2. Легалізація у статиці та динаміці дії права.

Статика та динаміка дії права, є елементами сутнісного складу правової реальності.

За думкою відомого російського вченого Нерсесянца В.С.: "... дія права - це сукупність всіх форм прояву його юридичної сили". Слід зазначити, що Нерсесянц В.С., під юридичною силою права розуміє: "... офіційну, державно-владну обов'язковість як норм права, так і прийнятих на їх основі правових актів, окремих правових норм, і права в цілому, як систему норм"³.

Фактично, "дія права" об'єднує в собі як динаміку, так і статику права, причому динаміка права, як процес фактичного прояву правового регулювання, за своїм змістом є тією метою, у зв'язку з якою формується право в статиці.

Дія права не можлива без її формально-юридичної фіксації і не буде мати сенсу без фактичного впливу на суспільні відносини. При чому такого впливу, якій буде відповідати духу і принципам права. По суті, дієвість права, є основою для встановлення його цінності.

У зв'язку з цим, під дією права слід розуміти - акти творіння, корекції, впорядкування та здійснення правових приписів, а також реакцію на правопорушення та зловживання правом, які формують певний вплив на свідомість індивідів та їх поведінку.

У свою чергу, механізм дії права, являє собою фактичний перехід від встановлених, абстрактних форм права до конкретних об'єктів. Механізм дії права, це порядок, форма прояву юридичної сили чинного законодавства.

Основна регулятивна функція механізму дії права і юридико-логічний зміст дії права в цілому, полягають в тому, щоб наявну абстрактно-загальну норму статичного права, тобто загальне правило для загального випадку, належним чином перетворити на актуальну "казусну" норму, тобто в конкретне правило для конкретного випадку.

Встановлення місця легалізації у системі дії права, пов’язано із розкриттям сутності категорії «здійснення права». Бо саме у динаміці дії права можливо ідентифікувати процедуру «легалізації в праві». Але, треба зауважити, що таке встановлення можливо лише за умови попередньої, формально-юридичної, фіксації цього поняття у статиці права (завдяки прийняттю норм, що регламентують відносини у сфері легалізації).

Типологія здійснення права:

Здійснення права складається з двох типів: безпосереднього - правореалізаціонного; опосередкованого - правозастосувального.

Опосередкований тип здійснення права класифікується на два види: публічно-правове та приватноправове правозастосування.

Як публічно-правове, так і приватноправове правозастосування поділяються на два підвиди: організаційно-виконавче (здійснюється в наступних формах: конкретизація; контроль); і правоохоронне (здійснюється в наступних формах: розв'язання спорів; накладення санкції).

З огляду на специфічний характер встановлення і здійснення, легалізаційна процедура виявляється як у приватноправовій, так і в публічно-правовій сферах. Легалізація, будучи правовою процедурою, визначає склад і послідовність юридичних дій у правозастосовній юридичній практиці, та зв’язана із задоволенням певних потреб індивіда, суспільства і держави.

Резюмуючи, слід підкреслити, що процедури легалізації, перш за все, отримують фіксацію у статиці дії права, завдяки прийняття відповідним чином певних норм і лише після цього, стає можливим втілення в життя легалізаційних процедур у динаміці дії права.