3. Дослідження черева

Зовнішнє дослідження органів черевної порожнини проводять оглядом і пальпацією. Живіт оглядають ззаду тварини і по черзі з обох боків, звертаючи увагу на його форму і об'єм. Живіт може бути збільшеним і округлим, коли голодні ямки і здухвина різко вип'ячуються. Це можна спостерігати при тимпанії рубця у жуйних, метеоризмі кишок у коней, переповненні шлунка і метеоризмі кишок у м'ясоїдних.

Характерне збільшення об'єму нижньої частини живота грушоподібної форми спостерігають при розриві м'язової стінки по білій лінії, при водянці черевної порожнини або ексудативному перитоніті. Вагітність, абсцеси і набряки в ділянці живота та інші припухання шкіри і підшкірної клітковини також мої викликати збільшення об'єму живота і зміну форми. При тривалому голодуванні або виснаженні тварин внаслідок хронічних захворювань відзначають зменшення живота за об'ємом і його підтягнутість.

Пальпацію стінок живота у великих тварин з лівого боку проводять правою рукою, а з правого —лівою. У дрібних тварин живіт пальпують обома руками. Визначають болючість і напруження черевних стінок. При запаленні очеревини (перитоніті) у видів тварин, за винятком жуйних, відзначають сильну болючість і підвищене напруження черевних стінок аж до спастичного скорочення м'язів поряд з ким підвищенням температури тіла та іншими ознаками «гострого живота». У великої рогатої худе ознаки перитоніту практично відсутні, що утруднює постановку діагнозу.

Легкими поштовхоподібними ударами пальцями однієї руки по стінці живота можна виявити наявність в черевній порожнині рідини: ексудату (при перитоніті) або транссудату (при водянці). Коливання рідини, що виникають при цьому, уловлюють долонею другої руки, прикладеної до живота з протилежного боку. У здорових тварин такі коливання відсутні.

4. Дослідженя передшлунків і сичуга.

Досліджують спочатку рубець, потім сітку, книжку і сичуг. Рубець, який займає ліву половину черевної порожнини від діафрагми до входу в таз і частково переходить унизу на праву половину черевної порожнини, досліджують оглядом, пальпацією, перкусією і аускультацією. Крім того, застосовують руменографію і лабораторне дослідження вмісту рубця.

При огляді звертають увагу на ступінь заповнення голодних ямок, об'єм і форму живота. У здорових тварин обидві половини живота до годівлі приблизно однакові за об'ємом, а після годівлі ліва половина живота дещо збільшена і голодна ямка наповнена. При тимпанії рубця і переповненні кормовими масами живіт набуває округлої форми, голодні ямки, особливо ліва, сильно вип'ячуються. У тварин, які тривалий час недоїдають внаслідок поганого апетиту, голодні ямки сильно западають, а живіт зменшується за об’ємом.

При огляді лівої голодної ямки у здорових тварин помітити періодичне хвилеподібне вип'ячування черевної стінки, викликане скороченням рубця, проте краще досліджувати скорочення рубця пальпацією – плавним глибоким надавлюванням кулаком або пальцями на ліву голодну ямку. При цьому звертають увагу на частоту, силу і ритм скорочення рубця, ступінь наповнення, характер і консистенцію вмісту, чутливість і напруження його стінок. У дрібної рогатої худоби рубець досліджують пальцями. Частота скорочень рубця у корів: до годівлі 2—3 протягом 2 хв або 5—7 протягом 5 хв; після годівлі — 3—5 протягом 2 хв або 8—12 протягом 5 хв кількість скорочень рубця в овець 3—6, у кіз — 2 протягом однієї хвилини.

При гіпотонії частота і сила скорочень рубця зменшуються, а при атонії скорочення рубця стають настільки слабкими, в'ялими і разом з тим короткими, що їх майже не вдається виявити. У початковій стадії гострої тимпанії, при переповненні рубця, деяких отруєннях (чемерицею та ін.) рухи рубця стають сильними і тривалими. При переповненні вміст рубця стає щільним, при хронічній атонії, особливо у кіз, відзначають флуктуючу консистенцію, а при тимпанії черевна стіні рубця буває настільки напруженою через накопичення в ньому великої кількості газів, що навіть при сильній пальпації не вдається відчути тістоподібної консистенції вмісту, що знаходиться вглибині.

Перкусія лівої голодної ямки в нормі дає тимпанічний звук з різними відтінками залежно від кількості газів, що накопичились в рубці. При гострому переповненні рубця кормом звук притуплений і навіть тупий, при тимпанії рубця — тимпанічний, інколи з металевим відтінком. Аускультацію рубця краще проводити в ділянці лівої голодної ямки безпосереднім методом або за допомогою фонендоскопа. У здорових тварин чути своєрідні тріскучі шуми, які поступово підсилюються і досягають найбільшої інтенсивності в період скорочення рубця, а потім послаблюються. При підсиленні перистальтики рубця шуми також підсилюються, а при послабленні затихають або зовсім зникають.

Сітку, яка розміщується в куполі діафрагми, досліджують в основному шляхом застосування проб на больові відчуття. Найбільш поширеним і простим методом дослідження сітки є глибока пальпація в ділянці мечоподібного відростка. При проведенні пальпації у дорослої великої рогатої худоби дослідник присідає з правого боку тварини, правою рукою спирається на коліно правої ноги і кулаком правої руки надавлює на ділянці мечоподібного відростка, підсилюючи натиск підніманням ноги на носок. Здорова тварина при цьому поводить себе спокійно, тоді як тварина, хвора на травматичний ретикуліт, відчуває сильний біль, стогне й ухиляється від дослідження. При цьому слідкують за тазовими кінцівками, бо тварина часто б’є по руці або нозі дослідника. В ряді випадків підводять під мечоподібний відросток товсту палку і, піднімаючи її одночасно з обох боків, сильніше натискують на ділянку мечоподібного відростка. У дрібної рогатої худоби пальпацію сітки проводять правою рукою.

При дослідженні сітки застосовують також спосіб Рюгга. Суть його полягає в тому, що помічник піднімає голову тварини так, щоб поверхня лоба набула горизонтального положення, а дослідник в цей час збирає шкіру в складку в ділянці холки. При травматичному ретикуліті (ретикулоперикардиті) внаслідок вигинанням спини і напруженням м'язів черевного пресу, що зумовлюють здавлювання сітки, виникає біль, від чого тварина прогинає хребет, стогне, іноді падає на зап’ясткові суглоби.

При підозрінні на травматичний ретикуліт тварину проводять по похилій площині. При травматичному ретикуліті вона обережно і неохоче спускається згори, тоді як вгору йде порівняно добре. В ряді випадків непогані результати дає сильна перкусія по лінії кріплення діафрагми, накачування повітря в рубець через зонд, здавлювання передніх часток вим'я тощо.

Металеві інородні тіла в сітці можуть бути виявлені за допомогою металошукачів Меліксетяна. Металошукач прикладають до тіла тварини в ділянці мечоподібного відростка. Металеві тіла викликають зміни звучання в слуховому апаратів навушників.

Книжку досліджують пальпацією, перкусією і аускультацією. При потребі проводять пункцію книжки. Слід мати на увазі, що розміщення книжки в правій половині черевної порожнини між сіткою і сичугом, справа від рубця утруднює ії дослідження.

Пальпацію книжки проводять в ділянці VIІ- Х ребер на рівні плечового суглоба надавлював злегка зігнутими пальцями або кулаком на міжребер'я. При закупорці книжки, запаленні і некрозі слизової оболонки пальпація викликає у тварин больову реакцію.

Перкутують ділянку книжки способом стаккато. При захворюванні книжки перкусія її ділянки супроводжується більш вираженою больовою реакцією, ніж пальпація.

При аускультації книжки у здорових тварин чути слабкі крепітуючі шуми, які після прийняття корму і в період жуйки стають частішими і сильнішими, на відміну від шумів рубця, ці шуми значно слабкі частіші і не співпадають з ними. При закупорці книжки спостерігають послаблення або повне зникнення шумів.

Сичуг досліджують у правому підребер'ї, де він прилягає до вентральної черевної стінки, під книжкою і в ділянці реберних хрящів оглядом, пальпацією, перкусією і аускультацією; в овець і телят — зондуванням. Інколи застосовують пальпацію сичуга і рентгенологічне дослідження.

У випадку гострого розширення сичуга, а також, при правосторонньому його зміщенні оглядом ділянки живота виявляють асиметрію живота і вип'ячування м'якої черевної стінки з правого боку знизу.

Пальпацію сичуга проводять сильними надавлюваннями кінцями пальців, підведеними під реберну дугу справа, в напрямі вперед і вниз, або кулаком. При запальних процесах в сичузі і його розширень виразках, кормових інтоксикаціях, отруєннях тварини неспокійні (часто скрегочуть зубами, стогнуть, переступають з ноги на ногу), помітна больова реакція.

При перкусії сичуга здорових тварин залежно від ступеня наповнення і характеру його вмісту виявляють притуплення, а інколи – тимпанічний звук. При аускультації прослуховуються слабкі шуми, які при бродінні вмісту сичуга посилюються і нагадують перистальтичні шуми кишок. Посилення перистальтики спостерігаються також при запаленні сичуга і накопиченні газів, а при гіпотонії і атонії перистальтика стає рідкою і слабкою або зникає.