6.4. Цілі та задачі оцінки вартості нематеріальних активів підприємства

Проблема комерційного використання результатів діяльності об'єктів нематеріальних активів в сучасній практиці - комплексна, багатогранна проблематика, що включає правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні та психологічні питання. Проблема як теоретична, так і прикладна: нематеріальні активи можуть і повинні продаватися, а отже, повинні мати вартісну оцінку.

Підтвердженням того, що такі засоби є активами, на нашу думку, полягають в тому, що ці засоби є майбутніми економічними вигодами, за які вже було виплачено компенсацію. Проте супротивники включення цих засобів в бухгалтерську звітність, як активи, мотивують свою позицію тим, що майбутні економічні вигоди, пов'язані з нематеріальними активами, за винятком окремих випадків, неможливо визначити з достатнім ступенем достовірності, і, крім того, ці об'єкти не відповідають, як правило, критерію відчужуваності (наприклад, ділова репутація підприємства не може бути реалізована окремо від підприємства, торговельні знаки невід'ємні від ділової репутації підприємства).

Проте слід зазначити, що це не зовсім так. Деякі нематеріальні активи цілком відчужувані. Це в першу чергу відноситься до торгівельних марок, які, можливо, особливо привабливі з інвестиційної точки зору, й інші аналогічні активи: витрати на науково-дослідні роботи в тих випадках, коли ці дослідження повинні призвести до створення таких активів як товарні марки, торгові знаки, патенти й інші активи, які є відчужуваними від компанії в цілому; витратам на програмне забезпечення в тих випадках, коли виявлені його технічна здійсненність і комерційна ефективність, і коли його розроблено самою компанією.

Тому, визнаючи нематеріальні активи - активами, виникає нелегка задача - дати по можливості найточніші узагальнюючі рекомендації за вартісною оцінкою нематеріальних активів, які самі по собі вельми значно відрізняються. Звичайно, можна виділити загальні чинники, загальні критерії ефективності і деякі інші найхарактерніші моменти. В такому плані і розроблялися раніше окремі методики по галузях, які використовувалися в практиці тієї або іншої галузі.

П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» від 18.10.1999 р.№242 (витяг)

25. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

26. При визначені строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

• строки корисного використання подібних активів;

• моральний знос, що передбачається;

• правові або інші обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

27. Метод амортизації нематеріальних активів обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».

28.Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

• коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

• коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

29. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.

30. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

31. Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Відзначимо найхарактерніші випадки, коли виникає потреба в оцінці нематеріальних активів підприємства, а також всього майна підприємства.

Оцінка вартості фірмового товарного знака, торгової марки або інших засобів індивідуалізації підприємства і його продукції (послуг) проводиться:

1. При їхньому продажу, перекупці, придбанні іншою фірмою.

2. При наданні франшизи новим компаньйонам, коли розширяється ринок збуту і збільшується об'єм продажів.

3. При визначенні збитку, нанесеного діловій репутації підприємства незаконними діями збоку інших підприємств.

4. При використанні їх як внеску в статутний капітал створюваного товариства.

5. При визначенні вартості нематеріальних активів, «гудвілу», для загальної оцінки вартості підприємства. Продаж підприємства цілком на аукціоні або на конкурсній основі, може здійснюватися при процедурі банкрутства або при приватизації державного підприємства.

6. Передача всього підприємства в оренду. Оцінка вартості важлива для призначення орендної платні і здійснення подальшого викупу орендарем (якщо це передбачено договором оренди).

7. Здійснення інвестиційного проекту розвитку підприємства, коли для його обґрунтовування необхідно знати початкову вартість майна. Зокрема, така проблема виникає перед інвестором при проведенні санації неспроможного підприємства.

8. Отримання кредиту під заставу всього майна підприємства (іпотека).

Таким чином, обґрунтованість і достовірність оцінки вартості нематеріальних активів багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначена область використання оцінки: купівля-продаж, отримання кредиту, страхування, оподаткування і т. п.