9. Чинники впливу на процес прийняття управлінських рішень.
Успішне ухвалення УР базується на таких категоріях:
права;
повноваження;
обов’язок;
компетентність;
відповідальність.
Право приймати рішення мають усі менеджери, але відповідні групи менеджерів можуть приймати лише конкретні рішення.
Повноваження характеризує певну чітку роль, межу між окремими менеджерами при прийнятті рішень.
Обов'язковість вимагає від менеджерів обов'язкового прийняття рішень, якщо цього вимагають обставини, що склалися, в організації. Якщо товар, що продукується організацією, збитковий, то менеджер мусить прийняти рішення для підвищення ефективності виробництва або зняти його з виробництва.
Компетентність керівника характеризує вміння менеджера приймати кваліфіковані рішення.
Відповідальність дає підставу на санкції, які можна застосовувати до менеджерів у разі прийняття ними невдалого рішення або неприйняття рішення, у ситуаціях, які вимагають цього. При цьому можуть наступити будь-які санкції, аж до розірвання контракту за ініціативою адміністрації без відповідних виплат, кримінальна відповідальність тощо.
Об'єктивними економічними умовами розробки грамотних управлінських рішень є:
1) знання реальних тенденцій існування та розвитку підрозділу чи організації;
2) володіння методами позитивного використання існуючих тенденцій на діяльність підприємства;
3) орієнтація у загальних цілях розвитку економіки країни;
4) визначення завдань, що випливають із цих цілей для організації;
5) чітке уявлення про зовнішнє середовище організації та тенденції його розвитку;
6) володіння набором методів переведення керованого об'єкта з фактичного стану у бажаний та надання йому необхідних напрямів розвитку;
7) уміння своєчасно реагувати на обстановку, яка швидко змінюється, та нові завдання, що висуваються ринком і економічною політикою держави.
10. Оптимізація управлінських рішень.
Наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою наступних підходів:
1) Застосування наукового методу.
2) Використання системної орієнтації.
3) Застосування моделей.
Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, представленої на мал.
Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.
Модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який досліджується.
Необхідність застосування моделей пояснюється наступними причинами:
складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності;
наявністю багатофакторних залежностей в процесі розв’язання управлінських завдань;
необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень;
доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.
Вирізняються такі моделі:
1) фізичні. Вони відображають збільшення або зменшення описання об’єкту;
2) аналогові. Ці моделі ведуть себе так як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не схожі на них;
3) математичні (символічні). Для опису властивостей або характеристик об’єкту використовують символи.
Менеджмент виділяє наступні найбільш розповсюджені способи моделювання:
1)Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовими.
2)Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування по відношенню до потреби в них.
3) управління запасами. Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.
4) Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розгляду ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.
5) Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.
6) Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, при яких підприємство стає вигідним.
7) Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати найбільш оптимальне рішення. При цьому платежі (грошові винагороди, доход тощо) представляються у формі таблиці.
8) Дерево рішень, являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахування фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.
9)Прогнозування, тобто моделювання майбутніх управлінських ситуацій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то його слід розглянути окремо.
Можна виділити наступні групи методів прогнозування:
Неформальні методи:
а) прогнозування на базі словесної (вербальної) інформації, отриманої з
допомогою радіо, телебачення, розмов, телефонограм тощо;
б) прогнозування на засадах письмової інформації, яка відображається у
газетах, журналах, бюлетенях, звітах тощо;
в) прогнозування за результатами промислового шпіонажу.
Формальні методи:
а) Кількісні методи прогнозування:
аналіз минулих рядів. Виходить з того, що минуле може повторитися у майбутньому;
причинно-наслідкове (каузальне) моделювання. Використовується у менеджменті для прогнозування тих ситуацій, які знаходяться у залежності більше ніж від однієї змінної величини. В статистиці цей спосіб прогнозування називається кореляцією.
б) Якісні методи прогнозування:
думка журі. Представляє собою поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії тощо);
сукупна думка збутовиків. Ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;
модель очікування споживача. Базується на результатах опитування клієнтів;
метод експертних оцінок. Представляє собою процедуру, яка дозволяє групі експертів приходити до певної згоди.