2.5 Припинення права природокористування
- •Тема 3. Право власності на природні ресурси
- •3.1 Поняття та характеристика права власності
- •3.2 Форми власності на природні ресурси
- •3.3 Набуття та припинення права власності на природні ресурси
- •Тема 4. Державне та громадське управління в сфері екології
- •4.1 Загальна характеристика
- •4.2 Повноваження Верховної Ради України та місцевих рад в сфері регулювання політики в галузі охорони довкілля
- •4.3 Компетенція органів виконавчої влади в галузі екології
- •4.4 Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів
- •4.5 Громадське управління в сфері охорони довкілля
- •Тема 5. Економіко-правовий механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища
- •5.1 Загальна характеристика
- •5.2 Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •5.3 Цивільно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
- •Тема 6. Поняття юридичної відповідальності та відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.1 Загальна характеристика
- •6.2 Функції і види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- •6.3 Правопорушення – підстава екологічної відповідальності
- •Особлива частина
- •Тема 7. Правова охорона земель
- •7.1 Загальна характеристика земельного фонду
- •7.2 Права на землю
- •7.2.1 Право власності на землю
- •7.2.2 Право землекористування
- •7.2.3 Права на чужі земельні ділянки
- •7.3 Правова охорона земель
- •Тема 8. Правова охорона вод
- •8.1 Загальна характеристика
- •8.2 Правове регулювання водокористування
- •8.3 Правова охорона вод в Україні
- •Тема 9. Правова охорона тваринного світу
- •9.1 Загальна характеристика правового регулювання використання тваринного світу
- •9.2 Полювання як спосіб спеціального використання тваринних ресурсів
- •9.3 Використання рибних ресурсів
- •9.4 Правова охорона об'єктів тваринного світу
- •Тема 10. Правова охорона рослинного світу
- •10.1 Загальна характеристика
- •10.2 Порядок використання об'єктів рослинного світу
- •10.3 Правова охорона та відтворення рослинного світу
- •10.4 Правове регулювання використання та охорони лісових ресурсів
- •Тема 11. Правове регулювання використання та охорони надр
- •11.1 Загальна характеристика
- •11.2 Використання надр
- •11.3 Види надрокористування
- •11.4 Підстави та порядок виникнення права надрокористування
- •Тема 12. Правове регулювання використання та охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду та земель іншого природоохоронного призначення
- •12.1 Правовий статус і склад земель природно-заповідного фонду
- •12.2 Правові аспекти використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.3 Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду
- •12.4 Правова охорона водно-болотних угідь
- •12.5 Правова охорона земельних ділянок, в межах яких розташовані природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Тема 13. Правове регулювання використання та охорони рекреаційних та оздоровчих ресурсів
- •13.1 Загальна характеристика
- •13.2 Правовий режим земель оздоровчого призначення
- •13.3 Правовий режим земель рекреаційного призначення
- •Тема 14. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
- •14.1 Загальна характеристика
- •14.2 Правові аспекти використання атмосферного повітря
- •14.3 Правова охорона атмосферного повітря
- •14.4 Антишумове законодавство
- •Спеціальна частина
- •Тема 15. Міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища
- •15.1 Загальна характеристика міжнародного екологічного права
- •15.2 Урядові організації, діяльність яких пов’язана з охороною навколишнього природного середовища
- •15.3. Неурядові міжнародні організації екологічного спрямування
Спеціальна частина
Тема 15. Міжнародно-правова охорона наколишнього природного середовища
15.1 Загальна характеристика міжнародного екологічного права
Вперше ідеї про необхідність міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища прозвучала у 1913 р. на І Природоохоронній міжнародній конференції (м. Берн), проте реально ці ідеї почали втілюватися у життя лише у другій половині ХХ ст. Міжнародні відносини з приводу охорони навколишнього середовища складають предмет міжнародного екологічного права. Слід одразу зауважити, що сама назва „міжнародне екологічне право” підтримується не всіма авторами. У вітчизняній та російській літературі частіше використовується терміни „міжнародне право охорони навколишнього середовища” або „міжнародне право навколишнього середовища”. Змістовної різниці між цими поняттями практично не існує, хоча термін „міжнародне екологічне право” видається більш доцільним в силу його інтернаціонального застосування.
Міжнародне екологічне право – це сукупність принципів і норм міжнародного публічного права, що регулюють відносини у сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання його ресурсів. Міжнародне екологічне право є однією з наймолодших галузей міжнародного публічного права. Датою його зародження можна вважати проведення у 1972 р. Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища. За результатами цієї конференції було прийнято два основоположні документи – Стокгольмська декларація, яка визначила 26 принципів екологічно коректної поведінки держав, та Програма дій, на основі якої було розроблено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) [80].
Предметом міжнародного права навколишнього середовища є суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства і навколишнього середовища, тобто екологічні відносини між відповідними суб’єктами та їх взаємодії з навколишнім середовищем і його елементами.
Більше ста міжнародних організацій активно займаються охороною навколишнього природного середовища. Найбільш авторитетна з них - Організація Об'єднаних Націй, яка розглядає екологічні проблеми на Генеральній Асамблеї (резолюція "Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішніх і майбутніх поколінь" 1981 р.; Всесвітня Хартія природи 1982 р.), на конференціях (Стокгольм - 1972 р., Ріо-де-Жанейро – 1992 р.) на нарадах (Відень, Монреаль). У 1972 р. при ООН створений ЮНЕП – спеціальний орган з навколишнього середовища. Функціонують Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), яке здійснює програму "Ядерна безпека та захист навколишнього середовища", Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка схвалила програму "Людина і біосфера", "Людина та її навколишнє середовище", Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), що займається проблемами гігієни, боротьби із забрудненням повітря, Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), що займається кліматичною програмою, службою погоди, Всесвітня організація продовольства (ФАО). Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) включає урядові та неурядові організації, сприяє співробітництву між національними та міжнародними об'єднаннями, між громадянами.
Існують регіональні організації - економічна та соціальна комісія ООН для країн Азії і Тихого океану, Європейська економічна комісія, Програма арктичного моніторингу та оцінки. Прогрес у розвитку науки і техніки, економіки держав суміщений з інтенсивним втручанням людини у оточуюче її природне середовище. Людина піднімає природні зв'язки та процеси, що призводить до деградації ґрунтів та водойм, атмосферного повітря та лісових масивів («легких планети»). У свою чергу, це завдає великої шкоди флорі і фауні, веде до зникнення багатьох видів рослинного і тваринного світу. Тільки за останні десятиліття внаслідок шкідливого антропогенного впливу на природу зникло багато сотень видів рослин, ссавців, птахів, риб. Тому цілком закономірно, що формування міжнародного екологічного права йшло шляхом прийняття конвенцій про захист окремих видів тваринного світу. Наприклад, Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу 1946 р., Конвенції про рибальство у північно-західній частині Атлантичного океану 1949 р., Конвенції про рибальство у північно-східній частині Атлантичного океану 1959 р., Угоди про охорону лососів в Балтійському морі 1962, Конвенції щодо збереження тюленів Антарктики 1972 р., Угоди про збереження білих ведмедів 1973 р. тощо.
Основними об'єктами міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища є суша, надра, Світовий океан, небесні тіла, повітряний простір, космічний простір, флора і фауна Землі, а також боротьба з основними джерелами забруднення навколишнього природного середовища. Виділяють наступні групи об'єктів міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища:
1. Вся планетарна середовище (екосистема) Землі: відкрите море і його природні ресурси; Атмосферне повітря; навколоземного космічного простору; окремі представники тваринного і рослинного світу; унікальні природні комплекси; частина прісноводних ресурсів, генетичний фонд Землі (чорнозем);
2. Національні природні ресурси, що знаходяться під юрисдикцією держави. У визначенні їх правового статусу основну роль грають норми внутрішнього права. Нарівні з цим по окремих об'єктах збільшується число міжнародних договорів, які стосуються їх охорони;
3. Міжнародні природні ресурси, що знаходяться за межами дії національної юрисдикції або які в процесі свого розвитку (природного циклу), опиняються на території інших держав.
Правовий режим охорони і використання цих ресурсів визначається нормами міжнародного права [81].
Принципи міжнародного права - це фундамент міжнародного правопорядку, вони визначають його політико-правовий вигляд. Принципи міжнародного екологічного права як основні керівні засади діяльності держав у вказаній сфері підрозділяються на загальні принципи міжнародного права та спеціальні принципи міжнародного екологічного права.
До загальних принципів міжнародного права, що діють в області охорони навколишнього природного середовища, відносяться:
1). Принцип міждержавного співробітництва;
2). Принцип сумлінного виконання зобов'язань;
3). Принцип суверенної рівності держав;
4). Принцип мирного вирішення міжнародних суперечок;
5). Принцип невтручання у внутрішні справи держави;
6). Принцип поваги прав людини;
7). Принцип рівноправності і самовизначення народів і націй;
8). Принцип територіальної цілісності держав;
9). Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів;
10). Принцип незастосування сили або загрози силою.
На Конференції з охорони навколишнього природного середовища та розвитку в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро була прийнята Декларація, іменована як «Декларація Ріо», що закріпила основні принципи міжнародного екологічного права:
1) принцип дотримання прав людини в області охорони навколишнього середовища;
2) принцип співробітництва держав у галузі охорони навколишнього природного середовища;
3) принцип сталого розвитку людського суспільства;
4) принцип миру і мирного розв'язання екологічних спорів.
Були також закріплені принципи співробітництва держав у галузі охорони навколишнього природного середовища:
1) захист навколишнього природного середовища - складова частина процесу мирного розвитку;
2) прийняття державами ефективних законів в галузі охорони навколишнього природного середовища з встановленням відповідальності суб'єктів за забруднення навколишнього природного середовища;
3) запобігання фактів переміщення в інші держави забруднювачів, що завдають шкоди навколишньому природному середовищу і людині;
4) взаємна інформація про заходи, які можуть мати негативні транскордонні наслідки для навколишнього природного середовища;
5) глобальне партнерство держав з метою збереження екосистеми Землі;
6) оцінка передбачуваних екологічних наслідків у перспективній діяльності;
7) повага міжнародного права і забезпечення захисту навколишнього природного середовища в період збройних конфліктів.