- •1. Періодизація історико-культурного процесу в Україні
- •3. Українська ментальність. Ментальність як національний характер
- •4, Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •4. Культури кочового світу
- •5. Античні міста північного причорноморʼя
- •6. Язичницьке вірування, пантеон богів
- •7. Християнізація кр
- •8. Розвиток писемності, освіти кр
- •9. Архітектура кр
- •10. Образотворче мистецтво кр
- •11. Декоративно-ужиткове мистецтво кр
- •12. Музичне та театральне мистецтво кр
- •13. Культура гвк
- •14. Готика в укр. Архітектурі
- •16. Ренесанс в укр. Архітектурі
- •18. Муз культура і театр Ренесансу
- •19. Виникнення та розвиток друкарства
- •20. Розвиток освіти і науки 15-17ст
- •21.Полемічна література
- •22. Києво-могилянська академія – осередок освіти і науки
- •23. Іван Мазепа та розквіт барокової культури
- •24.Українська література 17-18ст
- •25. Укр. Музичне і театр періоду бароко
- •26. Образотворче періоду бароко
- •27. Архітектура бароко
- •28. Стиль рококо в Україні
- •29. Генезис та періодизація нац.-культ відродження 18-20ст
- •30. Класицизм в архітектурі
- •36. Музика і театр 19ст Музика
- •39. Освіта і наука 19ст
- •40. Розвиток музики і театру 19 ст
- •41, Модерн в архітектурі
- •42. Модернізм в літературі
- •44. Мистецький авангард та його доля
- •45. Розвиток культури в 20 роки
- •46. Становлення кінематографії довженко
- •51. Відродження у середині 80-початку 90-х 20ст
- •52. Постмодернізм в сучасній культурі
24.Українська література 17-18ст
Друга половина XVII ст. — це період розквіту в українській літературі стилю бароко, який був одним з головних стильових напрямів у мистецтві Європи наприкінці XVI —середині XVIII ст. Замість простої гармонійності ренесансу в літературній традиції бароко панувала ускладненість. Антропоцентричність відійшла на задній план, і культура частково повернулася до теоцентризму. Динаміка і рухливість літературного бароко виявилася у прагненні авторів до напруги, авантюри, антитез, мистецької гри, намаганні схвилювати, занепокоїти читача. Звідси — пристрасть до гіпербол, парадоксів, гротеску. Твори переобмежені мистецькими прикрасами, оригінальними чудернацтвами.
Феномен українського літературного бароко пов'язаний з іменами К.Транквіліона-Ставровецького, І.Гізеля, Л.Барановича, І.Галя-товського, П.Мамки, Г.Сковороди та інших видатних письменників і філософів.
Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp.) — видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с.Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи.
У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. Проте світська і церковна влада переслідувала мислителя за його філософське вчення, розбіжне з офіційними концепціями Православної церкви. Тому він змушений був 1769 р. остаточно залишити педагогічну роботу.
У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" — "добро", що символізує високі духовні інтереси людини.
Творчість Г.Сковороди — перлина барокової української літератури другої половини XVII ст. Упродовж 1769—1779 pp. він написав ЗО байок, об'єднаних у збірку "Басни харьковскія". В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум. У цих байках знайшли подальший розвиток сатиричні традиції давньої української літератури.
Творчість Г.Сковороди мала великий вплив на нову українську літературу, яку започаткував Іван Котляревський (1769—1838 pp.). У Петербурзі 1798 р. вийшли друком три частини його знаменитої поеми "Енеїда", створеної за мотивами твору давньоримського автора Вергілія. В "Енеїді" широко використані традиції української бурлескної літератури. Поема написана народною мовою, в ній реалістично змальовано побут, соціальні відносини різних верств українського суспільства другої половини XVIII ст. В образах Енея і троянців, богів і царів виведено колоритні типи селян, козаків, міщан, українських панів, поміщиків, старшин, чиновників тощо.