Мовні аспекти підготовки та перекладу текстів договорів (контрактів) текстове оформлення та зміст: загальні вимоги

“Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності”

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це документ, а документ є основним видом ділового мовлення. Тому зовнішньоекономічний договір (контракт) має відповідати вимогам, які ставляться до оформлення документів: містити заголовок, характеризуватися цілісністю змісту, структурною організацією, зв’язаністю та завершеністю викладу тощо. Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається мовою офіційно-ділового стилю. За загальним правилом, тексти документів офіційно-ділового стилю мають бути точними, змістовними, лаконічними. Текст має бути добре вичитаний та акуратно й естетично однак консервативно, по-діловому, оформлений. По суті, текст договору являє собою обличчя ділового спілкування сторін.

При підготовці тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) потрібно утримуватися від так званих “поганих звичок”: надмірного багатослів’я, повторень, безвідносності, архаїчної мови (особливо в англомовних текстах), довгих речень, нечіткості формулювань, невідповідності (між положеннями договору), використання умовного способу дієслова тощо. Текст зовнішньоекономічного договору (контракту) поділяється на статті (параграфи) та пункти (підпункти), а також абзаци. Поділ тексту на абзаци, котрі розпочинають нове положення чи його частину, сприяє послідовному осмисленню та сприйняттю прочитаного. Часом доречні абзаци з одного, двох речень для виокремлення частин положень зовнішньоекономічного договору (контракту). Нумерування сприяє чіткості у визначені посилань на ті чи інші положення договору (контракту).

Передусім уточнимо, що визначає складність перекладу загалом. По-перше, кожне слово має не лише своє основне значення, а й деякі нюанси, які сформувалися в результаті його розвитку в певному контексті. Тому і поширена багатозначність слів як в одній й тій самій мові, так і однакових за формою словах в інших мовах. По-друге, правова мова навіть у межах однієї мови розглядається як окрема мова. Слова та фрази цієї мови можуть мати специфічне значення, яке формувалося століттями, або ж бути відкритими для тлумачення. По-третє, у кожній мові наявна чимала кількість слів, які мають однакове походження (наприклад, від латинських слів), котрі можуть по-різному трактуватися правовим лексиконом різних мов. Приміром, слово “контракт”: те, що називають контрактом у французькому праві не є контрактом в американському. У результаті, там, де два перекладачі, там два різні переклади. У випадку з перекладом правових текстів варіантів перекладів може бути й більше. Це пояснюється тим, що перекладачу доводиться по суті інтерпретувати правовий текст. 

За загальним правилом, тексти багатомовних договорів (контрактів) мають бути формально та змістовно ідентичними, тобто немов би укладеними однією мовою. Досягненню такого ефекту має сприяти переклад вихідного тексту оригіналу договору (контракту) іншою мовою, при якому останній (“перекладений текст”) відповідає оригіналу. При співставленні текстів оригіналів та їх перекладів виділяють три основні критерії оцінки якості такого ефекту: структура, семантика (зміст) та потенціал впливу. При цьому, важливо, щоб вихідний і перекладений текст були рівноцінними за здатністю викликати аналогічні реакції у своїх адресатів, таким чином здійснюючи регулятивний вплив, тобто певним чином змінюючи їх мислення, емоції, поведінку.

Оскільки при перекладі необхідно зберегти структуру самого вихідного тексту договору (контракту, при передачі структури та синтаксису однієї мови на структуру та синтаксис іншої мови, неминуче постає питання про вибір між суворим дотриманням текстуальної (мовної) форми (а відтак і можливої неелегантності чи невідповідності мовної норми (узусу) перекладу) та більш вільнішим перекладом (а відтак можливу шкоду юридичній акуратності) вихідного тексту договору (контракту). Для вирішення цього питання необхідно здійснювати юридичний аналіз застосовуваних термінів, зокрема, з метою усунення буквалізмів. “Буквальний переклад” не обов’язково розкриває зміст перекладеного терміну. Стосовно використання буквалізмів при перекладі текстів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) також слід зазначити, що прагнення до підбору слів лише за формою ідентичних чи подібних термінів різними мовами не є виправданим, оскільки вони можуть мати різне правове значення. Також при перекладі рекомендується не робити вільної інтерпретації тексту та застосовувати помірковану міру перекладацької трансформації.

Отже, хоча перекладач може для себе інтерпретувати правовий текст договору (контракту) та його положення, його завдання – зробити переклад, тоді як тлумачення як спеціальний правовий прийом – завдання суду чи уповноваженого органу. Досягнення ідентичності та адекватності перекладу – першочергове завдання та ознака подолання лінгвоетнічного бар’єру. Складність виконання такого завдання при укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) полягає у тому, що сторони, окрім того, що вони зазвичай думають та спілкуються різними мовами, також використовують специфічну мову, точніше, фахову термінологію (технічну, економічну, правничу тощо), семантичне значення якої може розбігатися у різних мовах. Отож, в структурі лінгвоетнічного бар’єру міститься особливий рівень – концептуальний бар’єр. У зовнішньоекономічних договорах (контрактах) він насамперед стосується правничої термінології