3. Пояснити причини і наслідки фінансової кризи в оон. Роль у цьому процесі сша та інших великих держав.

З 1994 по 1998 року завдяки діям США, ООН потрапило у фінансову скруту і частково вийшла з неї після того як прийняла ультиматум конгресу США в 1998 році.

4. Дати класифікацію системи су оон. Проаналізувати основні напрями діяльності мвф та вб.

Поява міжн орг була зумовлена зростанням взаємозв'язків і взаємозалежності країн і народів, що особливо відчутно почало проявлятися вже у роки бурхливого розвитку капіталізму в другій полов XIXст. Формування світових економ відн, технічний прогрес, розвиток залізничного і морського трансп та міжн контактів породили проблему регулювання і стандартизації міжн зв'язків. Питання про необхідність утворення СУ вперше обговорювалося на конференції в Думбартон-Оксі(1944р.). Тут було вирішено, що ООН сприятиме розв'язанню міжнародних екон, соц та інших гуманітарних проблем через певні міжурядові організації. На цьому грунті між 1944 і 1948 рр. виникли міжн. фінансові орг. які почали відігравати важливу роль у міжн. Екон. відносинах : МВФ, МБРР,Спецустанов всього 17. Багато дослідників вважають 18-ю спецустановою МАГАТЕ. Спецустанова – міжурядова самостійна автономна організація, пов'язана з ООН спеціальною угодою через ЕКОСОР. Спецустановою є лише та орг, що відповідає наступним вимогам:а) організація має бути утворена урядами б) вона повинна мати глобальний універсальний характер в) повинна діяти в певній сфері міжнародного співробітництва г) повинна підписати угоду з ООН про співробітництво, координацію і взаємодію з нею та іншими спецустановами, що ругулюються ЕКОСОРом.Класифікація спеціалізованих установ.П'ять груп спецустанов:1.ФІНАНСОВІ (МВФ,МБРР,Міжнародна Фінансова Корпорація,Міжнародна Асоціація Розвитку,Багатостороннє Агенство з Гарантій Інвестицій, Міжнародний Фонд з Сільськогосподарського Розвитку) 2.ЕКОНОМІЧНІ (ООН з Промислового Розвитку, Продовольча та Сільськогосподарська організація ООН)3.ТЕХНІЧНІ (Міжнародна Організація Цивільної Авіації, Всесвітній Поштовий Союз, Міжнародний Союз Електрозв'язку,Міжнародна Морська Організація, Всесвітня Метереологічна організація) 4.СОЦІАЛЬНІ (Міжнародна Організація Праці,Всесвітня Організація Охорони Здоров'я)5.ГУМАНІТАРНІ (Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, ООН з питань Освіти, Науки і Культури)

Кожна СУ мас свій бюджет. Фінансові ресурси надходять головним чином з трьох джерел внески членів; добровільні внески членів ООН на виконання певних програм, які вико куються спеціалізованими установами, особливо по лінії Програми розв ООН; добровільні обмежені внески деяких країн до окремих спеціалізованих установ.Правові основи, компетенція СУ визначаються Статутом 00Н, статутами спеціалізованих установ, їх угодами з 00Н Взаємовідносини між 00Н і спеціалізованими установами будуються на основі укладених угод, які підписує Економічна і Соціальна Рада. У кожної такої угоди є свої Особливості залежно вія специфіки СУ. Це цілком незалежні й автономні організації- які мають свої статути, структури, бюджети.МВФ МВФ почав функціонувати у гр 1945, коли міжурядова угода, укладена на конф в Бреттон-Вудсі, була ратифікована країнами, які мали квоти на 80% загальної суми ресурсів фонду.

Учасники конф визначили як першочергове завдання Фонду створення постійно діючого органу иченіш консультацій і співробітництва між країнами-членами з міжнародних валютних проблем. Друге завдання співробітництво у валютній галузі,сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і таким чином підвищення підтримування таким чином, на високому рівні зайнятість та реальні прибутки населення, розвивати виробничі можливості країни.Фонд має створювати умови для інтенсифікації й підвищення ефективності міжнар.обміну через стабілізацію валютних курсів і запобігання конкурентному знеціненню валют, сприяння встановленню багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між крахнами-члеанми, скасування валютних обмежень, надання кредитів для регулювання платіжних балансів, сприяння скороченню тривалості та масштабів дефіцитів платіжних балансів Функції: 1наглядати за виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та обмежень щодо платежів за поточними операціями.2Надавати членам Фонду фінансові ресурси, щоб вони мали змогу дотримуватися відповідного кодексу поведінки у той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або намагаються уникнути таких порушень.3.Фонд має забезпечити форум, на якому члени організації могли б консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних фінансових питань.

Сьогодні МВФ-це, по суті, гігантський банк даних і потужний центр глобального економо аналізу, необхідного для контролю взаємної відповідності національних господарсько-політ цілей,а також здійснення макроекономічних прогнозів щодо розвитку всіх кр-членів, виявлення наслідків та сумарних ефектів економ заходів, шо ними вживаються. Регулююча роль МВФ спрямована на те,щоб на багатосторонній основі узгодити всю сукупність прямих та зворотних зв'язків між національними господарствами, валютною сферою та світовою економікою для виявлення й усунення вогнищ нестабільності. У відповідності до своїх статутних повноважень МВФ здійснює "пильний нагляд" за станом міжнародної валютної системи й економічною політикою країн членів. Про вихід Фонду за межі валютного регулювання свідчить його ключова роль у розв'язанні кризи зовнішньої заборгованості По-перше, організація стала виконувати роль всесвітнього форуму для обговорення проблеми на міжурядовому рівні і для прийняття рішень, що спиралися б на солідну фінансову базу По-друге, вони с каналом підтримки фінансування країн-боржників По-третє, вони сприяють урядам цих країн у пошуці шляхів стабілізації й структурної перебудови для виходу з кризи і прискорення розвитку. Інформаційну роль Фонду тісно пов'язана з наданням рекомендацій у галузі валютно-економічної політики для кожної країн, з якими здійснюється співробітництво. Світови́й банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Банк, що надав у 2002 фінансовому році країнам-клієнтам позики на загальну суму 19,5 млрд дол. США, у цей час здійснює свою діяльність більш ніж в 100 країнах, що розвиваються, здійснюючи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня життя й поліпшення життя найбіднішого населення. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку.Цілі та завданняВ даний час відповідно до Декларації тисячоліття Світовий банк зосередив свою діяльність на досягнення цілей розвитку тисячоліття^[1]. У перехідний період до третього тисячоліття під егідою ООН були сформульовані вісім цілей, на досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля міжнародних організацій. Цілі розвитку тисячоліття повинні бути досягнуті до 2015 року і включають в себе наступні:ліквідація бідності і голоду;забезпечення загальної початкової освіти;заохочення рівності чоловіків і жінок та розширення прав і можливостей жінок;скорочення дитячої смертності;поліпшення охорони материнства;боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями;забезпечення сталого розвитку навколишнього середовища;формування глобального партнерства в цілях розвитку.Вирішуючи глобальні завдання розвитку людства, Світовий банк, використовуючи механізм надання кредитів МБРР, кредитує країни з середнім рівнем доходу по процентних ставках, відповідним рівню ринку для цих країн. Інша фінансова організація Світового банку МАР кредитує країни з низьким рівнем доходу за мінімальними відсотковими ставками або без відсотків.

5. Дати аналіз місця ОБСЄ в системі загальноєвропейської безпеки. Договір про ЗЗСЄ. Причини неефективності організації.ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ – міжнародна міжурядова регіональна організація. ОБСЄ сформована під час еволюційного процесу міжнародних нарад на початку 70-х рр. Тоді розпочалася низка інтенсивних дипломатичних переговорів з проблем безпеки та економічного співробітництва в Європі. 1973 р. в розпал «холодної війни» було створено Нараду з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), покликану служити в якості постійно функціонуючого багатостороннього форуму для діалогу між Сходом та Заходом. 1975 р. 35 глав держав та урядів підписали в Гельсінкі Заключний акт НБСЄ (Гельсінський акт). В цьому документі були викладені 10 принципів взаємовідносин між державами, які отримали назву «принципи мирного співіснування»: суверенна рівність, поважання прав суверенітету; незастосування сили і загрози силою; непорушність кордонів; територіальна цілісність держав; мирне врегулювання суперечок; невтручання у внутрішні справи; повага до прав людини і основних свобод, включно зі свободою думки, совісті, регалії і переконань; рівноправність і право народів на самовизначення; співробітництво між державами; добросовісне виконання зобов’язань з міжнародного права.Заключний акт також містив заходи щодо зміцнення довіри між державами, питання роззброєння, співробітництва у сфері економіки, науки, довкілля, у гуманітарній та інших сферах. Заключний акт – це видатний міжнародний документ, який заклав основи для забезпечення в Європі миру, стабільності та співробітництва. Він набув чинності відразу після його підписання, тобто 1 серпня 1975 р. і став обов’язковим для всіх 35 країн.Ця подія, що стала проривом у стосунках між двома протиборчими силами, поклала початок Гельсинському процесу, який перетворився на форум для політичних консультацій і переговорів практично з усіх питань, включно з проблемами прав людини, під час «холодної війни». У липні 1992 р. ООН оголосила НБСЄ регіональною структурою, і уклала спеціальну угоду між ООН та НБСЄ (1993 р.).Одночасно з завершенням холодної війни розпочався процес перетворення НБСЄ на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). У листопаді 1990 р. на зустрічі на вищому рівні в Парижі була ухвалена Паризька хартія, де містився заклик до НБСЄ знайти відповідь на нові виклики, що з’явилися після холодної війни. Другою віхою на цьому шляху була Гельсінська зустріч у верхах у липні 1992 р., яка одержала назву «Гельсінкі-2». Заключним етапом стала Будапештська зустріч у січні 1995 р. НБСЄ стала називатися ОБСЄ, а свою діяльність як організація вона почала з січня 1995 р. Згідно Будапештських рішень 1994 р. цілями ОБСЄ є: активно використовувати свої норми і стандарти для формування загальної безпеки; забезпечувати повне виконання усіх зобов’язань, прийнятих у рамках НБСЄ; служити форумом консультацій прийняття рішень і співробітництва; зміцнювати добросусідські відносини, заохочувати укладання двосторонніх регіональних і загальноєвропейських угод між державами-членами: посилити превентивну дипломатію; підвищити можливості врегулювання спорів і конфліктів та використання миротворчих операцій; зміцнювати безпеку шляхом контролю за озброєнням, роззброєнням і зміцнення довіри га безпеки; розвивати діяльність у галузі прав і основних свобод людини; поглиблювати співробітництво з метою утвердження міцної ринкової економіки в усіх державах-членах; продовжувати нарощувати діяльність і потенціал Організації для вирішення проблем з урахуванням усього спектра її функцій, що сформувалися після прийняття Заключного акта, з метою знайти відповіді на нові виклики та небезпеки.ПРИЧИНИ НЕЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ.Перша — неефективність самого ОБСЄ, яке на сьогодні не є ще повноцінною міжнародною організацією, тому що немає ні статутних документів, ні документів, які б вводили такий статус в правовій площині, і неефективність механізмів організації. Щодо питань оформлення нового бачення інституційної організації сторони не дійшли згоди. Позиція російської сторони — повинен бути статут, позиція європейських країн — інші документи. Не дійшли згоди стосовно просування в Нагірнокарабахській проблемі. Третє питання — «процес Корфу» і роль ОБСЄ в забезпеченні безпеки від Ванкувера до Владивостока також немає якихось остаточних рішень. Багато країн ОБСЄ — це все-таки різні країни: дехто сповідує плюралістичну модель, конкурентну, демократичну, а деякі мають іншу модель. Таким чином, країни не мають консенсусу стосовно внутрішнього розвитку — це стримує ефективність цієї напіворганізації на сьогодні.