33. Пізнавальні процеси молодшого школяра.

Розвиток сприймань. У процесі навчання здійснюється розвиток в учнів всіх пізнавальних процесів, який характеризується кількісними та якісними змінами. Вони виявляються зокрема в розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у зростанні швидкості перебігу процесу сприймання, у збільшенні числа сприйнятих об’єктів, розширенні обсягу їх запам’ятовування тощо. Якісні зміни являють собою певні перетворення його структури, виникнення нових його особливостей, які зменшують собою піднесення його пізнавальної ефективності.

У молодших школярів сприймання стає більш довільним, цілеспрямованим і категорійним процесом. Сприймаючи нові для них предмети і явища, учні прагнуть відносити їх до певної категорії об’єктів. Особливості сприймання молодших школярів виявляються у виконанні завдань на вибір об’єктів з певної їх сукупності. Вибираючи предмети, вони орієнтуються здебільшого на їх колір і форму.

У молодших школярів суттєво змінюється зоровий і дотиковий вибір заданої фігури серед інших фігур, про що свідчить зменшення часу, потрібного на зоровий і дотиковий їх пошук. Також підвищується і здатність розрізняти висоту звуків, чому особливо сприяють заняття з музики і співів. У процесі навчання в школярів розвивається сприймання форми. Дітям цього віку важко сприймати перспективу.

Пам’ять. Під час навчання у дітей молодшого шкільного віку формується логічна пам’ять, яка відіграє основну роль у набуванні знань. Дослівність запам’ятовування, що спостерігається в дітей цього віку, зумовлюються не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду. У цьому віці значно підвищується здатність заучувати й відтворювати. Зростає продуктивність запам’ятовування навчального матеріалу.

Розвиток пам’яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного й довільного запам’ятовування, образної і словесно-логічної пам’яті. Відбувається інтенсивний розвиток довільної пам’яті, довільного запам’ятовування і відтворення. В учнів І-ІІІ класів довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам’ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності.

Уява. Основна тенденція в розвитку уяви молодших школярів полягає в переходах від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уявлень, від простого довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Зростає вимогливість дитини до витворів її уяви. Зростає також швидкість утворення образів фантазії, з якими пов’язані їх бажання.

Засвоєння молодшими школярами змісту читаних оповідань, розв’язування ними математичних задач, розуміння природничих явищ, історичних подій потребує створення нових образів.

Розвиток мислення. Мислення молодших школярів часто характеризують як конкретно-образне. Справді, воно є таким, особливо в учнів перших класів. Але водночас у його структурі дедалі більше зростає роль абстрактних компонентів.

Розвиток мовлення. Дитина приходить до школи, практично володіючи певним словником мови та її граматикою. Істотним у дальшому розвитку її мовлення є те, що вона вперше починає свідомо вживати різні форми слова, навчається писемного мовлення, збагачується її внутрішнє мовлення. Слово виступає для неї як предмет усвідомлення і вивчення. Зміцнюється співвідношення вживання категорій слів, помітно зростає словник дитини. Урізноманітнюються функції мовлення.