11 Дайте класифікацію нових товарів.

Новий товар - це новий продукт, що надійшов на ринок і відрізняється від існуючих товарів подібного призначення яких-небудь зміною споживчих властивостей.

Види нових товарів:

- Абсолютно новий товар - товар, який не має аналогів на ринку і є підсумком принципово нових відкриттів і винаходів, які є наслідком якісних змін у науці (ЕОМ, факс).

- Якісно новий товар - товар, який має суттєве якісне вдосконалення по відношенню до товарів аналогам, що є на ринку (лазерні диски, електронні годинники).

- Вдосконалений товар - товар, який вже був на ринку, після чого був удосконалений так, що його властивості принципово не змінилися (фотоапарат з автоматичною витримкою, магнітофон на батарейках).

- Товар ринкової новизни, тобто новий товар тільки для даного ринку («Снікерс», «Баунті» для Росії).

- Старий товар, успішно знайшов собі нову сферу (свічки для прикраси квартири).

Етапи розробки нового товару:

1. Формування ідеї. Для забезпечення успіху діяльності по розробці нових товарів необхідно налагодити постійне надходження нових ідей. Вступники на розгляд ідеї повинні відповідати можливостям підприємства. Крім того, їх повинно бути досить багато для забезпечення волі вибору. Актуальність вступників ідей багато в чому залежить від того, наскільки ретельно розроблені принципи товарної політики підприємства, виходячи з його реальних можливостей, і наскільки ефективно доведена ця політика до всіх ланок організації. Кожен окремий співробітник і кожна окрема група працівників повинні точно знати, в яких саме сферах товарного пошуку компанія зацікавлена більше всього.

2. Попередня оцінка ідеї. На етапі попередньої оцінки ідеї нового товару зважуються дві задачі.

По-перше, відбувається відсіювання явно негідних проектів, що не заслуговують подальшої уваги. І, по-друге, з-поміж решти після відсіювання ідей відбираються найбільш вдалі і багатообіцяючі, які можна рекомендувати для експериментальної опрацювання сферою НІОКР.

3. Дослідження споживчих властивостей товару і аналіз ринку. Після схвалення ідеї на етапі попередньої оцінки приступають до проведення досліджень технічного та економічного характеру, а також до дослідження ринку. Обсяг технічних досліджень може бути найрізноманітнішим в залежності від складності забезпечення задовільних властивостей товару. Чим ближче товар до виробів існуючого асортименту, тим менше потреба в технічних дослідженнях. На цьому етапі з'ясовують фізичні властивості нового товару, організують виробництво невеликих партій цього товару в лабораторних умовах, приступають до дослідження проблем його можливого використання, починають попередню роботу над патентами, проводять попередні оцінки витрат виробництва. Деякі товари промислового призначення, особливо матеріали і харчові продукти, можуть поставлятися пробними партіями обмеженому колу клієнтів, що дозволяє провести попередню оцінку їх придатності для задоволення запитів споживачів.

4. Вивчення особливостей процесу виробництва. По часу даний етап може частково збігатися з етапом дослідження споживчих властивостей товару та аналізу ринку. Фахівці-техніки вивчають прийнятні методи виробництва нового товару і приступають до оформлення інформації, необхідної для подання заявки на патент. Одночасно досліджуються проблеми управління якістю нового товару і розробляються плани заходів, які слід проводити в цій області на етапі дослідного виробництва і наступних етапах. Фахівці з організації збуту продовжують пошуки потенційних споживачів, вдаючись, якщо це можливо, до випробувань в робочих умовах обмежених партій нового товару, виготовленого в лабораторії.

Крім того, на даному етапі фахівці з організації збуту і спеціалісти з досліджень ринку починають працювати над створенням назви товару і його упаковки.

5. Організація дослідного виробництва. Одна з основних задач даного етапу полягає у перевірці прийнятності і придатності запропонованої технології виготовлення товару. Для цієї мети розгортають невелике дослідне виробництво, на якому виготовляються обмежені партії новинки. Маючи у своєму розпорядженні порівняно достатню кількість товару, фахівці з організації збуту можуть провести практично всебічні натурні випробування новинки серед вузького кола клієнтів.

6. Серійне виробництво і початок комплексної програми збуту. Затвердження проекту вищим керівництвом означає, що товар передається в серійне виробництво і слід приступати до здійснення комплексної програми його збуту.

12 Сутність і завдання товарної політики.

Товарна політика маркетингу — це комплекс заходів, у межах яких один чи кілька товарів використовують як основні інструменти виробничо-збутової діяльності підприємства. Метою товарної політики маркетингу є забезпечення прийняття таких рішень: — створення нових товарів (властивості, дизайн, марочна назва, упаковка, сервіс, гарантії, тощо);

— напрямів модифікації та модернізації товарів;

— щодо удосконалення товарного асортименту та товарної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність);

— припинення випуску товарів.

Під час виконання завдань товарної політики повинен превалювати стратегічний підхід — довготривалий курс виробництва та/або реалізації товарів, що сприяє забезпеченню реалізації місії підприємства. Очевидно, що ухвалення таких рішень вимагає вивчення всіх питань, які формують товарну політику маркетингу.

Велику роль відіграє товарна політика маркетингу у збереженні та розвитку підприємства як цілісної соціально-економічної системи. Цілі підприємства, що є засобами реалізації його місії на ринку, умовно можна розподілити за трьома великими напрямами: відшкодування ресурсів; забезпечення гарантій збереження підприємства; створення умов для його зростання. Найбільш важливими показниками досягнення цих цілей вважають: обсяги збуту; відшкодування змінних і постійних витрат; прибуток та зниження собівартості; збільшення обсягів виробництва; частка ринку; розподіл ринку та робота з ним.

Часто засобом досягнення цих показників є диверсифікація. З нею пов'язане розширення програми виробництва та реалізації внаслідок освоєння нової продукції для нових ринків. Тобто стратегія диверсифікації — це діяльність, за допомогою якої підприємство може проникнути на багато ринків і поступово нарощувати свою присутність на них.

На протилежному полюсі перебуває стратегія концентрації виробничої діяльності, за допомогою якої підприємство може проникнути лише на один або кілька сегментів ринку.

Головні характеристики, які беруть до уваги під час вибору диверсифікації чи концентрації діяльності, це: реакція обсягів продажу на невелике збільшення витрат на маркетинг; стабільність обсягів продажу та темпів їхнього зростання на кожному ринку; очікуваний час випереджання конкурентів; рівень потреб в адаптації товарів і маркетингу до умов різних ринків; внутрішні та зовнішні обмеження, на які може натрапити підприємство. Разом з тим, процес диверсифікації в багатьох випадках породжений не тільки необхідністю оптимізації товарної політики підприємства, але стає також прямим наслідком науково!технічного прогресу. Цей процес, як правило, виявляється таким чином:

— випуск принципово нових виробів, що займають вільну ринкову нішу;

— заміна наявної продукції на нову та найновішу (домінуюча тенденція);

— збільшення видів усередині рядів товарів і відокремлення нових рядів;

— удосконалення самого товару та його складових;

— якісні зміни рівня технології, необхідної для випуску товарів;

— жорсткіші вимоги до вхідних матеріалів;

— жорсткі ресурсні, особливо енергетичні та екологічні, обмеження, що спонукають урізноманітнювати виробництво товарів і приводити його у відповідність із цими обмеженнями.

За умов швидких темпів розвитку технологій та процесів глобалізації стає очевидним той факт, що для успішного розвитку підприємства загалом та його товарної політики маркетингу зокрема, необхідно спрямовувати основні зусилля в інноваційні процеси. Консервативні підходи залишилися в минулому, оскільки здебільшого виявилися неспроможними конкурувати з новітніми рішеннями. Тому саме завдяки інноваціям у товарній політиці маркетингу уможливлюється забезпечення конкурентоздатності підприємства на сучасному ринку.

Товарна політика маркетингу — це комплекс заходів, у межах яких один чи кілька товарів використовують як основні інструменти виробничо-збутової діяльності підприємства. Метою товарної політики маркетингу є забезпечення прийняття таких рішень: — створення нових товарів (властивості, дизайн, марочна назва, упаковка, сервіс, гарантії, тощо);

— напрямів модифікації та модернізації товарів;

— щодо удосконалення товарного асортименту та товарної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність);

— припинення випуску товарів.

Під час виконання завдань товарної політики повинен превалювати стратегічний підхід — довготривалий курс виробництва та/або реалізації товарів, що сприяє забезпеченню реалізації місії підприємства. Очевидно, що ухвалення таких рішень вимагає вивчення всіх питань, які формують товарну політику маркетингу.

Велику роль відіграє товарна політика маркетингу у збереженні та розвитку підприємства як цілісної соціально-економічної системи. Цілі підприємства, що є засобами реалізації його місії на ринку, умовно можна розподілити за трьома великими напрямами: відшкодування ресурсів; забезпечення гарантій збереження підприємства; створення умов для його зростання. Найбільш важливими показниками досягнення цих цілей вважають: обсяги збуту; відшкодування змінних і постійних витрат; прибуток та зниження собівартості; збільшення обсягів виробництва; частка ринку; розподіл ринку та робота з ним.

Часто засобом досягнення цих показників є диверсифікація. З нею пов'язане розширення програми виробництва та реалізації внаслідок освоєння нової продукції для нових ринків. Тобто стратегія диверсифікації — це діяльність, за допомогою якої підприємство може проникнути на багато ринків і поступово нарощувати свою присутність на них.

На протилежному полюсі перебуває стратегія концентрації виробничої діяльності, за допомогою якої підприємство може проникнути лише на один або кілька сегментів ринку.

Головні характеристики, які беруть до уваги під час вибору диверсифікації чи концентрації діяльності, це: реакція обсягів продажу на невелике збільшення витрат на маркетинг; стабільність обсягів продажу та темпів їхнього зростання на кожному ринку; очікуваний час випереджання конкурентів; рівень потреб в адаптації товарів і маркетингу до умов різних ринків; внутрішні та зовнішні обмеження, на які може натрапити підприємство. Разом з тим, процес диверсифікації в багатьох випадках породжений не тільки необхідністю оптимізації товарної політики підприємства, але стає також прямим наслідком науково!технічного прогресу. Цей процес, як правило, виявляється таким чином:

— випуск принципово нових виробів, що займають вільну ринкову нішу;

— заміна наявної продукції на нову та найновішу (домінуюча тенденція);

— збільшення видів усередині рядів товарів і відокремлення нових рядів;

— удосконалення самого товару та його складових;

— якісні зміни рівня технології, необхідної для випуску товарів;

— жорсткіші вимоги до вхідних матеріалів;

— жорсткі ресурсні, особливо енергетичні та екологічні, обмеження, що спонукають урізноманітнювати виробництво товарів і приводити його у відповідність із цими обмеженнями.

За умов швидких темпів розвитку технологій та процесів глобалізації стає очевидним той факт, що для успішного розвитку підприємства загалом та його товарної політики маркетингу зокрема, необхідно спрямовувати основні зусилля в інноваційні процеси. Консервативні підходи залишилися в минулому, оскільки здебільшого виявилися неспроможними конкурувати з новітніми рішеннями. Тому саме завдяки інноваціям у товарній політиці маркетингу уможливлюється забезпечення конкурентоздатності підприємства на сучасному ринку.