6. Банкрутство та ліквідація підприємства

Згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (30 червня 1999 року), «банкрутство — це визнана господарським судом

неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів він здатний лише через застосування ліквідаційної процедури».

Боржник — це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Суб’єктами банкрутства можуть бути боржники, неплатоспроможність яких виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.

Причини банкрутства можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

До зовнішніх причин банкрутства належать:

− недосконалість законодавчої системи;

− високий рівень інфляції;

− кризові явища в інвестиційній політиці;

− політична нестабільність суспільства;

− нестабільний стан світової фінансової системи та ін.

До внутрішніх причин банкрутства належать:

− недосконалість системи стратегічного планування;

− нераціональне управління;

− недосконалість механізму ціноутворення;

− недосконалий рівень організації виробництва;

− низький технічний рівень виробництва;

− прорахунки в організації праці;

− збільшення кредиторської та дебіторської заборгованостей;

− дефіцит власних оборотних коштів та ін.

Процедура порушення справи про банкрутство — це заходи, що застосовуються до підприємства-боржника. Якщо фінансовий стан підприємства незадовільний, воно вважається неплатоспроможним і може бути оголошене банкрутом.

Питання про визнання підприємства банкрутом вирішується господарським судом за місцезнаходженням боржника. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява до господарського суду будь-якого кредитора або боржника. Боржник звертається до господарського суду в разі його фінансової неспроможності або її загрози