- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •Лекція №1 – сутність та закони організації (2, 2’ год)
- •1. Сутність поняття «організація»
- •2. Сутність поняття «закон»
- •3. Система законів організації
- •4.Загальні закони організації
- •4. Часткові закони організації
- •5. Специфічні закони організації
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •Лекція №2 – закони статики та динаміки організації (2, 2’ год)
- •Поняття статики та динаміки організації
- •Закони функціонування (статики) організації
- •Закони розвитку (динаміки) організації: закон онтогенезу та закон синергії
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •Лекція №4 – принципи та розвиток організації (2, 2’ год)
- •Сутність поняття «принцип». Принципи організації. Групування принципів
- •2. Загальні принципи організації та їх характеристика
- •3. Часткові та ситуативні принципи організації
- •4. Суть принципів ланцюгового зв'язку, інгресії, підбору, рухомої рівноваги, слабкої ланки
- •5. Розвиток організації, збереження рівноваги та цілісності
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації
- •Лекція №3 – закони динаміки організації (2, 2’ год)
- •Закон інформованості – упорядкованості
- •Закон єдності аналізу й синтезу
- •Закон самозбереження
4. Часткові закони організації
До часткових законів, на думку Г. Монастирського, належать закони, що діють в одній зі сфер суспільства чи певної організації.
Одним із часткових законів управління виробництвом є закон безперервності, ритмічності в русі виробничих фондів. Він означає безперервність та ритмічність процесу виробництва, матеріально-технічного постачання та реалізації виготовленої продукції, оновлення основних виробничих фондів підприємства. Дотримання цих умов дає змогу досягти оптимальної швидкості обороту виробничих фондів — це основа їх раціонального використання, а також джерело підвищення ефективності виробництва.
Іншим частковим законом є закон змагальності кадрів управління. Згідно з цим законом будь-яка соціально-економічна система, включаючи організацію, повинна мати чіткий механізм оцінки та відбору управлінських кадрів відповідно до їх реальних здібностей. Дія такого механізму нерозривно пов'язана з конкурсним вибором та висуненням господарською системою найбільш професійно підготовлених співробітників на заміщення керівних посад.
У розробці стратегії зростання професіоналізму і висунення співробітників з урахуванням дій закону змагальності кадрів управління необхідно визначити критерій професійно-кваліфікаційного рівня на всіх етапах руху кар'єри для того, щоб професійні вимоги спонукали людину до оволодіння своєю професією, укріплювали її перспективу.
В Україні в кожній сфері суспільства чи певної організації діє ряд часткових законів.
5. Специфічні закони організації
До специфічних законів, на думку Г. Монастирського, належать закони, що діють у конкретних ситуаціях та певних видах діяльності, регламентуючи діяльність усередині організації, відображаючи її специфіку.
До специфічних законів організації, на думку Г. Монастирського, можна віднести:
- закон інформованості-впорядкованості;
- закон єдності аналізу і синтезу;
- закон пропорційності і композиції;
- закон диференціації й універсалізації функцій;
- закон своєрідності;
- закон соціальної гармонії;
- закон оптимального завантаження;
- закон ефективного сприймання і запам'ятовування інформації.
Перші три з перерахованих у списку Г. Монастирського, закони буде розглянуто пізніше, у контексті статики та динаміки організації. Наразі розглянемо сутність інших.
Сутність закону диференціації і універсалізації функцій полягає в тому, що в організаційних системах діють протилежно спрямовані процеси: розділення, спеціалізація функцій, що реалізовуються її елементами, з одного боку, та їх інтеграція, універсалізація — з іншого2. В результаті збільшуються потенційні можливості складових елементів та поліпшуються результати їх взаємодії у вигляді приросту потенціалу організації в цілому.
Формулювання закону своєрідності: кожна організація має найкращу і властиву лише їй організаційну структуру виробництва та управління. Будь-якій організації притаманні деякі особливості використання технологічного устаткування, професіоналізму і особових якостей персоналу, порядків та традицій відносин між працівниками за вертикаллю та горизонталлю. Ці особливості в сукупності визначають організацію як маленьке суспільство з власними населенням і територією, економікою і цілями, матеріальними цінностями та фінансами, комунікаціями і ієрархією. Кожна організація має свою історію, культуру, технологічну філософію. Для здійснення їх гармонійної взаємодії слугує єдина, найбільш відповідна до них організаційна структура управління.
Формулювання закону соціальної гармонії: для кожної організації розвиток соціальної сфери збільшує продуктивність праці працівників як за рахунок підвищення емоційного рівня працівника (поліпшується якість продукції), так і за рахунок активізації його трудової діяльності (підвищується продуктивність праці). У соціальну сферу діяльності організації входить виконання функції соціального розвитку колективу. Вона включає: досягнення соціальної справедливості; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в кожній групі працівників; поліпшення умов праці і відпочинку працівників і членів їх сімей; турботу про здоров'я та гідне пенсійне забезпечення.
Формулювання закону оптимального завантаження: для кожної людини існує оптимальний обсяг завантаження роботою, за якого повною мірою розкриваються її здібності та можливості. В організаціях працюють люди з різними освітою, досвідом, здоров'ям і темпераментом. Хтось виконує роботу досить швидко, а хтось — повільніше. Для кожного працівника можна знайти сферу ефективної діяльності за допомогою різних методів тестування та дослідним шляхом.
Формулювання закону ефективного сприйняття і запам'ятовування інформації: процеси сприймання і запам'ятовування інформації людиною реалізуються найефективніше, якщо вони наближені до процесу її мислення.
Закон мультиплікативності - позитивні і негативні процеси в організації мають властивість примноження, а не складання (знаходження суми). При цьому важливо підкреслити, що позитивні процеси в організації мають штучну природу (тобто визначаються виключно діями керівника), а негативні процеси можуть виникати і з природних причин (вони можуть визначатися не лише діями керівника, але й його бездіяльністю).
Закон цілісності – організація існує як відносно цілісне утворення. Цей закон має два важливих наслідки:
- організація автоматично поповнює функціональні елементи, яких їй не вистачає;
- організація автоматично виключає непотрібні їй функціональні ланки.
Закон відособленості - організація існує як відносно автономне утворення і має межі. Можна стверджувати, що межі організації проходять там, де перестають діяти управлінські повноваження її керівників.
Закон адаптивності - організація повинна володіти здібністю пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов таким чином, щоб не відбулося зниження стабільності функціонування організації і ефективності її діяльності.
Закон централізованості - в організації має бути знайдено баланс між централізованим і децентралізованим управлінням. Будь-яких стандартів застосування централізованого і децентралізованого підходів до управління практично не існує, щоразу це залежить від конкретної ситуації на даному підприємстві. У якості факторів, що визначають ступінь необхідної в організації централізації управління можна назвати: стан зовнішнього середовища, економічний стан підприємства, рівень кваліфікації управлінців різних рівнів і т.д.
Закон ефективного осмислення - ефективне осмислення нового можливе лише при наявності у людини значного об’єму знань або інформації з даної теми.
Закон установки – будь-яка людина сприймає найбільш повно ту інформацію, на яку він налаштувався і до якої приготувався.
Отже, у кожній організації діють власні специфічні закони, які є складовою частиною теорії організації. Їх формулювання і конкретна реалізація багато в чому залежить від особливостей організації і від цілей, що стоять перед нею.
Основна література:
1. Латфуллин Г. Р.,Райченко А. В. Теория организации: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2004. —395 с : ил. — (Серия «Учебник для вузов»).
2. Мильнер Б. 3. Теория организации: Учебник. – 2-е изд., перераб. И доп. –М:.ИНФРА-М, 2000. – 480с.
3. Монастирський Теория организации