3.1.4. Види виробничих структур

Виробнича структура підприємства - це сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, що забезпечують переробку входження системи в її вихід -готовий продукт із параметрами, заданими в бізнес-плані. Характер побудови підрозділів, їх число визна­чається такими формами організації виробництва, як спеціалізація, концен­трація, кооперування, комбінування.

Залежно від форми спеціалізації виробничі підрозділи підприємства організовуються технологічно (на виконанні окремої операції або виду робіт), предметному (на виготовленні окремого виду продукції або її складової частини) і змішаному (предметно-технологічному) принципам.

За технологічном принципом на машинобудівних підприємствах спеціалізуються ливарні, ковальські, термічні, складальні цехи; на текстильних підприємствах - прядильні, ткацькі, оздоблювальні (фарбувальні) цехи; на металургійних підприємствах - доменні, сталели­варні, прокатні цехи й т. ін. При використанні Технологічний принцип устаткування будують виходячи з виконання однорідних техноло­гічних операцій для обробки різних деталей. Устаткування формують в однотипних групах, наприклад, у механічному цеху на одній ділянці мо­жуть бути згруповані тільки токарські верстати, на іншому - стругальні, на третьому - фрезерні.

Технологічний принцип полегшує керування цехом або ділянкою: май­стер, що відповідає за групу однорідних верстатів, може всебічно вивчити їх; при надмірному завантаженні одного верстата робота може бути передана на будь-який верстат, що звільнився. Однак технологічний принцип має й недоліки. Так, при великій розмаїтості продукції потрібні часті переходи від одних технологічних операцій до інших. Це вимагає додаткового часу на переналагодження верстатів, подовжує цикл виготовлення, ускладнює планування й виробничі зв'язки підрозділів і ін. Тому цей принцип неекономічний. Його застосовують в умовах одиничного й дрібносерійного типу виробництва з великою номенклатурою деталей.

При використанні предметного принципу побудови цехів кожний з них спеціалізується на виготовленні якого-небудь певного виробу або його складової частини. За цим принципом сформовані цехи в крупносерійному і масовому виробництві. Так, на автомобільному й тракторному заводах виділені цехи моторів, шасі, коліс, кабін; на взуттєвій фабриці - цех рантового взуття й т. ін. Устаткування в цехах при використанні предметного принципу розташовують у порядку (послідовності) виконання технологічних операцій. Воно тут різнорідно й призначене для виготовлення окремих деталей або складових частин виробу. Цехи діляться на окремі предметні ділянки, наприклад, об’єкти з виготовлення валів, шестірень, поршнів і т.ін. Устаткування встановлюється так, щоб забезпечити прямолінійний рух деталей, закріплених за об’єктом. Деталі обробляють партіями, час операції на окремих верстатах не погоджено з часом операції на інших. Деталі під час роботи зберігають у верстатів і потім транспортують всією партією. Предметні об’єкти часто мають замк­нутий цикл. Як правило, вони оснащені всім комплексом устаткування, необхідним для виготовлення продукції. Так, на механічних ділянках, організованих за предметно-предметно-замкнутим циклом, крім механічної роблять термічну обробку, зварювання, фарбування й т.ін. За таким принципом побудовані об’єкти механічних цехів багатьох заводів.

При організації цехів і ділянок за предметним принципом створюються сприятливі умови для застосування передових методів організації виробництва й праці. Розміщення устаткування за ходом виконання технологічних операцій різко скорочує шлях руху оброблюваних деталей і витрати часу на їхнє транспортування. Виникають сприятливі передумови для організації потокових і автоматичних ліній, більш повно використовується устаткування, робітники спеціалізуються на виконанні вузького кола операцій, у результаті чого підвищується їхня кваліфікація, поліпшується організація праці, підсилюється відповідальність за якість виробів, що випускаються. При цьому майстер повністю відповідає за весь цикл виготовлення виробу. Все це веде до росту продуктивності праці й зниженню собівартості продукції. До недоліків, властивим предметним цехам і ділянкам, можна віднести неповне завантаження встаткування на окремих операціях внаслідок невеликого обсягу робіт. Організація таких ділянок найбільш доцільна при відносно постійній і невеликій номенклатурі виробів, що випускаються, тобто вона властива крупносерийному й частково масовому виробництву.

При потоковому принципі побудови цехів відбувається поділ ділянок на потокові лінії. Потокові лінії організують або у вигляді окремих потокових ділянок, спеціалізованих на обробці одного або декількох виробі, або у вигляді однієї наскрізної потокової лінії. Потокові методи роботи властиві масовому виробництву.

Початковою ланкою виробничої структури служить робоче місце. Розташування робочих місць залежить від типу виробництва. Наприклад, на потокових лініях вони розташовані по ходу технологічного процесу й за часом зв'язані єдиним тактом потоку. На підприємствах, де не використовується потокової метод організації виробництва, робочі місця розміщають переважно по групах однотипного встаткування.

-При предметно-технологічному (змішаному) принципі побудови цехів заготівельні цехи (ливарні, штампувальні, пресові, ковальські) спеціалізуються по технологічному принципі, а обробні - по предметному. Основними факторами розвитку виробничих структур підприємств є:

- регулярне вивчення досягнень в області проектування й розвитку виробничих структур з метою забезпечення мобільності й адаптивності структури підприємств до нововведень і нової продукції;

- оптимізація числа й розмірів виробничих підрозділів підприємства;

-забезпечення раціонального співвідношення між основними, допоміжними й обслуговуючими підрозділами;

- забезпечення конструктивної однорідності випускається продукции, що;

-раціональність планування підрозділів і генерального плану підприємства;

- підвищення рівня автоматизації виробництва;

-забезпечення відповідності компонентів виробничої структури підприємства принципу пропорційності по виробничій потужності, прогресивності технологічних процесів (з погляду вимог конструкції), рівня автоматизації, кваліфікації кадрів і інших параметрів;

-забезпечення відповідності структури принципу прямоточности технологічних процесів з метою скорочення тривалості (шляхи) проходження предметів праці;

-забезпечення відповідності рівня якості процесів у системі (виробничій структурі підприємства) рівню якості

входу системи. Тоді і якість виходу системи буде високим;

-створення усередині великого підприємства (об'єднання, акціонерного товариства, фірми й т.ін.) юридично самостійних дрібних організацій із предметною або технологічною спеціалізацією виробництва;

- скорочення нормативного терміну служби основних фондів;

-дотримання графіків планово-попереджувального ремонту основних виробничих фондів підприємства, скорочення тривалості проведених ремонтів і підвищення їхньої якості, своєчасне відновлення фондів.