- •Тема 1. Сучасна екологія
- •Тема 2. Основні поняття загальної екології
- •Тема 3. Біосфера
- •Тема 4. Основні фактори антропогенного впливу на навколишнє природне середовище
- •Тема 5. Вплив транспорту та містобудування на довкілля
- •Тема 6. Ресурси атмосфери, гідросфери, шляхи їх раціонального використання
- •Тема 8. Науково-технічний прогрес та природокористування 85
- •Тема 9. Екологічні проблеми рідного краю 95
- •Тема 10. Забруднення навколишнього середовища і здоров’я людини 101
- •Тема 11. Механізм управління процесом природокористування 107
- •1.2. Структура екології
- •1.3. Екологічні проблеми сучасності
- •1.4. Еволюція антропогенної діяльності
- •2.2. Екологія популяцій
- •2.3. Екосистеми
- •3.2. Колообіг речовин у біосфері
- •3.3. Ноосфера
- •4.2. Вплив галузей промисловості на довкілля
- •4.3. Проблеми агропромислового комплексу
- •5.2. Урбоекологія, її завдання
- •5.3. Екологічні проблеми урбанізованих територій
- •6.2. Атмосфера, джерела її забруднення
- •6.3. Зміни в атмосфері, зумовлені її забрудненням
- •6.4. Самоочищення атмосфери, напрямки її захисту
- •6.5. Ресурси гідросфери
- •6.6. Вплив антропогенної діяльності на гідросферу
- •6.7. Проблеми Світового океану
- •6.8. Водні проблеми України
- •6.9. Шляхи розв’язання проблем гідросфери
- •7.2. Сучасний стан ґрунтового покриву Землі
- •7.3. Причини втрат і забруднення ґрунтів
- •7.4. Охорона і раціональне використання ґрунтів
- •7.5. Ресурси надр, проблеми їх раціонального використання
- •7.6. Лісові ресурси
- •7.7. Ресурси тваринного світу
- •7.8. Рекреаційні ресурси України
- •8.2. Проблеми, пов’язані з використанням вторинних ресурсів
- •8.3. Альтернативні джерела енергії
- •8.4. Види очисного обладнання та споруд
- •Тема 9. Екологічні проблеми рідного краю
- •9.1. Причини кризового екологічного стану в Україні
- •9.2. Екологічний стан окремих регіонів України
- •9.3. Наслідки аварії на Чорнобильській аес
- •Тема 10. Забруднення навколишнього середовища і здоров’я людини
- •10.1. Зв’язок між станом навколишнього середовища та здоров’ям людини
- •10.2. Вплив хімічних забруднювачів на здоров’я людини
- •10.3. Біологічний вплив радіоактивного випромінювання на здоров’я людини
- •Тема 11. Механізм управління процесом природокористування
- •11.1. Структура державного управління природокористуванням
- •11.2. Управління в галузі природокористування
- •11.3. Правовий, економічний механізм регулювання процесу природокористування
- •11.4. Міжнародне співробітництво в сфері охорони природи
- •Словник
- •Список рекомендованої літератури
- •Додаток а Довкілля Черкащини Охорона повітря
- •Охорона водних ресурсів
- •Земельні ресурси і їх охорона
- •Охорона і використання лісових ресурсів
- •Список термінів
- •Про автора
- •Основи екології
- •18000, М. Черкаси, вул. Смілянська, 2
11.4. Міжнародне співробітництво в сфері охорони природи
Проблеми регулювання чисельності населення, виснаження природних ресурсів, транскордонного забруднення навколишнього природного середовища і як наслідок – зникнення існуючої цивілізації мають глобальний, всепланетний характер і вирішити їх можна тільки разом – усім світовим співтовариством. Вирішення цих проблем не можливе без широкого й активного міжнародного співробітництва. Таке співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища розпочалося наприкінці XX ст. громадськими організаціями, такими як Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ) та Всесвітній фонд дикої природи.
З 1970 р. у всьому світі з ініціативи ЮНЕСКО (комісія ООН з питань освіти, науки і культури) виконується міжнародна програма „Людина і біосфера” (МАВ – Man and Biosphera). Цією програмою передбачено вирішення таких завдань, як визначення й оцінка змін структури, функціонування та динаміки природних, змінених і контрольованих людиною екосистем, дослідження зв’язку між соціально-економічними й екологічними процесами, розробка шляхів і засобів вимірювання якісних і кількісних змін природного середовища, досліджень біосфери та ін. Програма МАВ охоплює 75 наукових проектів, до виконання яких залучено понад 90 країн світу. ООН регулярно організовує міжнародні конференції з метою прийняття міжнародних рішень з питань екологічної безпеки та раціонального природокористування.
Велике значення мала Стокгольмська конференція 1972 р., яка задекларувала фундаментальне право людей на умови життя, що забезпечують їхні гідність та добробут. Подальшого розвитку ідеї Стокгольмської конференції набули в рішенні Віденської конференції захисту озонового шару (1985 р.), Женевської конференції про транскордонне забруднення повітря (1979 – 1983 рр.), вМонреальському протоколі про обмеження використання фторхлорвуглеців (1987 р.).
У 1982 р. ООН прийняла „Всесвітню хартію природи”, в якій вперше на міжнародному рівні проголошено про відповідальність людського співтовариства за стан природи. Велике значення в подальшому відіграли і Форум з міжнародного права в галузі охорони природного середовища (Італія, 1990 р.), Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища 1990 р., конференція 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, на якій представники більш як 100 держав прийняли програму „Людство та глобальні зміни”, присвячену вирішенню глобальних екологічних проблем. У 1998 р., в Токіо проведено всесвітній форум з питань захисту атмосфери від антропогенних забруднень, прийнято спільне рішення щодо обмеження викидів промислових забруднень в атмосферу, зокрема, оксиду карбону (IV), який сприяє виникненню парникового ефекту.
Україна, ставши на шлях незалежності, приєдналася до процесу державного регулювання збереження якості природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та дотримання екологічної безпеки. Вона є Стороною понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов’язаних з охороною довкілля. Їх кількість у найближчі роки, без сумніву, збільшиться, оскільки існує низка конвенцій, приєднання до яких нашої країни має істотне політичне значення в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів. Інтеграція нашої країни у світове співтовариство сприяла міжнародній економічній, технічній та експертній допомозі. В подальшому можливе використання кредитів Міжнародних банків, допомога Європейського Союзу в рамках програми „ТАСІS” для країн СНД, допомога окремих розвинених країн як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.
Контрольні питання
1. Що являє собою природокористування, які його типи?
2. Яка організаційна структура управління природоохоронною сферою?
3. Які основні завдання Мінекоресурсів та Державної екологічної інспекції?
4. У чому полягає сутність управління природокористуванням?
5. Які виділяють типи моніторингу?
6. Які особливості та проблеми розвитку системи моніторингу в Україні?
7. Яка мета екологічної експертизи?
8. Які об’єкти та форми екологічної експертизи?
9. Що таке екологічні стандарти, їх значення?
10. Яка інформація міститься в екологічному паспорті?
11. Що є юридичною базою природоохоронного законодавства?
12. Назвіть основні державні документи України, спрямовані на раціональне використання природних ресурсів.
13. Які складові економічного механізму регулювання процесу природокористування?
14. Назвіть міжнародні природоохоронні організації.
15. Чому в галузі охорони довкілля важливе значення має міжнародне співробітництво?