5. Система земельного права

Під системою земельного права розуміється внутрішня структура його правових інститутів, кожний з яких складається з груп юридичних норм, які регулюють однорідні земельні відносини.

Правовий інститут у земельному праві являє собою систему взаємозалежних правових норм, які регулюють відносно відокремлену групу однорідних суспільних земельних відносин. Так, правові норми утворюють правові інститути земель сільськогосподарського призначення, земель житлової та громадської забудови, земель природно-заповідного фонду та природоохоронного призначення, земель водного фонду тощо. Два і більше інститутів земельного права можуть бути об'єднані в один комплексний правовий інститут. Прикладом такого інституту в земельному праві є інститут державного управління земельними ресурсами. До його складу входять інститут державного землеустрою, інститут контролю за використанням та охороною земель, інститут правового забезпечення моніторингу земель та інститут державного земельного кадастру.

Земельно-правові норми регулюють суспільні земельні відносини, в яких земля водночас виступає як нерухомий об'єкт, як природний об'єкт і як об'єкт господарювання. Більшість норм земельного права належать до матеріальних норм. Разом з тим, земельне право містить ряд процесуальних норм, які створюють спеціальний механізм реалізації матеріальних норм.

Кожний окремий правовий інститут залежно від його співпідпорядкованості з іншими інститутами у структурі земельного права посідає певне місце. Найважливіші земельно-правові норми, що відображають сутність земельного права, утворюють загальні інститути, а ті земельно-правові норми, які покликані регулювати окремі сторони або види земельних відносин, — спеціальні інститути. Така диференціація земельно-правових норм, що становлять зміст земельного права як самостійної галузі права, випливає зі сталої традиції розподілу галузей права на загальну, особливу та спеціальну частини.

Інститути, що містять відправні положення та основні принципи, дія яких поширюється на всі або більшість урегульованих земельним правом відносин, становлять у своїй сукупності загальну частину земельного права. До неї звичайно включаються: інститут права власності на землю (земельні права громадян та юридичних осіб, які є власниками земельних ділянок, підстави виникнення, зміни та припинення земельних прав), інститут права землекористування тощо. Ці правові інститути впливають на формування змісту та складу інститутів Особливої частини.

Особлива частина земельного права виконує конкретизуючі та деталізуючі функції правового регулювання. Правові інститути цієї частини підлеглі інститутам Загальної частини, а їх зміст стосується певного виду детально врегульованих земельних відносин. В Особливій частині в основному групуються правові інститути, які визначають правовий режим окремих категорій земель залежно від їх цільового призначення.

Кожен правовий інститут має свої специфічні характерні риси, зумовлені своєрідністю врегульованих ним суспільних відносин. Він поєднує правові норми, які стосуються цих відносин, що має велике практичне значення. Інститути галузі права є основою для розвитку та вдосконалювання законодавства. В земельному праві так само, як у будь-якій іншій самостійній галузі права, не може бути ізольованих один від одного правових інститутів. Незважаючи на різноманіття форм прояву, безліч видів і підвидів земельних відносин, вони перебувають у тісному взаємозв'язку.

Земельне право як галузь правової науки вивчає суспільні процеси і проблеми, які виникають у зв'язку з регулюванням земельних відносин.

Система науки земельного права тісно пов'язана із системою земельного права як навчальною дисципліною. Земельне право як навчальна дисципліна являє собою систему знань, зведень та інформації про основні положення і зміст земельного права, які викладаються з метою підготовки професійних правознавців. Вона може відрізнятися від системи галузі земельного права за обсягом інформації, яка викладається виходячи з учбових планів навчальних закладів.

Основними положеннями, які вивчаються у Загальній частині земельного права звичайно є такі питання і проблеми, як предмет, метод, принципи і система земельного права, історія становлення і розвитку земельних відносин та формування земельного права, джерела регулювання земельних відносин та їх особливості, методологічні і теоретичні основи земельного права тощо. Головними питаннями Особливої частини земельного права є вивчення питань використання та охорони різних категорій земель тощо. Іноді вивчаються законодавчі основи та особливості правового регулювання земельних відносин в інших країнах, хоч ці питання не охоплюються системою вітчизняного земельного права.

Земельне право включає в себе систему земельно-право­вих інститутів, які закріплюють земельні відносини в суспільстві.

Система земельного права —• це цілісна і послідовна су­купність теоретичних положень, принципів і земельно-пра­вових норм, взаємопов'язаних і об'єднаних регулюванням специфічних суспільних відносин у галузі земельних відно­син. Система земельного права — це його структура, будова і внутрішня форма організації теоретичних положень і земель­но-правових норм, які є елементами системи. Ці елементи об'єднані в певні групи за ознакою однорідності суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані.

Систему земельного права складають різні за своїм значен­ням та характером виконуваних функцій в регулюванні зе­мельних відносин інститути. Найбільш важливі з них відоб­ражають суть земельного права як галузі права, складають загальні інститути, а земельно-правові норми, які регулю­ють окремі сторони або види земельних відносин, — спеці­альні інститути.

Віднесення земельно-правових норм до загальної та особ­ливої частини залежить від того, чи розглядають вони за­гальні питання правового регулювання земельних відносин, чи регулюють окремі види земельних відносин.

При вивченні земельного права потрібно розділяти понят­тя система права, галузь науки та навчальна дисципліна. Сис­тема земельного права як галузь науки знаходиться в тісному зв'язку з системою науки та з системою учбової дисципліни земельного права. Система земельного права як учбової дис­ципліни грунтується на укладеній системі даної галузі, але в той же час і здійснює певний вплив на її структуру. В навчальній дисципліні викладаються основні відомості про земельне право.

Під системою галузі земельного права розуміють сукупність земельно-правових інститутів, які складаються з групи зе­мельно-правових норм, шо регулюють однорідні види земель­них відносин. Прикладом можуть бути правові норми, шо регулюють відносини, пов'язані з веденням земельного ка­дастру, і складають правовий інститут державного земельно­го кадастру.

Інститути, шо мають загальні положення, дія яких розпо­всюджується на всі або більшість земельних відносин, ство­рюють в своїй сукупності загальну частину земельного права. Вона складається з інститутів права власності на землю, дер­жавного управління земельним фондом, права користування землею і охорони прав на землю. Загальна частина земельного права вивчає правове регулювання використання всіх земель незалежно від їх категорій та цільового використання.

Особлива частина земельного права складається з інститутів, шо визначають правовий режим окремих категорій земель, які виділяються за основним цільовим призначенням. У відпо­відності з передбаченими в законодавстві категоріями земель особлива частина земельного права складається з інституту правового режиму використання земель сільськогосподарсь­кого призначення; земель населених пунктів; земель промис­ловості, транспорту, енергетики, зв'язку, оборони та іншого призначення; земель природоохоронного, оздоровчого, рек­реаційного, історико-культурного призначення; земель лісо­вого фонду; земель водного фонду; земель запасу.

Земельне право як навчальна дисципліна являє собою сис­тему знань про основні положення галузі земельного права. Як і галузь права, навчальна дисципліна поділяється на за­гальну і особливу частини

Поряд з основними положеннями загальна частина земель­ного права передбачає розгляд таких питань, як предмет, метод, система земельного права, поняття і особливості земельних правовідносин, історія розвитку земельного права та його джерела.

В особливій частині земельного права поряд з питаннями розгляду особливостей правового регулювання окремих ка­тегорій земель вивчаються основні положення водного, лісо­вого, гірничого права, які знаходяться за межами галузі зе­мельного права, але які здійснюють вплив на особливості правового режиму земель лісового, водного фондів.

Систему права потрібно відрізняти від системи законодав­ства. Вони тісно взаємозв'язані, але система законодавства — більш широке поняття, в ньому виражаються правові нор­ми, правові інститути, галузі і підгалузі права, а також прин­ципи права. За своїм об'ємом законодавство включає, крім норм права, правові поняття, завдання, цілі і мотиви прий­няття нормативно-правових актів, декларації, преамбули, програмні положення, механізм реалізації нормативних актів і норм права. Законодавство не співпадає з галузями, підга-лузями і правовими інститутами, так як один закон може регулювати різні галузі права.